ОВСІ́НСЬКИЙ Іван Євгенович (1856, Летичів. пов. Поділ. губ. — 1909) — вчений-агроном. Навч. у Камʼянець-По­діл. гімназії (нині Хмельн. обл.), на істор.-філол. факультеті Новорос. університету в Одесі. Землероб. карʼєру почав 1874, був управляючим маєтком пана Д. Матусевича у с. Геть­манівка Балт. пов. Поділ. губ. (нині Поділ. р-ну Одес. обл.), спів­працював із польс. вид. «Echo», «Tygodnik Rolniczy», «Gazeta Rol­nicza», висвітлював аграрні та екон.-статист. пита­н­ня. 1876 вперше провів власні дослідж. з мілкого (5 см) обробітку ґрунту; пропагував культивува­н­ня цукр. буряків, люцерни, корм. бобів. 1887 заарешт. у с. Гусятин Поділ. губ. (нині Камʼянець-Поділ. р-ну); висланий під на­гляд поліції до Архангел. губ. (Росія), де від 1888 проживав у с. Холмогори, а згодом у м. Шенкурськ, ви­вчав досвід місц. землеробства; згодом пере­їхав на Далекий Схід, де по­зна­йомився з китай. знаря­д­дями для обробле­н­ня ґрунту, а також культурою сої, дві форми якої — чорну ранню та коричневу ранню — 1893 привіз в Україну. 1893–99 ви­вчав та від­бирав кращі зразки сої, вивів сорт сої ран­ньої селекції (його імені), яку пере­дав до маєтку в Геть­манівці, де 1899 роз­почав її перше у Європі плантац. вирощува­н­ня; роз­силав зразки насі­н­ня усім бажаючим як в Україні, так і за її межами (Білорусь, Литва, Польща, Росія); налагодив продаж насі­н­ня цього сорту в спеціаліз. магазинах Києва, Москви, С.-Пе­тербурга. Працюючи у різних губерніях пів­дня Росії (Бес­сараб., Катерино­слав., Поділ., Херсон.), провів ви­пробува­н­ня різних марок плугів, культиваторів та екс­тирпаторів; при­йшов до висновків про повну непотрібність плуга та плуж. обробітку й необхідність створе­н­ня нового ґрунтооб­роб. знаря­д­дя. Роз­робив та запатентував великий і малий культиватори «Урожай» (прополювач-обгортач), сівалки «Схід» (багаторядк.). Після десятиріч. ви­пробува­н­ня знарядь на під­ставі отриманих результатів сформулював гол. працю — «Новая система земледелия». За порадою польс. філософа-позитивіста Ю. Охоровича, направив її до часопису «Rolnik i Hodowca», де вона 1895 була опублікована, згодом у Польщі ця праця ви­йшла двома окремими ви­да­н­нями. 1899 у Києві та Харкові на­друковано її російськомовні ви­да­н­ня, 1909 — видали у Москві. Нині ідей. прихильниками цієї системи стали вчені С. Антонець, О. Бараєв, Т. Мальцев, Ф. Моргун та М. Шикула, які викори­стали її в роз­роблених ними ґрунтозахис. системах землеробства. Від 2007 Федерація орган. руху України започаткувала книжк. серію «Віт­чизняна думка», яка від­крилась кн. «Новая система земледелия», а згодом були ви­дані ви­брані твори О. (Л., 2009). До 110-річчя її першого і до 100-річчя другого ви­да­н­ня редакція ж. «Зерно» пере­видала її, від­кривши цим самим серію книг «Клас­сика земледелия» (К., 2010).