Оголевець Володимир Степанович

Визначення і загальна характеристика

ОГОЛЕВЕ́ЦЬ Володимир Степанович (псевд. і крипт.: В. О., В. С. Консерватор; 21. 05(02. 06). 1884, Полтава — 12. 07. 1970, там само) — мово­знавець, музико­знавець, композитор, педагог. Брат Віктора, Георгія та Олексія Оголевців. Закін. Полтав. гімназію (1902), істор.-філол. факультет (1907), навч. на юрид. факультеті (1913–15) Університету св. Володимира в Києві. 1907–13 учителював у гімназіях Києва і Полтави. Згодом писав рец. на камерні та симф. концерти у київ. г. «Последние новости». 1915–17 — секр. Полтав. губерн. суду. 1898–1902 брав уроки гри на фортепіано у композитора Л. Лісовського. Вперше у Полтаві почав читати лекції на муз. концертах (1908), су­проводжував ви­ступи грою на фортепіано. Був одним із організаторів Полтав. товариства любителів камер. музики (1909–11). Симф. твори О. «Тріумфальна хода Юлія Цезаря» (із сюїти «Юлій Цезар»), «Українська сюїта» («Колядка», «Елегія», «Скерцо», «Фінал») виконували 1908–11 під керівництвом автора у Полтаві, Харкові, Катеринославі (нині Дні­про). 1918 фінал «Української сюїти» уві­йшов до про­грами симф. концерту Д. Ахшарумова. Після більшов. пере­вороту 1917 працював у Полтаві як юрист (до 1927) і викл. історії рос. літ-ри (у Вищій робітн. школі) та історії й теорії музики (в Муз. училищі). Від 1929 — у Полтав. пед. ін­ституті: 1935–41, 1943–47 — завідувач кафедри рос. та заг. літ-ри. Продовжував ви­ступати з лекціями на літ. і муз. теми (до 1935), друкував стат­ті в г. «Більшовик Полтавщини». Після виходу на пенсію 1948 за­ймався музикою. Автор спогадів «Музичне життя Полтави на­прикінці XIX — у першій чверті XX ст.» (опубл. в альманасі «Рідний край», П., 2000, № 2), під­готовлених до друку його дочкою А. Оголевець; посібника «Слово о полку Игореве: Руководство для учащихся и для самообразования (Текст, пере­вод, примечания, историко-ли­тературные выводы, словарь)» (П., 1910; 2-е изд. — Петро­град; К., 1913; 3-е изд. — Петро­град; К., 1918); нарисів «Симфонии Бетховена: Популярно-критический очерк» (К., 1913), «К во­просу о древнерус­ской торговле: (Историческая справка)» (опубл. в «Юбилейном сборнике Историко-этно­­графического кружка при Университете Св. Владимира»; окремий від­биток — К., 1914).

Пр.: Грам­матика рус­ского языка. Ч. 1. Этимология. Для младших клас­сов средних учебных заведений. С.-Пе­тербург; К., 1914; ч. 2. Синтаксис. Для младших клас­сов средних учебных заведений. Петро­град; К., 1915; Обзор деятельности южно-рус­ской областной земской пере­селенческой организации за время войны. П., 1918; В. Г. Короленко в Полтаве: (Из личных воспоминаний) // Первая годовщина смерти Владимира Галактионовича Короленко. П., 1922.

Літ.: Ротач П. Рояль Алоїза Єдлічки // НС [Варшава], 1966, лют.; Бернандт Г. Б., Ямпольский И. М. Кто писал о музыке: Биобиблиогр. слов. муз. критиков и лиц, писавших о музыке в дореволюцион. Рос­сии и СССР. Т. 2. Москва, 1974; Ротач П. В. С. Оголевець про автора «Слова о полку Ігоревім» і сучасні по­гляди на цю про­блему // Пробл. хронології і авторства «Слова о полку Ігоревім» у сучас. трактуван­ні: Тези доп. та пові­домлень 3-ї наук. конф. учасників семінарію з про­блем ви­вче­н­ня «Слова». С., 1992; Оголевець A. B. Оголевець Володимир Степанович // Альм. пошани й ви­зна­н­ня Полтавщини: 100 видат. особистостей Полтавщини минулих століть. П., 2003; Історія факультету філології та журналістики (до девʼяностопʼятилі­т­тя заснува­н­ня вишу). П., 2009; Видатному полтавцеві В. С. Оголевцю — 125 років // Рідний край. 2009. № 1(20); Оголевець А., Полянська Г. Полтавська родина Оголевців // Там само. 2016. № 1(34); Ротач П. П., Ротач О. П. Полтавщина літературна: Енциклопед. біо­бібліогр. слов. Кн. 2. П., 2020.

П. П. Ротач, О. П. Ротач

Завантажити статтю