Оголевець Володимир Степанович
ОГОЛЕВЕ́ЦЬ Володимир Степанович (псевд. і крипт.: В. О., В. С. Консерватор; 21. 05(02. 06). 1884, Полтава — 12. 07. 1970, там само) — мовознавець, музикознавець, композитор, педагог. Брат Віктора, Георгія та Олексія Оголевців. Закін. Полтав. гімназію (1902), істор.-філол. факультет (1907), навч. на юрид. факультеті (1913–15) Університету св. Володимира в Києві. 1907–13 учителював у гімназіях Києва і Полтави. Згодом писав рец. на камерні та симф. концерти у київ. г. «Последние новости». 1915–17 — секр. Полтав. губерн. суду. 1898–1902 брав уроки гри на фортепіано у композитора Л. Лісовського. Вперше у Полтаві почав читати лекції на муз. концертах (1908), супроводжував виступи грою на фортепіано. Був одним із організаторів Полтав. товариства любителів камер. музики (1909–11). Симф. твори О. «Тріумфальна хода Юлія Цезаря» (із сюїти «Юлій Цезар»), «Українська сюїта» («Колядка», «Елегія», «Скерцо», «Фінал») виконували 1908–11 під керівництвом автора у Полтаві, Харкові, Катеринославі (нині Дніпро). 1918 фінал «Української сюїти» увійшов до програми симф. концерту Д. Ахшарумова. Після більшов. перевороту 1917 працював у Полтаві як юрист (до 1927) і викл. історії рос. літ-ри (у Вищій робітн. школі) та історії й теорії музики (в Муз. училищі). Від 1929 — у Полтав. пед. інституті: 1935–41, 1943–47 — завідувач кафедри рос. та заг. літ-ри. Продовжував виступати з лекціями на літ. і муз. теми (до 1935), друкував статті в г. «Більшовик Полтавщини». Після виходу на пенсію 1948 займався музикою. Автор спогадів «Музичне життя Полтави наприкінці XIX — у першій чверті XX ст.» (опубл. в альманасі «Рідний край», П., 2000, № 2), підготовлених до друку його дочкою А. Оголевець; посібника «Слово о полку Игореве: Руководство для учащихся и для самообразования (Текст, перевод, примечания, историко-литературные выводы, словарь)» (П., 1910; 2-е изд. — Петроград; К., 1913; 3-е изд. — Петроград; К., 1918); нарисів «Симфонии Бетховена: Популярно-критический очерк» (К., 1913), «К вопросу о древнерусской торговле: (Историческая справка)» (опубл. в «Юбилейном сборнике Историко-этнографического кружка при Университете Св. Владимира»; окремий відбиток — К., 1914).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Грамматика русского языка. Ч. 1. Этимология. Для младших классов средних учебных заведений. С.-Петербург; К., 1914; ч. 2. Синтаксис. Для младших классов средних учебных заведений. Петроград; К., 1915; Обзор деятельности южно-русской областной земской переселенческой организации за время войны. П., 1918; В. Г. Короленко в Полтаве: (Из личных воспоминаний) // Первая годовщина смерти Владимира Галактионовича Короленко. П., 1922.
Рекомендована література
- Ротач П. Рояль Алоїза Єдлічки // НС [Варшава], 1966, лют.;
- Бернандт Г. Б., Ямпольский И. М. Кто писал о музыке: Биобиблиогр. слов. муз. критиков и лиц, писавших о музыке в дореволюцион. России и СССР. Т. 2. Москва, 1974;
- Ротач П. В. С. Оголевець про автора «Слова о полку Ігоревім» і сучасні погляди на цю проблему // Пробл. хронології і авторства «Слова о полку Ігоревім» у сучас. трактуванні: Тези доп. та повідомлень 3-ї наук. конф. учасників семінарію з проблем вивчення «Слова». С., 1992;
- Оголевець A. B. Оголевець Володимир Степанович // Альм. пошани й визнання Полтавщини: 100 видат. особистостей Полтавщини минулих століть. П., 2003;
- Історія факультету філології та журналістики (до дев’яностоп’ятиліття заснування вишу). П., 2009;
- Видатному полтавцеві В. С. Оголевцю — 125 років // Рідний край. 2009. № 1(20); Оголевець А., Полянська Г. Полтавська родина Оголевців // Там само. 2016. № 1(34); Ротач П. П., Ротач О. П. Полтавщина літературна: Енциклопед. біобібліогр. слов. Кн. 2. П., 2020.
Завантажити статтю
Людина 
