Одеська залізниця
ОДЕ́СЬКА ЗАЛІЗНИ́ЦЯ — одна з найстаріших залізниць України. Буд-во розпочато 1863, регуляр. рух поїздів — 1865 на ділянках Одеса–Балта, Роздільна–Кучурган. 1867–69 уведено в експлуатацію лінії Балта–Єлисаветград (нині Кропивницький)–Крюків-на-Дніпрі, Одеса-Порт–Куяльник (соляні розробки), Кучурган–Тирасполь. 1865–69 залізниця мала назву Одесько-Балтська. 1870, після завершення будівництва лінії Київ–Козятин, О. з. отримала вихід на мережу залізниць Рос. імперії й перейшла у власність Рос. товариства пароплавства і торгівлі (РОПіТ). 1873 розпочато рух поїздів на ділянках Знам’янка–Миколаїв, 1876 — Фастів–Бобринська–Знам’янка з відгалуженнями до Шполи (нині Черкас. обл.) та Черкас. Для потреб військових 1877 побудовано лінію Бендери–Галац через Болград і Рені (нині обидва — Одес. обл.). 1878–1936 О. з., після об’єднання з Києво-Брестською та Брестсько-Граєвською залізницями, — у складі Південно-Західної залізниці. Побудовано лінії Вапнярка–Шпола та Козятин–Умань із відгалуженням до Тростянця-Подільського (нині смт Тростянець Гайсин. р-ну Вінн. обл., 1891), Гребінка–Красне (на Дніпрі) через Золотоношу (нині Черкас. обл., 1897), П’ятихатки–Користівка (1901), Миколаїв–Херсон (1907), Бобринська–Одеса через ст. Помічна та Колосівка, Миколаїв–Херсон–Снігурівка (1914), Бессарабська–Арциз–Аккерман (нині Білгород-Дністровський Одес. обл., 1915), Одеса–Овідіополь із відгалуженням до Кароліно-Бугаза (нині Білгород-Дністров. р-ну, 1916), Аккерман–Бугаз та Колосівка–Миколаїв (1917). Після більшов. перевороту 1917 залізниці націоналізовано й підпорядк. наркомату шляхів сполучення. 1936 О. з. виокремлено з Пд.-Зх. залізниці; у цьому ж році розпочато вид. власної г. «Черноморский гудок». 1939 експлуатац. довж. О. з. становила 2,5 тис. км. До 1941 відкрито дільниці Вадим–Цюрупинськ (нині Олешки), Золотоноша–Ляплава, Арциз–Ізмаїл. Під час нім. окупації 1941–44 зазнала знач. матеріал. втрат. Після об’єднання із залізницею Молдови 1953–79 називалася Одесько-Кишинівською, від 1979 О. з. — знову самост. підприємство. Побудовано низку сполучень: Херсон–Вадим (1944), Федорівка–Каховка (1956), Снігурівка–Каховка (1961), Колосівка–Роздільна (1968), Долинська–Помічна (1978), Чорноморська–Берегова (1981) та ін. Від серед. 1950-х рр. розпочато докорінне тех. переоснащення О. з., зокрема переведено на тепло- й електровозну тяги, електрифіковано лінію Знам’янка–Шевченко–Миронівка (1962), а згодом — Помічна–Колосівка, Одеса-Сортувальна–Одеса-Головна (1972), Одеса–Бугаз із відгалуженням на Іллічівськ (нині Чорноморськ, 1973), Бугаз–Білгород-Дністровський (1974). У рад. період мережа залізниць продовжувала розвиватися в напрямку портів, у зв’язку з будівництвом яких уведено в експлуатацію ділянки 22 км–Іллічівськ (1958), Кульбакине–Жовтнева (побл. Миколаєва, 1968). До пором. комплексу в Іллічівську прокладено залізничну гілку Одеса–Застава I (1978). Станом на 1982, протяжність О. з. складала 4090 км, 60 % вантажоперевезень нею здійснювали з використанням електр. тяги, проводили роботи з автоматизації та централізації керування рухом на залізниці. Потім на електровозну тягу перевели ділянки Одеса–Роздільна, Помічна–Долинська (1983), Котовськ (нині Подільськ)–Помічна, Котовськ–Вапнярка (1985–91). Від 1991 О. з. — у складі «Укрзалізниці», від 2015 — її регіон. філія.
Електрифіковано лінії Котовськ–Роздільна (1994), Одеса-Пересип–Одеса-Порт (1999), ділянку Роздільна–Кучурган (2000), лінію Користівка–Бурти і другий шлях на ділянці Кавуни–1100 км (2009). Для збільшення притоку вантажів в порти Одеси та Іллічівська 1997 відкрито зерноперевантажув. комплекси, освоєно нові напрямки пором. сполучення до Поті та Батумі (обидва — Грузія, 1999). Важливим для О. з. було також відновлення експлуатації електрифіков. лінії Долинська–Помічна (1999). Усі ці роботи дозволили організувати 2003 рух контейнер. поїзда «Вікінг» від Іллічівська до Клайпеди (Литва). Нині контейнерні поїзди курсують у напрямках Києва, Дніпра, Мінська. Суттєві зміни відбулися у пасажир. госп-ві залізниці, зокрема 1998 введено фірм. обслуговування пасажирів у приміських поїздах, 1999 на всіх вокзалах обл. центрів та найважливіших станцій відкрито сервісні центри, що обладнані системами «Експрес УЗ», квитк. каси ін. станцій під’єднано до диспетчер. терміналів. 1999–2003 розбудовано нові вокзали на ст. Вапнярка, Ізмаїл, Олександрія, Цвіткове та вокзал європ. класу на ст. Роздільна, поновлено вокзали на лініях П’ятихатки–Миронівка, Одеса–Ізмаїл, Одеса–Вапнярка. 1999 зі складу залізниць Молдови були передані дільниці Болград та Рені з наявною на цих станціях залізнич. інфраструктурою. Від 2003 на дільниці П’ятихатки–Миронівка курсує швидкіс. поїзд Київ–Дніпро, а від 2005 — «Південний експрес» від Одеси до Вінниці. У 2000-х рр. уведено в дію пром. телебачення під час огляду вантажів (як на станціях, так і під час руху поїздів), цифр. телефонні станції «Фарлеп» та мікропроцесорні системи «Каскад», впроваджено супутник. зв’язок, а також програму заміни тепловозів 2ТЕ10 на модернізовані 2ТЕ116у, електровозів ВЛ80т — на ВЛ40у, розпочато експлуатацію нових електровозів 2ЕЛ5, 2ЕС5К «Єрмак» та дизель-поїздів ДЕЛ-02 тощо. 2005–14 модернізовано лінії Знам’янка–Долинська–Миколаїв, Помічна–Одеса-Сортувальна, Одеса–Вапнярка, що дозволило 2014 запустити поїзд Одеса–Київ системи «Інтерсіті» та забезпечити пропуск поїздів підвищеної ваги у напрямках припорт. станцій. Удосконалено ремонтну базу, зокрема 2008–15 побудовано коліс. цех у депо Котовськ, уведено в дію нове діагност. устаткування та нові відділки для ремонту сучас. локомотивів. 2016 почав курсувати швидкіс. поїзд категорії «Інтерсіті» Київ–Миколаїв–Херсон, 2017 — щотижн. круговий контейнер. поїзд між терміналом «ТІС» та Дніпров. річк. портом (див. Дніпропетровський річковий порт). 2018 на О. з. створ. дирекцію залізнич. перевезень з організації взаємодії портів та припорт. станцій, до складу якої увійшли станції Одеса-Порт, Берегова, Ізмаїл, Чорноморськ-Порт, Херсон-Порт, Прибузька, Миколаїв-Вантажний. Нині О. з. обслуговує 6 областей України — Одеську, Миколаївську, Херсонську, Кіровоградську, Черкаську і частково Вінницьку. Перетин держ. кордону з Молдовою здійснюють через залізничні пункти пропуску Тимкове (Слобідка), Кучурган, Серпневе. Територією залізниці проходить міжнар. транспорт. коридор № 9 (Александруполіс/Пловдив–Бухарест–Кишинів–Роздільна–Київ–Вітебськ–Псков–С.-Петербург–Гельсинкі), з відгалуженням Роздільна–Одеса–Ізмал (у перспективі продовження до Рені), та додатк. коридор Ґданськ–Одеса («Балтика–Чорне море»), що забезпечує здійснення транзит. перевезень експортно-імпорт. вантажів. У зоні дії залізниці — 8 мор. портів (Одеський, «Чорноморськ», «Південний», Білгород-Дністровський, Ізмаїльський, Миколаївський, Херсонський, «Ольвія») і 3 річкових (Черкаський, Херсонський, Миколаївський), поромні переправи Чорноморськ–Варна, Чорноморськ–Поті/Батумі. Вони забезпечують зовн. транспортні зв’язки з понад 70-ма країнами світу. У структурі залізниці — Одес. об’єднана, Шевченків. (м. Сміла Черкас. обл.), Знам’ян. (Кропивн. р-н Кіровогр. обл.) та Херсон. дирекції залізнич. перевезень; 292 станції, 7 локомотив. і 9 вагон. депо. Експлуатац. довж. колії складає 4,3 тис. км. У листопаді 2021 АТ «Укрзалізниця» запустило «Дунайський експрес» Ізмаїл–Одеса, за маршрутом курсуватиме сучас. дизель-потяг вітчизн. виробництва. Соц. сфера: зони відпочинку на Пн.-Зх. узбережжі Чорного моря, р. Дніпро, Дністер, Пд. Буг, Примор. лиманах, 2 дит. табори, 2 Палаци культури, 18 б-к, Палац спорту, водна станція; 16 лікарень, поліклініка, 4 санаторії-профілакторії. Директор — С. Нікулін (від 2018).
Завантажити статтю
