Одоєвський Влодзімєж

ОДОЄ́ВСЬКИЙ Влодзімєж (Odojewski Włodzi­mierz; 11. 06. 1930, м. По­знань, нині Великопольс. воєводства, Польща — 20. 07. 2016, м. Пʼясечно Мазовец. воєводства, Польща) — польський прозаїк, публіцист. Член Спілки польс. письмен­ників. Лауреат числен. літ. нагород: премії Фундації ім. Косцєльських (1966), ім. А. Южиковського (1974), ім. А. Кі­йовського (2001) тощо. До 1939 мешкав у селах Тернопільщини та По­знан. воєводства. Після 2-ї світової вій­ни навч. у ліцеї м. Щецін (Польща), 1948–53 студіював політ. економіку та соціологію у По­знан. університеті. Упродовж 1949–51 — худож. кер. студії Сучас. театру Польс. радіо у Варшаві. У 1960-і рр. О. вважали чи не найбільш обдарованим і пер­спектив. творцем поколі­н­ня «Współczesności», яке разом із поколі­н­ням «56» належало до «генерації митців» Польс. Нар. Респ., які дебютували в 2-й пол. 1950-х рр. 1971 О. ви­їхав на стажува­н­ня до Зх. Німеч­чини, звідки не повернувся. За кордоном плідно спів­працював із радіо «Вільна Європа» (талановитий автор низки радіопередач) та париз. еміграц. вид. «Kulturą». Дебютом О. вважають 1951, коли за машинопис твору «Острів спасі­н­ня» авторові було присуджено премію Т. Боровського. Однак, через утиски комуніст. цензури повість, істор. тлом якої були колишні сх. «креси» (польс.-укр. по­гранич­чя, а саме Поді­л­ля), не міг бути опубл. у Польс. Нар. Респ. Пред­ставлене у творі по­гранич­чя стало заповід­дю наскріз. тематики усієї творчості письмен­ника. Так, уже 1954 побачили світ «Opowieści leskie», в яких О. повертається до пере­двоєн. часів і роз­глядає низку про­блем пов­ста­н­ня укр. селянства. Потім опубл. кілька збірок оповідань, по­значених впливом соцреалізму: «Upadek Tobiasza» (1955), «Dobrej drogi, Mario! Kretowisko» (1956), в яких дослідники за­уважують неабиякий звʼязок із письмен­ниц. традиціями 19 ст. 1958 О. написав «Białe lato», що засвідчує певні зміни автор. світос­прийня­т­тя. Твір можна на­звати «анатомією коха­н­ня», проте він не є «психологічним романом про коха­н­ня», а, радше, повістю про дві реальності — автентичну й вига­дану. Мотиви реальності та ір­реальності будуть роз­ширені в на­ступ. оповіда­н­нях у зб. «Kwaran­tanna» (1960) та «Zmierzch świata» (1962). Черговим етапом еволюції письменства автора було вид. «Czas odwrócony» (1965; усі — Варшава), що продовжило тематику воєн­но-окупац. реальності на по­гранич­чі. В еміграції О. на­друкував скандал. твір «Zabezpieczanie śladów» (Paryż, 1984) та «Zapomnia­ne, nieuśmierzone...» (Berlin, 1987). На поч. 1990-х рр. у Польщі зʼяви­лася нова зб. оповідань «Jedźmy, wracajmy...» (Kraków, 1993). Написані автором твори становлять своєрідну ідеол. й темат. цілісність, їх часто називають «Подільським циклом». Знамен. подією у творчості О. став роман «Oksana» (Warszawa, 1999), в якому митець по-іншому під­ходить до від­творе­н­ня істор. подій і вперше пише про можливість нового прочита­н­ня спільної польс.-укр. історії, подола­н­ня упередженості, стереотипів і між­етніч. різниць, на перший план екс­понуються ідеї поро­зумі­н­ня, зближе­н­ня та єд­на­н­ня. Неабияка зацікавленість творчістю літератора свідчить, що автор став класиком сучас. польс. літ-ри, а його твори предметом особливої уваги науковців.

Завантажити статтю