Огньов Іван Михайлович

ОГНЬО́В Іван Михайлович (20. 02(05. 03). 1902, с-ще Абрамівка, нині Воронез. обл., РФ — 05. 01. 1988, м. Рязань, РФ) — військовик. Герой Радянського Союзу (1945). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. 1921 добровольцем вступив до Червоної армії, брав участь у придушенні антибільшов. повстан. руху. Закін. Воронез. піхотні курси червоних командирів (1923), курси «Постріл» (1941). У 1925–28 — на комсомол. роботі у Рязан. піхот. школі, під час колективізації — на парт. роботі у Курській губ. (РФ). 1934 заарешт. і ув’язнений, 1936 звільнений. Від 1937 навч. і працював у Рязан. пед. інституті. 1941 знову призваний до армії. Відзначився у жовтні 1943 як командир 764-го стрілец. полку 232-ї стрілец. дивізії під час форсування Дніпра та утримання плацдарму побл. с. Лютіж (нині Вишгород. р-ну Київ. обл.). Комісований після важкого поранення. Від 1944 — нач. військ. каф. Запоріз. пед. інституту; від 1945 — нач. однойм. каф. Рязан. пед. інституту. Від 1951 — полковник у запасі. У Рязані встановлено мемор. дошку і погруддя О., в Абрамівці — мемор. дошку.

Літ.: Солдаты славы не искали. Москва, 1970.

А. К. Немикін