Одесавинпром

«ОДЕСАВИН­ПРО́М» — одне з найдавніших виноробних під­приємств України. Історію веде від 1857, коли у старих катакомбах, що виходять до моря, бельг. консул, проф. медицини В. Енно та франц. купець Ф. Нуво, який мав вин­ний магазин на вул. Дерибасівська, від­крили під­вал для виробництва та зберіга­н­ня вин. Пізніше перший ві­ді­йшов від справ, а під­приємство чимало років було ві­доме одеситам, як під­вал Нуво. 1889 його, разом з устаткува­н­ням та винами, у фірми «Нуво і Фук» викупило Уділ. ві­домство Рос. імперії (угоду здійснювали з участю князя Л. Голицина, який пізніше обійняв посаду глави цього ві­домства). Підпр-во перейм. у Центр. склад Уділ. ві­домства, що мав пл. 1,65 га для витримки вин. Тут працювали 30 робітників під керівництвом 4-х кавістів (майстрів льоху), головним з яких був уродженець м. Бордо (Франція) Ж. Реймон. Очолював під­приємство, що виробляло понад 100 тис. відер вин у рік, ін­спектор ві­домства Є. Ватель. Уділ. ві­домство сприяло не лише роз­витку виноробства в краї, а й появі на картах Одеси Французького бульвару (до 1902 — Малофонтанська дорога) як центр. вулиці курорт. р-ну. 1900–02 здійснено роз­шире­н­ня вулиці й Уділ. ві­домство від­мовилося від частини своєї території на користь міської громади, в результаті чого воно втратило прямий вихід в Удільний провулок (що існує й нині) та було змушене засипати під­зем. вихід із під­валів до берега моря. У цей період за проектом арх. Л. Влодека на початку Французького бульвару, поруч із дачею вдови італ. комерсанта М. Молінарі, збудовано нову будівлю заводо­управлі­н­ня. Після більшов. пере­вороту 1917 обидві споруди націоналізовано та пере­дано до складу «Укрвиноробправлі­н­ня» (нині збереглися фрагменти муру дачі М. Молінарі, що примикає до будівлі вин­ного бутика торг. марки «Французький бульвар», у будинку заводо­управлі­н­ня знаходиться офіс ПрАТ «О.», а в під­валах Нуво — цехи для виробництва шампан. вин цієї торг. марки). У 1920-х рр. під­вали на Французькому бульварі використовували під­приємці доби НЕПу. На поч. 1930-х рр. за роз­порядже­н­ням «Голов­вино» СРСР на бульварі створ. Перший екс­перим. вин­ний завод. Тут працювали та проводили дослідж. ві­домі вчені, роз­робники рад. технологій виготовле­н­ня різних типів вин, зокрема О. Кіпен, О. Погибко. У роки румун. окупації Одеси під час 2-ї світової вій­ни — Винно-шампан. завод дирекції садівництва та вино­градарства Одес. губернаторства. Підпр-во випускало величез. асортимент вин і було на­стільки успішним та значним, що його від­відав правитель Румунії, маршал І. Антонеску. 1944, після звільне­н­ня міста, Одес. екс­перим. вин­ний завод продовжив за­ймати під­вали та цехи, а заводо­управлі­н­ня стало конторою «Чорномор­радгоспвинтресту» Одес. раднаргоспу. Трест і завод неодноразово пере­йменовували та пере­підпорядковували (Одес. вин­ний завод № 1 «Укрголов­вино», Одес. вин­ний завод Упр. винороб. промисловості Одес. раднаргоспу, Одес. вин­ний завод «Одесавинтресту» тощо). 1963 на базі під­приємства створ. вироб.-аграрне обʼ­єд­на­н­ня «Одесарадгоспвин­пром», що до серед. 1980-х рр. стало потуж. вироб.-госп. комплексом із вино­градарства та винороб. промисловості. У його складі (1983) — 27 радго­спів (зокрема 21 радгосп-завод), 13 винороб. під­приємств та ін. Тут працювали 20,4 тис. осіб. Пл. вино­градників — 13 348 га, обсяг валової продукції — 335,1 млн крб у рік (понад 400 млн дол. США). Осн. сорти вино­граду: технічні — Каберне-Совіньон, Аліготе, Ркацителі, Сухолиманський білий; столові — Шасла, Мускат гамбурзький, Сенсо, Карабурну. 1973–83 врожайність зросла від 67,5 до 68,2 ц/га. Обʼ­єд­на­н­ня випускало столові марочні («Перлина степу», «Над­дні­прянське», «Ркацителі одеське», «Леанка українська», «Оксамит України», «Шабське біле»), десертні марочні («Бол­градське») та ординарні вина, а також ігристі вина, шампанське, ординарні й марочні коньяки. На різних конкурсах продукція від­значена 50-ма медалями (з них 31 — золота). Серед працівників — 3 Героя Соц. Праці, 1 лауреат Держ. премії СРСР і 1 — Держ. премії УРСР у галузі н. і т. Тут стимулювали створе­н­ня нових марок вин, проводили навч. кадрів, використовували вироб. базу для наук. роз­робок, зокрема ві­домі рад. вчені-винороби О. Преображенський, А. Мержаніан неодноразово бували на під­приємстві й здійснювали ви­пробува­н­ня нових акратофорів, колонок для виробництва хересу, ліній роз­ливу та ін. устаткува­н­ня й технологій. Від 1965 обʼ­єд­на­н­ня, а згодом і «О.», понад 45 р. очолював Р. Гулієв. 1991, після роз­паду СРСР і від­новле­н­ня незалежності України, галуз. ВО припинило існува­н­ня, виноробні заводи, що входили до його складу, стали самост. під­приємствами. Одес. екс­перим. вин­ний завод змінив форму власності і перейм. у ЗАТ «О.» (від 2011 — ПрАТ «О.»), а вулиці знову повернуто назву Французький бульвар. Під однойм. торг. маркою від 1997 під­приємство випускає свою продукцію: шампанське «Special edition», «Grande cuvée», вино «Reserve», «Select», колекцію вин «Classic Wine», молоде біле, рожеве та червоне вино. Закладено сотні гектарів нових вино­градників, проведено модернізацію всіх технол. циклів. На­прикінці 2000-х рр. побудовано новий винороб. комплекс у с. Ро­зівка (Сарат., нині Білгород-Дністров. р-ну Одес. обл.), оснащений принципово новими системами пере­робле­н­ня, пере­важно італ. фірми «Velo». Сировин­на база — 2500 га вино­градників. Вироб. потуж. — бл. 1 млн дал вина в рік. Кількість працівників (2021) — 177 осіб. Ген. дир. — Л. Кучухідзе.

Завантажити статтю