ОДЕ́СЬКЕ ГА́ЗОВЕ РОДО́ВИЩЕ — поклади газу. Знаходиться в центр. частині пн.-зх. шельфу Чорного моря, за 150 км від Крим. п-ова, 130 км від Одеси та 110 км від порту Чорноморськ; у межах Причорномор.-Крим. нафтогазонос. області Пд. нафтогазонос. регіону України. Тектонічно О. г. р. приурочене до зх. частини Скіф. плити та до зх. центрикліналі Каркінітсько-Пів­нічнокрим. прогину (до пн.-сх. схилу Кілійсько-Змії­ного під­ня­т­тя). Газоносність пром. значе­н­ня встановлено у палеоцен. від­кладах — верх. еоцені, верх. та нижньому палеоцені, а також у маастрихт. ярусі верх. крейди. Продуктивні пласти залягають в інтервалі глиб. 640–1630 м. Продуктив. горизонтами Одес. під­ня­т­тя є брахіантикліна­л­лю пн.-сх. про­стяга­н­ня з роз­мірами 15 × 3 км у межах контуру газоносності (вис. бл. 30–200 м), ускладнене пд.-зх. та пн.-сх. під­ня­т­тями. О. г. р. складене териген. і карбонат. породами крейди, палеогену і неогену. Колектори порові у пісковиках і тріщин­но-порові у вапняках. Поклади газу склепін­ні тектонічно екрановані. Їх режим водонапірний. Склад газу палеоценового й еоценового покладів однаковий, містить 96–98 % метану, 0,3–1,2 % етану, у не­знач. кількостях пропан, бутан, пентан, а також до 1 % вуглекислого газу та до 1,6 % азоту. Одес. структура була виявлена 1975. Роз­відувал. бурі­н­ня роз­почато 1984, а О. г. р. від­крито 1988. Початк. видобувні запаси категорій А+В+С1 — 11 199 млн м3. 2007–12 від­бувалася під­готовка до пром. освоє­н­ня родовища. 2012 по укладеному під­вод. трубо­проводу видобутий газ почав надходити до Криму. Від 2014 рос. влада незакон­но продовжила екс­плуатувати родовище.