Огієвецький Віктор Ісакович
Визначення і загальна характеристика
ОГІЄВЕ́ЦЬКИЙ Віктор Ісакович (06. 08. 1928, Дніпропетровськ, нині Дніпро — 23. 03. 1996, м. Дубна Моск. обл.) — фізик. Син І. Огієвецького. Доктор фізико-математичних наук (1966), професор (1980). Премії ім. І. Тамма АН СРСР (1987), ім. О. Гумбольдта (Німеччина, 1992). Закін. Дніпроп. університет (1950). Учителював. Від 1955 працював у лаб. теор. фізики Об’єдн. інституту ядер. дослідж. (м. Дубна): нач. сектору, від 1995 — гол. н. с. Член правління Моск. фіз. товариства (1988–92). Створив наук. школу з суперсиметрій та суперструн. Наукові дослідження: ядерна фізика, квант. теорія поля, теорія елементар. частинок, самодуал. теорії, суперсиметрії та супергравітація. Інтерпретував теорію тяжіння як спільну нелінійну реалізацію двох спонтанно порушених кінц.-параметр. симетрій — конформ. та афінної, що у своєму замиканні дають заг.-коваріантну групу (теорема О.).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Свойства зарядовой симметрии и представления расширенной группы Лорена в теории элементарных частиц. Дубна, 1958 (співавт.); Калибровочно-инвариантная формулировка теории нейтрального векторного поля // ЖЭТФ. 1961. Т. 41 (співавт.); Нарушенные симметрии при высоких энергиях. Дубна, 1964; Алгебраическая реализация киральной симметрии для мезонных систем и теории Янга–Миллса. Дубна, 1971 (співавт.); Дискретные симметрии в N=2 суперсимметричных теориях. Дубна, 1988; Super self-duality as analyticity in harmonic superspace // Physics Letters B. 1992. Vol. 297 (співавт.); Cambridge Monographs on Mathematical Physics: Harmonic Superspace. Cambridge, 2007 (співавт.).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
