Одеський геоботанічний округ

ОДЕ́СЬКИЙ ГЕОБОТАНІ́ЧНИЙ О́КРУГ (злакових і полиново-злакових степів, засолених луків, солончаків і рослин­ності карбонатних від­слонень) За «Геоботанічним ра­йонува­н­ням Української РСР» (1977) територія сучас. округу входила до складу Овід­іопольсько-Баштансько-Апостолівського геоботанічного округу. За­ймає прав­обережну частину Примор. низовини, між Дністровським лиманом і Пів­ден­ним Бугом. Пн. межа округу збігається зі смугою типчак.-ковилових степів, пд. — проходить по мор. узбереж­жю. У будові поверх­ні беруть участь потужні товщі осад. порід — неогенові мор. та антропогенові континентальні. Леси на глиб. 2–3 м засолені водорозчин. солями та гіпсом. Для округу характерний посушл. клімат, що проявляється у високих т-рах літніх місяців (середня температура липня — від +23 до +28 °С) та не­знач. кількості опадів (360–400 мм на рік). Пере­важають пн.-зх. та пн. вітри, сх. вітри спричинюють утворе­н­ня пилових бур. У зх. частині округу домінують ерозійно-скульптурні форми рельєфу (балки, яри), а сх. частина характеризується широкими рівнин. вододілами зі знач. зниже­н­нями (подами). У ґрунт. покриві на межиріч. вододілах округу поширені чорноземи пів­ден­ні, а у подах — лучно-чорноземні й дернові осолоділі гле­йові ґрунти і солоді. У заплавах річок пере­важають лучні, чорноземно-лучні та болотні солонцюваті ґрунти і солончаки. На боровій терасі Пд. Бугу трапляються дерново-піщані ґрунти.

У минулому були поширені типчак.-ковилові степи з домінува­н­ням ковили Лес­сінґа, української та волосистої, костриці валіської, стоколосу прибережного, келерії стрункої. З різнотравʼя характерними видами цих степів були прангос кравниковий, будяк гачкуватий, шавлія сухо­степова, пижмо тисячолисте, грудниця волохата та ін.; з ефемероїдів — тюльпан Ґеснера, белевалія сарматська, рястка Коха, пів­ники низькі та ін. Нині тут панують молочайно-полиново-типчак. збої. Для берегів Пд. Бугу характерні від­слоне­н­ня вапняків з петрофіт. угрупова­н­нями, де домінують ковила волосиста, костриця валіська, бородач звичайний, житняк гребін­час­тий, зміївка болгарська, чебрець молдавський. Тут поширена низка ендеміч. рослин — цимбохазма дні­провська, зіновать Скробічевського, шоломниця весняна, дрік скіфський. По берегах річок сформувалася прибережно-водна рослин­ність (очерет звичайний, рогози вузьколистий та Лаксман­на, куга Табернемонтана, бульбокомиш морський). На узбереж­жях лиманів панує засолено-лучна (пирій видовжений, покісниця роз­ставлена, ситник Жерара) та галофітна (солонець простертий, галіміона черешкувата, полин сантонінський) рослин­ність. Флора округу налічує понад 860 видів судин. рослин. Нині територія округу роз­орана й використовується для вирощува­н­ня зерн. та тех. культур. Окремі степ. ділянки взято під охорону держави, на них створ. низку природо­охорон. обʼєктів (Куяльницький національний природний парк, Тилігульський парк). До складу округу входить низка геоботан. р-нів: Біляїв.-Комінтернів., Ново-Одес., Очаківський.

Завантажити статтю