Одудько Тиміш Романович
ОДУ́ДЬКО Тиміш Романович (11(24). 09. 1912, с. Хоровець, нині Шепетів. р-ну Хмельн. обл. — 25. 07. 1982, Львів) — поет, перекладач. Член СПУ (1945). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Вінн. пед. інститут (1939). Від 1930 — на журналіст. роботі, зокрема 1947–56 очолював ред. г. «Львовская правда», потім — львів. видавництво «Каменяр» та обл. упр. у справах видавництв, поліграфії і книжк. торгівлі. Від 1976 — пенсіонер респ. значення. Дебютував 1930 віршем «Місто» у шепетів. рай. г. «Шлях Жовтня». Осн. мотиви лірики: воєнна звитяга, мирне життя і праця, краса рідної землі, інтимні почуття. Писав також для дітей: зб. «Для маленьких друзів» (Л., 1959). Деякі його вірші покладені на музику (пісні «Наступає туча темна», «Зашуміла калинонька» тощо). Перекладав з російської мови: роман «Ратоборці» А. Югова (1961), повість «Пісня степу» В. Глотова (1964).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Зоря над землею. Л., 1950; Рідна сторона. Л., 1953; Співанки. Л., 1958; Щасливий вік. Л., 1960; Шумлять діброви. К., 1962; Зелений гомін. Л., 1964; Львівська зоря. Л., 1965; Заграви. Л., 1968; Колір боротьби. К., 1978; Світанок. Л., 1982.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
