Одеський геоботанічний округ

ОДЕ́СЬКИЙ ГЕОБОТАНІ́ЧНИЙ О́КРУГ (злакових і полиново-злакових степів, засолених луків, солончаків і рослинності карбонатних відслонень) За «Геоботанічним районуванням Української РСР» (1977) територія сучас. округу входила до складу Овідіопольсько-Баштансько-Апостолівського геоботанічного округу. Займає правобережну частину Примор. низовини, між Дністровським лиманом і Південним Бугом. Пн. межа округу збігається зі смугою типчак.-ковилових степів, пд. — проходить по мор. узбережжю. У будові поверхні беруть участь потужні товщі осад. порід — неогенові мор. та антропогенові континентальні. Леси на глиб. 2–3 м засолені водорозчин. солями та гіпсом. Для округу характерний посушл. клімат, що проявляється у високих т-рах літніх місяців (середня температура липня — від +23 до +28 °С) та незнач. кількості опадів (360–400 мм на рік). Переважають пн.-зх. та пн. вітри, сх. вітри спричинюють утворення пилових бур. У зх. частині округу домінують ерозійно-скульптурні форми рельєфу (балки, яри), а сх. частина характеризується широкими рівнин. вододілами зі знач. зниженнями (подами). У ґрунт. покриві на межиріч. вододілах округу поширені чорноземи південні, а у подах — лучно-чорноземні й дернові осолоділі глейові ґрунти і солоді. У заплавах річок переважають лучні, чорноземно-лучні та болотні солонцюваті ґрунти і солончаки. На боровій терасі Пд. Бугу трапляються дерново-піщані ґрунти.

У минулому були поширені типчак.-ковилові степи з домінуванням ковили Лессінґа, української та волосистої, костриці валіської, стоколосу прибережного, келерії стрункої. З різнотрав’я характерними видами цих степів були прангос кравниковий, будяк гачкуватий, шавлія сухостепова, пижмо тисячолисте, грудниця волохата та ін.; з ефемероїдів — тюльпан Ґеснера, белевалія сарматська, рястка Коха, півники низькі та ін. Нині тут панують молочайно-полиново-типчак. збої. Для берегів Пд. Бугу характерні відслонення вапняків з петрофіт. угрупованнями, де домінують ковила волосиста, костриця валіська, бородач звичайний, житняк гребін­час­тий, зміївка болгарська, чебрець молдавський. Тут поширена низка ендеміч. рослин — цимбохазма дніпровська, зіновать Скробічевського, шоломниця весняна, дрік скіфський. По берегах річок сформувалася прибережно-водна рослинність (очерет звичайний, рогози вузьколистий та Лаксманна, куга Табернемонтана, бульбокомиш морський). На узбережжях лиманів панує засолено-лучна (пирій видовжений, покісниця розставлена, ситник Жерара) та галофітна (солонець простертий, галіміона черешкувата, полин сантонінський) рослинність. Флора округу налічує понад 860 видів судин. рослин. Нині територія округу розорана й використовується для вирощування зерн. та тех. культур. Окремі степ. ділянки взято під охорону держави, на них створ. низку природоохорон. об’єктів (Куяльницький національний природний парк, Тилігульський парк). До складу округу входить низка геоботан. р-нів: Біляїв.-Комінтернів., Ново-Одес., Очаківський.

Завантажити статтю