Одкровення
ОДКРОВЕ́ННЯ — термін, яким у богослов’ї позначають все те, що сам Бог відкрив людям про себе і про правильну істинну віру в нього. Як стверджують церк. джерела, Бог відкриває себе кожній людині через видимий світ (природу), люд. совість («голос божий в нас»), провіденціально сприйняту історію людства або за допомогою надприродного О., яке розглядають як незаперечне джерело божествен. істин. Є різні уявлення про шляхи надприрод. О.: безпосереднє явлення Бога людям для вираження своєї волі (зустріч Яхве з пророком Мойсеєм на Синай. горі, євангел. оповідь про перший прихід на землю Христа); повідомлення божих велінь і настанов через ангелів, різні знамення, чудеса тощо; свідчення про Бога людей, які заслужили у нього особливої довіри (праведники, пороки, святі та ін.). За християн. віровченням, боже О. міститься в Св. Письмі, а в православ’ї та католицизмі — і в Священ. Переказі. В ісламі богоодкровенним вважають зміст Корану. Такими ж оголошують й найважливіші реліг. догмати, зафіксовані в символах віри. О. також називають особливий жанр ранньохристиян. та юдей. літ-ри (напр., Одкровення Іоанна Богослова, апокрифічні Апокаліпсиси Петра, Даниїла, Варухи тощо).
Завантажити статтю
