Огій Яків Родіонович
Визначення і загальна характеристика
ОГІ́Й Яків Родіонович (09(21). 10. 1891, х. Огіївка Кобеляц. пов. Полтав. губ., нині у складі с. Сухинівка Кременчуц. р-ну Полтав. обл. — 13. 07. 1937, Київ) — політичний діяч. Освіти не мав, працював на різних роботах. 1917 вступив до УПСР, 1918 перейшов до УПСР(боротьбистів). У липні 1918 закликав селян Кобеляц. пов. до спротиву аграр. і нац. політиці гетьманату та нім. командуванню, восени того ж року став організатором одного з перших в Україні протигетьман. та протинім. повстань. У контакті з міжпарт. Полтав. підпіл. губерн. рев. комітетом організував партизан. загін. 1919 разом із К. Матяшем і О. П’ятенком створив партизан. бригаду, що незабаром переросла в з’єднання і мала воювати у складі Червоної армії з військами А. Денікіна, але влилася до Армії УНР (в р-ні м-ка Ружин, нині смт Бердичів. р-ну Житомир. обл.). Спільно з О. Лісовиком та К. Матяшем очолив рейд цього з’єднання по тилах денікін. військ до м. Катеринослав (нині Дніпро). У грудні 1919 бригада О. звільнила Полтаву, згодом — м. Кременчук. На основі цього з’єднання та ін. повстан. загонів боротьбисти прагнули створити незалежну від більшовиків Укр. Червону армію, а з її допомогою — самост. Укр. рад. респ. У 1920 — голова Кобеляц. повіт. виконкому, чл. КП(б)У. В липні того ж року перейшов до самостійниц. Укр. КП, 1921 знову повернувся до КП(б)У. 1922–27 — голова виконкомів Красногр., Ромен., Полтав. округ; від 1927 — на керів. посадах у с.-г. кооперації УСРР; від 1933 — заступник наркома землеробства УСРР. У серпні 1935 за звинуваченням у зловживанні та халатності у конярстві засудж. до 5-ти р. ув’язнення. У лютому 1937 звинувачений повторно і за сфальсифіков. справою за вироком військ. колегії Верхов. суду СРСР від 13 липня 1937 розстріляний як «активний учасник контрреволюційної терористичної організації правих». Вирок скасовано 1957, О. реабіліт. 1962.
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
