Одеська міська клінічна інфекційна лікарня

ОДЕ́СЬКА МІСЬКА́ КЛІНІ́ЧНА ІНФЕКЦІ́ЙНА ЛІКА́РНЯ Засн. 1798 як Одес. «міський гошпиталь», який згодом перейм. на Одес. міську лікарню (після будівництва 1902 нової міської лікарні, до назви почали додавати означе­н­ня «стара»). 1801 у «гошпиталі» було 50 ліжок. 1804–07 за проектом Ж.-Ф. Томи-де-Томона італієць Ф. Фраполі збудував центр. частину гол. корпусу «гошпиталю», а згодом — ліве крило, 1821 Дж. Фраполі звів праве крило (нині один із корпусів О. м. к. і. л. за адресою вул. Пастера, № 5; памʼятка архітектури нац. значе­н­ня). До 1844, за даними А. Ієніша, в лікарні одночасно могли лікувати до 800 хворих; нею завідував ст. медик, у його під­порядкуван­ні пере­бували 5 ординаторів цивіл. ві­домства і 2 — військового. Остан­ні були прикомандировані до лікарні для на­да­н­ня мед. допомоги військово­службовцям. 1856–58 у ній оперував М. Пирогов. Зі зро­ста­н­ням насел. Одеси кількість ліжок у лікарні збільшувалася. До поч. 1870-х рр. число хворих нерідко досягало 1000 осіб. Особливо багато пацієнтів надходило під час епідемій холери, висип. і поворот. тифу. Також збільшувався штат — 1871 було 17 лікарів (15 штатних і 2 позаштатних). У цей період у лікарні працював М. Скліфосовський (1859–70), О. Ро­зенблюм (1865–85), Й. Мочутковський (1869–93), М. Гамалія (1883–86). У 1863 Ф.-Р. Вдовиковський організував у ній перше в Рос. імперії сечо­статеве від­діл.

У 1870-х рр. почали проводити наук. наради лікарів, у них також брали участь особи, які не пере­бували в штаті лікарні, зокрема, І. Мечников робив на цих засі­да­н­нях свої пові­домле­н­ня. Видавали «Труды врачей Одес­ской городской больницы» (1875–87). Наук. центром лікарні була прозектура (засн. 1872), що стала першою в провінції Рос. держави. 1894–1907 її очолював Ч. Хенцинський, 1908–12 — Д. Кишенський, 1912–44 — М. Тизенгаузен. У серед. 1880-х рр. Одес. міська лікарня була однією з найбільших установ такого типу в Рос. імперії. У ній одночасно лікували від 1000 до 1200 хворих. Щороку го­спіталізували 9–10 тис., амбулаторну допомогу надавали 12–15 тис. пацієнтів. 1894 лікар. персонал складався зі ст. лікаря, його пом., прозектора, пом. прозектора, 16 штат. ординаторів, 23 позаштат. і 2 допущених до занять лікарів. На поч. 20 ст., після від­кри­т­тя мед. факультету Новорос. університету, гол. будівля лікарні стала базою для клінік — шпитал. хірургії (від 1904 керував М. Щеголєв) і шпитал. терапії (її очолювали 1904–05 — Т. Яновсь­кий, 1905–06 — П. Вальтер, 1907–08 — О. Щербаков, 1908–21 — К. Коровицький). У цьому ж корпусі роз­міщено пропедевт. клініку Вищих жін. мед. курсів, якою завіду­вали Л. Усков (1912–19) та М. Зиле (1920). У 1897–1907 ст. лікарем був І. Сабанєєв, а 1914–19 — В. Стефанський; у цей період у лікарні працював Л. Папков. 1920 заклад перейм. у 1-у рад. нар. лікарню, у якій деякий час лікарями були М. Хелімський, С. Шапіро. Лікарня стала базою для каф. Одес. мед. ін­ституту (нині університет). Серед її фахівців — П. Часовников, В. Ставракі, М. Ясиновський, І. Корхов, С. Корхов, В. Стефанський, Л. Коровицький, Р. Наумова, В. Ліпковський, І. Мінков, А. Михайлова, Є. Нікітін, К. Сервецький, продовжують працювати В. Гайдей, А. Савчук, Т. Чабан, Ю. Харченко. Нині в лікарні 420 ліжок (2021).

Завантажити статтю