Коденко Олександр Іванович

Визначення і загальна характеристика

КОДЕ́НКО Олександр Іванович (08. 09. 1942, с. Кірове Нововасилів., нині Токмац. р-ну Запоріз. обл. — 25. 09. 2021, Луганськ) — живописець. Член НСХУ (1989). Закін. Київський художній ін­ститут (1977; викл. А. Пламеницький, В. Пузирков, І. Тихий). Від­тоді викладав у Луганську в коледжі культури та мистецтв і, водночас, від 2004 — на кафедрі живопису ін­ституту культури і мистецтв. Учасник обл., всеукр. худож. ви­ставок від 1977. Персон. — у Луганську (2003), Києві (2007). Створював живописні натюрморти, пейзажі та порт­рети, ін­сталяції. Тривалі формал. екс­перименти у живописі при­звели до радикал. транс­формацій від загострено метафорич. зображувал. форми до нефігуративу. Під­ґрунтя творчості — основи сх. духовності, спроба осягнути буття у категоріях реліг. та філос. метафіз. досвіду. Окремі роботи зберігаються у Луган. ХМ, Нац. музеї історії України (Київ).

Тв.: живопис — «Дім, у якому жили люди» (1982), «Реквієм 37-му» (1988), «Людина на горизонті» (1989), «Реабілітація» (1990), «За межами болю» (1992), «Ході­н­ня по колу» (1993), «Чарлі іде в небо» (1995), «Що є істина?» (1996), «Чарлі, осягаючий про­стір і час» (1997), «Ви всі діти мої» (1998), «Будхі» (1999), «Квадратура без­кінечного кола», «Ковчег» (обидва — 2000), «Янгол сьомого променя» (2001), «Пі­знаю не пі­знаючи», «Живородна» (обидва — 2002), «Аватар» (2003), «Усві­домле­н­ня. Усім, хто горів у війні, присвячується» (2005), «Вікно до­зволу» (2007); ін­сталяції — «Вертикаль» (1995), «Крик» (1997), «Викри­т­тя Люцифера», «Стукайте — і я від­чиню» (обидві — 1999).

Літ.: Вʼячеславова О. Жити в просторі, від­критому до неба // ОМ. 2003. № 3; Александр Коденко. Путешествие без желаний: Альбом. Лг., 2005; А. Коденко. Сойдите к подножию истины, откройте двери вечные. Живопись: Альбом. К., 2010; Жосул В. І. Художні образи в живописі Олександра Коденка: аналіз та ітер­претація // Український мистецтво­знавчий дискурс. 2024. Вип. 1.

О. М. Вʼячеславова

Завантажити статтю