Одеське археологічне товариство

ОДЕ́СЬКЕ АРХЕОЛОГІ́ЧНЕ ТОВАРИ́СТВО

Засн. 1959 як спадкоємець Одеського товариства історії і старожитностей, базою для діяльності О. а. т. є Одеський археологічний музей НАНУ. На організац. зборах обрано 65 чл., до кінця року — ще 85 осіб. Серед них — археологи (зокрема М. Артамонов, С. Бібиков, П. Борисковський, Т. Пас­сек, О. Тереножкін), викл. і студенти закладів вищої освіти, крає­­знавці з Одеси, Миколаєва, Херсона та ін. міст. Першим головою став М. Синицин (1959–66), після нього товариство очолював П. Каришковський-Ікар (1966–88), від 1991 — С. Охотніков. Станом на 1966 — 366 чл. із 28-ми міст тодіш. СРСР, згодом до них при­єд­налися археологи з Болгарії, Німеч­чини, Польщі, Румунії. Етапами роботи О. а. т. є збори-конф., окрім Одеси їх проводили у Сімферополі, Севастополі, м. Керч, Феодосія (обидва — АР Крим), Кишиневі. Деякі з них су­проводжували наук. сесії Ін­ституту археології АН СРСР: 1975 — у звʼязку з 150-річ­чям Одес. археол. музею, 1989 — у звʼязку з 150-річ­чям Одес. товариства історії і старожитностей. Від 1960 видавали «Записки Одес­ского археологического общества». Після роз­паду 1991 СРСР О. а. т., як і ін. громад. організації, призупинило активну діяльність (йшлося навіть про закри­т­тя), однак завдяки зуси­л­лям чл. вдалося зберегти його структуру та роз­почати вип. нового друк. органу — «Краткие сообщения Одес­ского археологического общества». Також під егідою О. а. т. ви­дано ще кілька праць, серед них — зб. «Никоний и античный мир Северного Причерноморья» (1997), моно­графія С. Охотнікова «Остров Змеиный в науке, литературе, искус­стве (VII в. до н. э. — XXI в. н. э.)» (2018; обидві — Одеса). Нині гол. зав­да­н­нями О. а. т. є наук. та просвітниц. діяльність, спрямов. на формува­н­ня інтересу та поважного ставле­н­ня до культур. спадщини минулого Пд. України; публікація результатів археол. дослідж. у цьому регіоні; ко­ординація зусиль вчених різних організацій Одеси як найбільшого центру археології на Пд. України; популяризація археол. науки у ЗМІ.