Одинокий Юрій Дмитрович
Визначення і загальна характеристика
ОДИНО́КИЙ Юрій Дмитрович (18. 12. 1975, Київ) — режисер, актор. Народний артист України (2017). Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1991; викл. І. Молостова, Г. Кононенко, Е. Митницький). Працював у Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, ТЮГу на Липках, Молодому театрі, Театрі на Подолі, Театрі на Печерську, Нац. театрі рос. драми ім. Лесі Українки (усі — Київ), Харків. укр. драм. театрі ім. Т. Шевченка, Одес. укр. муз.-драм. театрі ім. В. Василька та рос. драм. театрі. Від 2004 — у Нац. драм. театрі ім. І. Франка (Київ). Як реж. О. багато експериментує у виборі драматург. матеріалу та заг. вирішенні вистави. Кожна його постановка вирізняється за стилем, худож. засобами та ідей. спрямуванням. Так, 2016 здійснив інсценізацію та постановку «Трьох товаришів» за Е.-М. Ремарком (осн. темою є історія «втраченого покоління», соц.-політ. проблеми, якими жила Європа між 2-ма світ. війнами), намагався «вписати» укр. театр в європ. контекст, висвітлюючи найболючіші проблеми сьогодення. Організатор і реж. Мкф «Бригантина» (м. Бердянськ Запоріз. обл.). Зняв худож.-докум. фільм «Жертва» (обидва — 1998). Зіграв низку епізод. ролей у фільмах «Ніч запитань» (1993, реж. Т. Магар, «Конвет»), «Атентат. Осіннє вбивство в Мюнхені» (1995, «Олесь-фільм»), «Таємний щоденник Симона Петлюри» (Володін, 2018; обидва — реж. О. Янчук). «Святе сімейство» (1997, реж. М. Бєліков; обидва — Нац. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).
Додаткові відомості
- Основні вистави
- «Людський голос» Ж. Кокто (1992), «Закоханий метелик» В. Дяченка (1994), «Літо і дим» Т. Вільямса (1995), «Дрібний біс» за Ф. Сологубом (1997), «Венеційський мавр» за В. Шекспіром (1998), «Глядачі на виставу не допускаються» М. Фрейна (2001), «Одруження» (2002), «Ревізор» (2003) М. Гоголя, «Брати Карамазови» (2004), «Ідіот» (2008) за Ф. Достоєвським, «Ladies’ Night» Е. МакКартена, С. Сінклера, Ж. Калара, «П’ять оповідань Віктора Пелевіна» за творами В. Пелевіна (обидві — 2005), «Весілля Фіґаро» П.-О. Бомарше (2007), «Гімн демократичної молоді» С. Жадана (2011), «Дами і гусари» А. Фредро (2013), «Сірано де Бержерак» Е. Ростана (2020).
Завантажити статтю
Людина 
