Огородник Орест Володимирович

Визначення і загальна характеристика

ОГОРО́ДНИК Орест Володимирович (28. 04. 1973, Львів) — актор, режисер, драматург. Заслужений діяч мистецтв України (2016). Обл. премія ім. Б. Романицького (2009). Закін. Вищий муз. ін­ститут (Львів, 1994), філол. факультет Львів. університету (2005; курс Ф. Стригуна; спеціальність «режисер театру»). Від 1994 — актор і реж. Нац. укр. драм. театру ім. М. Заньковецької (Львів), де по­ставив ви­стави за влас. пʼєсами: «Мила моя, люба моя» (2000), «Івасик Телесик» (2004), «Криза» (2009), «Остан­ній гречкосій» (2011), «Блазні мимоволі» (2013), «Бе­зодня» (2015), «Соло для мідних труб» (2019), «Каліка з Інішмаану» М. Макдонага (2020). Створ. О. ролі різноманітні за сценіч. темпераментом, діапазоном, від­чу­т­тям природи образу. Був реж. і сценаристом 5-ти фестивалів нац. меншин, 1-го Між­нар. фестивалю ім. К. Цісик (2011) у Львові.

Ролі: Хома Кичатий («Назар Стодоля» Т. Шевченка), Михайло Старицький («Марія Заньковецька» І. Рябокляча), Калинович, Іван Барильченко, Найда («Хазяїн», «Житейське море», «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого), Ґраса («Маклена Ґраса» М. Куліша), Юра, Степан Балинський, Тарас Лапка («Гуцулка Ксеня», «Шаріка» Я. Барнича), Пантелеймон Куліш, Василь Білозерський, Степан («Державна зрада» Р. Лапіки), Ісус Варав­ва, Петро, Кайяфа, Барух («Ісус, син Бога живого» В. Босовича), Подорожній, Запорожець («Невольник» Т. Шевченка), Федон («Оргія» Лесі Українки), Ін­спектор, Ари­старх, Орест, Державний службовець («Остан­ній гречкосій», «Бе­зо­дня» О. Огородника), Тібальт, Лаерт («Ромео і Джульєт­та», «Гамлет» В. Шек­спіра), Тобі («Візит літньої пані» Ф. Дюр­ренмат­та), Містер Гоп­пер («Віяло леді Віндермір» О. Вайлда), Едвін («Сільва» І. Кальмана), Родольфо («Циліндр» Е. де Філіп­по).

Ви­стави: «Сто тисяч» І. Карпенка-Ка­рого (2008), «За двома зайцями» М. Ста­рицького (2018).

Т. С. Батицька

Завантажити статтю