Огульцівське газоконденсатне родовище
ОГУЛЬЦІ́ВСЬКЕ ГАЗОКОНДЕНСА́ТНЕ РОДО́ВИЩЕ — поклади газоконденсату. Знаходиться на тер. Богодухів. (зокрема Валківщини, побл. с. Огульці) та Харків. (за 8 км від м. Люботин) р-нів Харків. обл.; у межах центр. частини Пн. борту Дніпровсько-Донецької западини та Сх. нафтогазонос. регіону України. Належить до Наріжнян.-Огульців. групи прирозлом. піднять. У геол. будові родовища беруть участь осад. утворення палеозой., мезозой. та кайнозой. ератем, що залягають на кристаліч. породах архею та протерозою. Пов’язане з геміантиклінал. напівскладкою (без пн. крила) з чітко вираженими зх. та сх. елементами, що ускладнена дугоподіб. незгід. скидом субширот. простягання із змін. амплітудою 50–75 м. У межах ізогіпси 3900 м і незгід. скиду Огульців. структура має розміри 9 × 1 км. Родовище складається з 2-х окремих блоків. Із зх. елементом структури пов’язаний Огульців. блок, а до сх. приурочений Караванівський. Пром. газоносність О. г. р. пов’язана із горизонтами верхньосерпухов. під’ярусу та візей. ярусу нижнього карбону й з корою вивітрювання фундаменту. Колекторами в цих горизонтах є сірі та світло-сірі різнозернисті, переважно дрібнозернисті пісковики й алевроліти, за своїми ємнісно-фільтрац. властивостями відносяться до грануляр. порового типу, рідше — до тріщинно-порового. По всіх горизонтах у межах родовища трапляються ділянки заміщення колекторів щільними породами. Поклади пластові, тектонічно екрановані, деякі літологічно обмежені. Структуру виявлено 1984. У 1989 отримано перший пром. приплив газу з інтервалом 4020–4041 м. Запаси початк. видобувні категорій А+В+С1: газу — 770 млн м3, конденсату — 14 тис. т.
Рекомендована література
- Довжок Е. Н., Балюк Б. О., Клочка В. П. та ін. Нафтогазоносний потенціал північного борту Дніпровсько-Донецької западини. К., 1996;
- Атлас родовищ нафти і газу України. Т. 3. Східний нафтогазоносний регіон. Л., 1998;
- Чебаненко І. І., Гожик П. Ф., Краюшкін В. О. та ін. Нафтогазоперспективні об’єкти України. Перспективи нафтогазоносності бортових зон западин України. К., 2006.
Завантажити статтю
