Одноголосся
ОДНОГОЛО́ССЯ — наявність у музичному творі лише однієї мелодії (голосу) без супроводу інших голосів. У фольклорі — вид муз. фактури, представлений однією мелодією у виконанні соліста — вокаліста або інструменталіста. У нар. музиці О. притаманне сольним жанрам, осн. функція яких полягає в наративності (оповідності). Це думи, голосіння, частина балад, колискові, інструм. награвання. Фольклорне О. може мати також свою часову (напр., давні календарно-обрядові пісні), геогр. (напр., Пд. Зх. України) та виконав.-стильову (напр., записи К. Квітки від М. Микитенка) обумовленість. В академ. музиці О. трапляється у багатьох вокал. та інструм. жанрах. Це передусім монодії, вокалізи, ліричні пісні, романси, що виконуються солістом без супроводу. Те саме стосується творів для окремих інструментів, зокрема скрипки, гобоя, труби, кларнета тощо. З-поміж зх. майстрів сольних інструм. творів виділяють Й.-С. Баха — автора 3-х сонат і 3-х партит (зокрема знаменитої Чакони із 2-ї Партити) для скрипки соло, а також 6-ти сюїт для віолончелі, 3-х партит і «Маленької прелюдії» для лютні.
У сучас. Україні часто виконують твори М. Реґера — Сарабанду й Жиґу для віолончелі соло та 3 сюїти для альта соло. Інструм. композиції без супроводу написали: І. Хандошкін (твори для скрипки та альта соло), В. Бібик (Соната для альта соло і «Плач» для гобоя); сонати: для скрипки — Л. Грабовський, О. Зноско-Боровський, В. Кирейко, для труби — Ю. Гусєв, для альта — О. Щетинський, віолончелі — М. Іванов, гобоя — В. Антонюк. Сольні композиції створили: для скрипки соло — Г. Гаврилець, для альта — О. Гугель, гобоя — О. Ґрінберґ і С. Зажитько, для флейти, саксофона — В. Рунчак. Л. Дичко написала Партиту для флейти і Диптих для скрипки (присвяч. О. Кудряшову); В. Камінський — п’єсу для сопілки; І. Карабиць — п’єсу «Музика» для скрипки; В. Кирейко — Етюд для скрипки; Ж. Колодуб — Три п’єси для гобоя; Л. Колодуб — Думу і «Гумореску» для тромбона, Тарантелу для труби, Елегію і Скерцо для валторни, «Гуцульські старосвітські награвання» та «Українські витинанки» для гобоя, п’єсу «В старовинному стилі» для фагота та ін.; Б. Фільц — Елегію для віолончелі; І. Тараненко — п’єсу для фагота, М. Корчинський — «Казку про неньчину сопілку» для сопілки; А. Муха — «Ліричний наспів», Козачок для бандури, етюди для балалайки; С. Пілютиков — Пастораль для кларнета; М. Полоз — сольний твір для флейти; Б. Стронько — Сонатину для флейти; сольні композиції для скрипки, віолончелі, кларнета писали В. Сильвестров та Є. Станкович. Певний внесок у галузь сольної інструм. музики для окремих інструментів зробили також композитори укр. діаспори, серед яких — Т. Буєвський (Соната й «Ahtropos» для скрипки), І. Мацієвський (твір для віолончелі соло).
Рекомендована література
- Квітка К. Українські народні мелодії. К., 1922;
- Іваницький А. Український музичний фольклор: Підруч. В., 2004;
- Шестеренко І. Творчість Віталія Кирейка в курсі історії української музики. К., 2008;
- Грица С. Леся Дичко в житті і творчості. Дрогобич, 2012.
Завантажити статтю
