ОГНЬО́В Іван Михайлович (20. 02(05. 03). 1902, с-ще Абрамівка, нині Воронез. обл., РФ — 05. 01. 1988, м. Рязань, РФ) — військовик. Герой Радянського Союзу (1945). Учасник 2-ї світової вій­ни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. 1921 добровольцем вступив до Червоної армії, брав участь у придушен­ні антибільшов. пов­стан. руху. Закін. Воронез. піхотні курси червоних командирів (1923), курси «По­стріл» (1941). У 1925–28 — на комсомол. роботі у Рязан. піхот. школі, під час колективізації — на парт. роботі у Курській губ. (РФ). 1934 заарешт. і увʼязнений, 1936 звільнений. Від 1937 навч. і працював у Рязан. пед. ін­ституті. 1941 знову при­званий до армії. Від­значився у жовтні 1943 як командир 764-го стрілец. полку 232-ї стрілец. дивізії під час форсува­н­ня Дні­пра та утрима­н­ня плацдарму побл. с. Лютіж (нині Вишгород. р-ну Київ. обл.). Комісований після важкого поране­н­ня. Від 1944 — нач. військ. каф. Запоріз. пед. ін­ституту; від 1945 — нач. однойм. каф. Рязан. пед. ін­ституту. Від 1951 — полковник у запасі. У Рязані встановлено мемор. дошку і погру­д­дя О., в Абрамівці — мемор. дошку.