Одкровення

Визначення і загальна характеристика

ОДКРОВЕ́ННЯ — термін, яким у богословʼї по­значають все те, що сам Бог від­крив людям про себе і про правильну істин­ну віру в нього. Як стверджують церк. джерела, Бог від­криває себе кожній людині через видимий світ (природу), люд. совість («голос божий в нас»), прові­денціально сприйняту історію людства або за допомогою над­природного О., яке роз­глядають як незаперечне джерело божествен. істин. Є різні уявле­н­ня про шляхи над­природ. О.: без­посереднє явле­н­ня Бога людям для вираже­н­ня своєї волі (зу­стріч Яхве з пророком Мойсеєм на Синай. горі, євангел. оповідь про перший прихід на землю Христа); пові­домле­н­ня божих велінь і на­станов через ангелів, різні знаме­н­ня, чудеса тощо; свідче­н­ня про Бога людей, які заслужили у нього особливої довіри (праведники, пороки, святі та ін.). За християн. віровче­н­ням, боже О. міститься в Св. Письмі, а в право­славʼї та католицизмі — і в Священ. Пере­казі. В ісламі богоодкровен­ним вважають зміст Корану. Такими ж оголошують й найважливіші реліг. догмати, зафіксовані в символах віри. О. також називають особливий жанр ран­ньо­християн. та юдей. літ-ри (напр., Одкрове­н­ня Іоан­на Богослова, апокрифічні Апокаліпсиси Петра, Даниїла, Варухи тощо).

М. В. Філоненко

Завантажити статтю