Одеське товариство Просвіта

Визначення і загальна характеристика

ОДЕ́СЬКЕ ТОВАРИ́СТВО «ПРОСВІ́ТА»  — громадська організація. Засн. 1905 на хвилі рев. подій, стала першою в Наддніпрян. Україні. Тоді ж затверджено статут організації. Голова — І. Луценко, заступник голови — С. Шелухін; чл. правління: І. Липа, Д. Сигаревич, Ф. Гаврилко, М. Клименко, Л. Ковальчук та ін. Серед ін. чл. — М. Комаров, М. Аркас (за сприяння чл. одес. «Просвіти» 1907 заснував Миколаївське товарис­тво «Просвіта»), К. Сапєжко (лікував Лесю Українку), А. Ждаха, Ф. Нестурх, Х. Ящуржинський, П. Зелений. Загалом — понад 500 осіб, понад 15 % з яких становили неукраїнці — греки, болгари, росіяни, євреї, поляки. Діяло 4 секції: наук., драм., літ., вокально-музична. Найвагомішим здобутком стало видання укр. г. «Народня справа» і «Вісті», облаштування б-ки-читальні, істор. музею. Товариство заснувало власну трупу і артист. дит. групу, хор, періодично проводило вистави. Артист. секції співпрацювали з польс. і литов. просвіт. товариствами. Для книгодрукування створ. фонд ім. Л. Смоленського, але друком вийшло всього дві книги: 1907 — «Запорожські вольності» М. Комарова, 1908 — «Про Гарібальді, борця за волю італійського народу» І. Бондаренка. Деякі просвітяни брали участь у політ. діяльності. У резолюції від 31 березня 1908 одес. генерал-губернатор І. Толмачов заборонив використання «малороссийского наречия» на засіданнях «Просвіти», а 1909 і саме товариство.

Завантажити статтю