Общество св. Василія Великого

«О́БЩЕСТВО СВ. ВАСИ́ЛІЯ ВЕЛИ́КОГО» — культурно-освітнє товариство русофільського напряму. Засн. 1864 в Ужгороді місц. греко-катол. інтелігенцією з метою освіт. і культур. роз­витку Закарпа­т­тя. 1862 під­готовлено устав товариства, який за сприя­н­ня мукачів. єпис­копів В. Поповича і Й. Ґаґанця 1864 затв. угор. владою. Перше офіц. засі­да­н­ня від­булося 1866 за участі 77-ми чл., на якому прийнято назву товариства. У протоколі засі­да­н­ня за­значено, що «О. с. В. В.» має 44 чл.-засн. і 304 канд. у дійсні чл. Почес. головою став А. Добрянський, заст. — І. Раковський, пом. — І. Мондок, секр. — А. Кралицький, Ю. Ігнатков, К. Сабов, В. Кимак. Член товариства були пере­важно священики та місц. інтелігенція. У різні роки їх кількість досягала 500 осіб. Осн. мета діяльності — освіта народу та захист церк. і нац. традицій, протидія мадяризації. Хоча почес. головою обрано А. Добрянського, справж. кер. був І. Раковський, а всіма необхід. поточ. справами за­ймався його пом. І. Мондок. Друкували художню літературу, під­ручники та періодику. Щорічно публікували «Мѣсяцо­словъ». 1867–71 видавали тижневик «Свѣтъ» (ред. — К. Сабов, В. Кимак), 1871–72 — «Новый Свѣтъ» (ред. — В. Ґебей). Після при­значе­н­ня мукачів. єпис­копом С. Панковича товариство почали звинувачувати в москвофільстві та під­риві єд­ності Церкви. 1871 змінено керівництво «О. с. В. В.», після заг. зборів 1873 серед його чл. почали посилюватися промадяр. на­строї. У 1870-х рр. товариство уві­йшло в стадію стагнації. Спроби його реформувати були не­вдалими. 1872 друк. орган «Но­вый Свѣтъ» перейм. у «Карпатъ» (виходив до 1886; гол. ред. — Н. Гомичков), що став ще одним засобом мадяризації місц. насел. Ситуація змінилася на краще в 1890-х рр., коли мукачів. єпис­копом став Ю. Фірцак, актив. учасник товариства в перші роки його існува­н­ня. За його сприя­н­ня здійснено спробу від­новити діяльність організації. 1895 обрано нове кер-во: головою став І. Якович, його заст. — Г. Чопей, І. Туряй, дир. — Д. Ґебей, секр. — В. Гаджеґа. Почалася доволі інтенсивна робота. Ви­дано «Букварь» М. Врабеля (Унгвар, 1898), новим друк. органом стала г. «Наука» (1897–1922). У 1896 вирішено видавати угор. мовою журнал для дослідж. історії й етно­графії краю «Szemle», а для народу, окрім щорічного «Мѣсяцо­слова», — період. ви­да­н­ня «Духов­ный Хлѣбъ». 1899 на зі­брані пожертви при­дбано друкарню, яку роз­містили в ужгород. замку (перший дир. — Е. Рошкович). Через труднощі з фінансува­н­ням з ініціативи А. Волошина чл. товариства І. Саксун, В. Камінський, П. Ґебей, Є. Сабов, Ю. Чучка вирішити на основі «О. с. В. В.» створити видавн. АТ «Уніо». Остан­ні заг. збори від­булися 1902, після яких товариство припинило діяльність.

Завантажити статтю