Одеса–Броди Нафтопровід
ОДЕ́СА–БРО́ДИ Нафтопровід — нафтогін, що зʼєднав західну та східну системи нафтопроводів України, зокрема нафтопровід «Дружба» із Придніпровськими магістральними нафтопроводами. Збудований 1996–2001 між Одесою та містом Броди Львівської області, де приєднаний до нафтогону «Дружба», з метою транзиту каспійської нафти в Центральну та Східну Європу, оминаючи територію РФ, із перспективою до портів Балтійського моря. Довжина 674 км, проектна потужність 14,5 млн т нафти в рік.
Обʼєднав спільні інтереси 5-ти країн: України, Польщі, Литви, Грузії та Азербайджану. Завдяки нафтопроводу Україна отримала єдину нафтотранспортну систему, що обʼєднала найбільші українські нафтопереробні заводи. Після завершення будівництва нафтогін 3 роки не використовували, потім було ухвалено рішення щодо його експлуатації в реверсивному режимі: нафту з нафтопроводу «Дружба» перекачували до терміналів порту «Південний». Загальний обсяг транспортування нафти 2004 склав 1049,5 тис. т, за січень–квітень 2005 у порту «Південний» було відвантажено у танкери близько 1770,9 тис. т нафти. 2004 прийнято рішення про добудову нафтопроводу Одеса–Броди до польського міста Плоцьк, для його реалізації було створено Спільне підприємство «Сарматія»: підготовка проектно-кошторисних документації, залучення інвестицій та забезпечення будівельних робіт на українській (125 км) і польській (270 км) ділянках нафтопроводу. 2007 до акціонерів долучилися державні енергетичні компанії Азербайджану, Грузії та Литви.
У травні 2009 президент України підписав указ про аверсний режим роботи нафтопроводу Одеса–Броди, а в середині 2010 його експлуатацію в реверсивному режимі припинено. У листопаді 2010 нафтопроводом успішно транспортовано пробну партію нафти марки «Urals» обсягом 80 тис. т в аверсному режимі. У січні 2011 компанія «Укртранснафта» і Білоруська нафтова компанія уклали угоду (до 2013) про надання послуг із транспортування легкої нафти обсягом 4 млн т у рік нафтопроводом Одеса–Броди, в лютому цього ж року розпочато регулярне транспортування нафти сорту «Azeri Light», зокрема на Мозирський нафтопереробний завод. Поставки каспійської нафти в аверсному режимі підвищили рівень завантаження нафтотранспортної системи, зміцнили енергетичну безпеку України, країн регіону та Європи загалом, а також підтвердили роль України як надійної країни-транзитера і посилили її статус як одного із ключових факторів у галузі диверсифікованості поставок енергоресурсів у Каспійсько-Чорноморському регіоні.
Переведення нафтопроводу в аверсний режим роботи дозволило:
- забезпечити нафтою Дрогобицький (Львівська область; див. «Галичина») та Надвірнянський (Івано-Франківська область; див. «Нафтохімік Прикарпаття») нафтопереробні заводи, а західні регіони України — нафтопродуктами;
- спонукати РФ переспрямувати потік нафти, що йде нафтопроводом у реверсивному режимі з нафтопереробної станції Броди в напрямку морського нафтового терміналу «Південний», на систему Придніпровських магістральних нафтопроводів;
- транспортувати Urals-сумісну нафту власного виробництва до країн Європи (Словаччини, Чехії, Угорщини).
2014–2016 нафтогін не експлуатували. Влітку 2016 Президенти Азербайджану та України заявили про відновлення проекту Одеса–Броди. Залучення до транспортування в аверсному режимі цього нафтопроводу не лише каспійської нафти з родовищ Азербайджану та Казахстану, а й сировини з інших країн (Ірану, країн Північної Африки, Саудівської Аравії) дасть можливість підвищити вдвічі-втричі ресурсну базу нафтопроводу і забезпечити його повну потужність.
