Оден Вістен-Г’ю

О́ДЕН Вістен-Г’ю (Auden Wystan Hugh; 21. 07. 1907, м. Йорк, Велика Британія — 28. 09. 1973, Відень) — англо-американський письменник. Пулітцерів. (1948) та Боллінґенів. (1953) премії. Народився в родині лікаря з потуж. реліг. (англікан.) традиціями. Закін. Окс­форд. університет (США, 1928), де вивчав англ. літературу, зазнав впливу Т.-С. Еліота, захоплювався марксизмом, дарвінізмом і фройдизмом, увійшов до кола молодих письменників-експериментаторів. Літ. дебют О. порівнювали за стрімкістю і яскравістю із початком творчості Дж. Байрона. Перша збірка («Poems» /«Вірші», Лондон, 1930) пронизана мотивами соц. критики. Після завершення навч. працював учителем, кінодокументалістом, журналістом. Багато подорожував. Після розриву нетривалих заручин ос­таточно усвідомив свою гомосексуальність. 1935 взяв фіктив. шлюб із Ерікою Манн, дочкою Т. Манна, щоб дати їй змогу емігрувати із нацист. Німеччини за британ. паспортом. Виїхав до Іспанії, де впродовж 7-ми тижнів брав участь у громадян. вій­ні на боці республіканців. Після повернення до Великої Британії написав поему «Spain» («Іспанія», Лондон, 1937) — найвідоміший його твір на політ. тему. Зазнавши шоку через вандалізм іспан. комуністів, їхнє заперечення культур. традиції, прийшов до висновку, що основа європ. цивілізації — це християнство. Став прихильником філософії С. Кіркеґора, у подальших віршах та есеях обстоював думку, що єдина опора людини в абсурдному й жорстокому світі — усвідомлення особистої відповідальності. Це переконання зміцнилося його перебуванням (у ролі журналіста) на фрон­ті япон.-китай. вій­ни: кн. «Journey to a War» («Подорож на вій­ну», Лондон; Нью-Йорк, 1939) написав спільно зі своїм партнером К. Ішервудом. Від 1939 — у США, 1946 прийняв амер. громадянство. Цей переїзд багатьма у Великій Британії було сприйнято як зраду. 1956–61 — проф. Окс­форд. університету, куди приїздив тричі на рік читати лекції з поезії. Періодично жив у купленому будинку під Віднем. О. належить (разом із В.-Б. Єйтсом та Т.-С. Еліо­том) до неформал. тріади найбільш впливових англомов. поетів 20 ст. з погляду сформованого університет. спільнотою «західного літературного канону». Якщо на його ранні поезії найбільший вплив справляли Д.-Г. Лоуренс та Ф. Кафка, то в повоєнні десятиліття кумирами поета стали Данте Аліґ’єрі і класик англ. літ-ри 18 ст. А. Поуп. Вірші й поеми (найвідоміша — «барокова еклога» «The Age of Anxiet» / «Вік тривоги», Нью-Йорк, 1947) зрілого О. багаті на алюзії, конотації, відсилання до різних істор. подій, ремінісценції з англ. та світ. літ-ри. Він був неперевершеним майстром англ. вірша в усьому його стиліст. й жанр. багатстві, органічно дотримувався вимог класич. просодії навіть у найбільш експерим. поезіях. Свої бездоганно римовані вірші він щедро збагачував алітераціями, консонансами та внутр. римами. Від 1940-х рр. експериментував силабіч. віршами (що виглядали незвичними на тлі силаботоніч. анг­лійської просодії). Іронічна тональність поезії О. справила знач. вплив на генерацію молодших амер. поетів. Писав прозу, есеї, оперні лібрето, пісні до мюзиклів. На замовлення Ген. секр. ООН У Тана створив слова «Гімну об’єд­наних націй» (1971, офіційно не затвердж.). Переклав англ. мовою найдавнішу збірку епіч. творів ісланд. літ-ри «The Elder Edda» («Старша Едда», 1969; цікавився давніми сагами, зокрема й тому, що вірив у своє ісланд. походження). Плани перекласти поему «Іспанія» плекав відомий укр. перекладач Г. Кочур. Окремі вірші О. українською мовою перекладали Є. Крижевич, О. Мокровольський, В. Скуратівський, М. Стріха, есеї — О. Полоз.

Завантажити статтю