Овчар Анатолій Олександрович
ОВЧА́Р Анатолій Олександрович (01. 01. 1945, с. Різдвяни Галиц., нині Івано-Фр. р-ну Івано-Фр. обл. — 19. 01. 2016, там само) — художник декоративно-ужиткового мистецтва. Чоловік Н. Лемзякової. Член НСХУ (1977). Закін. Косів. училище приклад. мистецтва (1965; викл. В. Гавриш, В. Гуз). Працював 1964–2003 на Івано-Фр. худож.-вироб. комбінаті: 1976–80, 1984–86 — гол. художник. Створював роботи в техніці різьблення на дереві, оздоблюючи сухе різьблення інкрустацією металом, бісером. Постійно експериментував, застосовував нові худож.-декор. прийоми та матеріали. Автор орнаментал. та темат. творів, у яких плоско-геометр. різьбу поєднував із рельєфною. Учасник обл., всеукр., всесоюз., міжнар. мистецьких виставок від 1964. Брав участь у виставці, присвяч. 150-річчю від дня народж. Т. Шевченка (Київ, 1964), у міжнар. виставках у Монреалі (Канада, 1967), Мінську, Заґребі (обидві — 1976), Делі (Індія, 1977), Москві (1979), Ташкенті, м. Бая-Маре (Румунія; обидві — 1980). Роботи зберігаються в НМУНДМ (Київ), Нац. істор.-етногр. заповіднику «Переяслав» (м. Переяслав Київ. обл.), Нац. музеї нар. мистецтва Гуцульщини та Покуття (м. Коломия Івано-Фр. обл.), Івано-Фр. краєзн. та худож. музеях, Полтав., Сум. ХМ, Яготин. істор. музеї (Київ обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- комплект жін. прикрас у шкатулці (1964); скринька (1972); диптих «Рідні вікна» (1973); шкатулка (1972), «Гірське озеро» (1974); декор. тарелі — «Ружа» (1974), «Зірка» (1977), «Зоряна ніч» (1979), «У кожного своя Голгофа» (1991), «Несподіваність і сподівання» (1996, 1999), «Незбагненність» (2000), «Іскри кохання» (2001); скриня (1977); рахви (1980, 1984–85), «Дороги еміграції» (2002); триптих «Сонячна вічність» (1982); пласт «Істина» (1990).
Завантажити статтю
Людина 
