Коденко Олександр Іванович
Визначення і загальна характеристика
КОДЕ́НКО Олександр Іванович (08. 09. 1942, с. Кірове Нововасилів., нині Токмац. р-ну Запоріз. обл. — 25. 09. 2021, Луганськ) — живописець. Член НСХУ (1989). Закін. Київський художній інститут (1977; викл. А. Пламеницький, В. Пузирков, І. Тихий). Відтоді викладав у Луганську в коледжі культури та мистецтв і, водночас, від 2004 — на кафедрі живопису інституту культури і мистецтв. Учасник обл., всеукр. худож. виставок від 1977. Персон. — у Луганську (2003), Києві (2007). Створював живописні натюрморти, пейзажі та портрети, інсталяції. Тривалі формал. експерименти у живописі призвели до радикал. трансформацій від загострено метафорич. зображувал. форми до нефігуративу. Підґрунтя творчості — основи сх. духовності, спроба осягнути буття у категоріях реліг. та філос. метафіз. досвіду. Окремі роботи зберігаються у Луган. ХМ, Нац. музеї історії України (Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Дім, у якому жили люди» (1982), «Реквієм 37-му» (1988), «Людина на горизонті» (1989), «Реабілітація» (1990), «За межами болю» (1992), «Ходіння по колу» (1993), «Чарлі іде в небо» (1995), «Що є істина?» (1996), «Чарлі, осягаючий простір і час» (1997), «Ви всі діти мої» (1998), «Будхі» (1999), «Квадратура безкінечного кола», «Ковчег» (обидва — 2000), «Янгол сьомого променя» (2001), «Пізнаю не пізнаючи», «Живородна» (обидва — 2002), «Аватар» (2003), «Усвідомлення. Усім, хто горів у війні, присвячується» (2005), «Вікно дозволу» (2007); інсталяції — «Вертикаль» (1995), «Крик» (1997), «Викриття Люцифера», «Стукайте — і я відчиню» (обидві — 1999).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
