Одноосібники

Визначення і загальна характеристика

«ОДНООСІ́БНИКИ» — термін, що виник у звʼязку з наміром більшовиків по­збавити селян приватної власності на засоби виробництва та пере­творити їх на працівників колго­спів або робітників радго­спів. Більшов. керівництво прагнуло по­збутися залежності від власників с.-г. продукції, які виробляли її, користуючись своїми засобами виробництва, і по­ставити селян, згідно з комуніст. доктриною, в екон. залежність від держави-комуни. Соц.-екон. пере­творе­н­ня на селі були інтеграл. частиною т. зв. соціаліст. будівництва, роз­горнутого в СРСР у 1920–30-х рр. У пропаганді їх маскували намірами рад. керівництва подолати віковічну від­сталість с. господарства шляхом пере­веде­н­ня його на машин­ну техніку. Забезпече­н­ня колго­спів і радго­спів технікою (тракторами, автомобілями, комбайнами тощо) справді здійснювали високими темпами, компенсуючи при­скорену урбанізацію, що негативно впливала на продуктивність с. господарства. Тих селян, які не хотіли «усу­спільнювати» свої засоби виробництва і, таким чином, прагнули зберегти власне госп-во, ленін.-сталін. держава-комуна роз­глядала як «О.». До них зараховували і селян, які не мали влас. господарства, але хотіли при­дбати його, щоб не потрапити в екон. залежність від держави. З метою змусити «О.». вступати до колго­спів чи радго­спів держава здійснювала різноманіт. тиск на них, спочатку пере­важно податковий. Від 1930, із роз­горта­н­ням масової колективізації с. господарства, він набув форми роз­куркуле­н­ня, що часто су­проводжувалося ре­пресіями (депортаціями, увʼязне­н­нями, роз­стрілами). Після того, як масова колективізація стала суцільною, невеликий прошарок «О.» викорінювали із села здебільшого шляхом посиленого оподаткува­н­ня. У рад. пропаганді, літературі, мистецтві термін «О.» завжди мав негативну конотацію, у побуті — й ін. значе­н­ня: так називали чл. колективу, який намагався діяти так, як вважав за потрібне.

С. В. Кульчицький

Завантажити статтю