ОВЕ́РЧЕНКО Кость Гаврилович (22. 05. 1920, м. Новогеоргієвськ, нині Світловодськ Кіровогр. обл. — 27. 10. 2017, м. Єлґава, Латвія) — поет, пере­кладач. Член НСПУ (2011), обл. літ. обʼ­єдн. «Степ» (1948). Літ. премія ім. Є. Маланюка (2008). Навч. у Дні­проп. університеті (1938–39), був при­званий на військ. службу. Учасник 2-ї світової вій­ни, на­прикінці жовт­ня 1941 потрапив у полон, пере­бував у концтаборі Сала­спілс (Латвія), звідки після третьої спроби втік. Воював у партизан. загоні. Після вій­ни очолював міську бібліотеку в Єлґаві; спів­працював з ред. латис. україномов. г. «Вісник» (від 2004). Вірші почав писати в шкіл. віці, дебютував у дит. ж. «Жовтеня». Листувався з П. Тичиною, П. Панчем, Л. Первомайським. Його твори друкували в г. «Кірово­градська правда», «Літературна Україна», «Молодь України», ж. «Вітчизна», «Дні­про», «Перець», «Барвінок», «Малятко», альманахах «Сузірʼя», «Степ». Ви­ступав із роз­відками про укр. письмен­ників у латис. часописі «Карочс» («Прапор»). Пере­кладав українською мовою твори багатьох латис. пись­мен­ників: А. Лієлайса, Л. Вацземнієка, Е. Вейденбаумана, А. Елксне, І. Зієдоніса, А. Колберга, Г. Ціруліса, В. Лагздиньша та ін. Окремими книгами ви­дані зб. «Латвія поетична: Поети Латвії в українському пере­кладі Костя Оверченка» (2007), «Латиські народні казки» (2-е вид., 2013; обидві — Риґа).