Оден Вістен-Г’ю

Визначення і загальна характеристика

О́ДЕН Вістен-Гʼю (Auden Wystan Hugh; 21. 07. 1907, м. Йорк, Велика Британія — 28. 09. 1973, Ві­день) — англо-американський письмен­ник. Пулітцерів. (1948) та Бол­лінґенів. (1953) премії. Народився в родині лікаря з потуж. реліг. (англікан.) традиціями. Закін. Окс­форд. університет (США, 1928), де ви­вчав англ. літературу, за­знав впливу Т.-С. Еліота, захоплювався марксизмом, дарвінізмом і фройдизмом, уві­йшов до кола молодих письмен­ників-екс­периментаторів. Літ. дебют О. порівнювали за стрімкістю і яскравістю із початком творчості Дж. Байрона. Перша збірка («Poems» /«Вірші», Лондон, 1930) пронизана мотивами соц. критики. Після заверше­н­ня навч. працював учителем, кінодокументалістом, журналістом. Багато подорожував. Після роз­риву нетривалих заручин ос­таточно усві­домив свою гомосексуальність. 1935 взяв фіктив. шлюб із Ерікою Манн, дочкою Т. Манна, щоб дати їй змогу емігрувати із нацист. Німеч­чини за британ. паспортом. Ви­їхав до Іспанії, де впродовж 7-ми тижнів брав участь у громадян. вій­ні на боці республіканців. Після поверне­н­ня до Великої Британії написав поему «Spain» («Іспанія», Лондон, 1937) — найві­доміший його твір на політ. тему. За­знавши шоку через вандалізм іспан. комуністів, їхнє заперече­н­ня культур. традиції, при­йшов до висновку, що основа європ. цивілізації — це християнство. Став прихильником філософії С. Кіркеґора, у подальших віршах та есеях об­стоював думку, що єдина опора людини в абсурдному й жорстокому світі — усві­домле­н­ня особистої від­повід­альності. Це пере­кона­н­ня зміцнилося його пере­бува­н­ням (у ролі журналіста) на фрон­ті япон.-китай. вій­ни: кн. «Journey to a War» («Подорож на вій­ну», Лондон; Нью-Йорк, 1939) написав спільно зі своїм партнером К. Ішервудом. Від 1939 — у США, 1946 прийняв амер. громадянство. Цей пере­їзд багатьма у Великій Британії було сприйнято як зраду. 1956–61 — проф. Окс­форд. університету, куди при­їздив тричі на рік читати лекції з поезії. Періодично жив у купленому будинку під Від­нем. О. належить (разом із В.-Б. Єйтсом та Т.-С. Еліо­том) до неформал. тріади найбільш впливових англомов. поетів 20 ст. з по­гляду сформованого університет. спільнотою «західного літературного канону». Якщо на його ранні поезії найбільший вплив справляли Д.-Г. Лоуренс та Ф. Кафка, то в повоєн­ні десятилі­т­тя кумирами поета стали Данте Аліґʼєрі і класик англ. літ-ри 18 ст. А. Поуп. Вірші й поеми (найві­доміша — «барокова еклога» «The Age of Anxiet» / «Вік тривоги», Нью-Йорк, 1947) зрілого О. багаті на алюзії, конотації, від­сила­н­ня до різних істор. подій, ремінісценції з англ. та світ. літ-ри. Він був неперевершеним май­стром англ. вірша в усьому його стиліст. й жанр. багатстві, органічно дотримувався вимог класич. просодії навіть у найбільш екс­перим. поезіях. Свої без­доган­но римовані вірші він щедро збагачував алітераціями, консонансами та внутр. римами. Від 1940-х рр. екс­периментував силабіч. віршами (що ви­глядали не­звичними на тлі силаботоніч. анг­лійської просодії). Іронічна тональність поезії О. справила знач. вплив на генерацію молодших амер. поетів. Писав прозу, есеї, оперні лібрето, пісні до мюзиклів. На замовле­н­ня Ген. секр. ООН У Тана створив слова «Гімну обʼєд­наних націй» (1971, офіційно не затвердж.). Пере­клав англ. мовою найдавнішу збірку епіч. творів ісланд. літ-ри «The Elder Edda» («Старша Едда», 1969; цікавився давніми сагами, зокрема й тому, що вірив у своє ісланд. походже­н­ня). Плани пере­класти поему «Іспанія» плекав ві­домий укр. пере­кладач Г. Кочур. Окремі вірші О. українською мовою пере­кладали Є. Крижевич, О. Мокровольський, В. Скуратівський, М. Стріха, есеї — О. Полоз.

Тв.: [Вірші] // Всесвіт. 2001. № 11/12; «Куди ж ти, куди? — каже вершнику віршник…» // Антологія зарубіж. поезії 2-ї пол. ХІХ — ХХ сторіч­чя. К., 2002; [Поезії] // Стріха М. Улюблені англ. вірші та нав­коло них. К., 2003.

Літ.: Стріха М. Про Ві­стана Гʼю Одена на тлі українських сюжетів // Стріха М. Улюблені англ. вірші та навколо них. К., 2003.

М. В. Стріха

Завантажити статтю