Одулок Текі
ОДУЛО́К Текі (Одулок Тэки; справж. — Спиридонов Николай Иванович; 22. 05. 1906, урочище Оттур-Кюйоль, нині в межах с. Нелемне, Якутія, РФ — 14. 04. 1938, Ленінград, нині С.-Петербург) — юкагирський письменник, економіст, громадський діяч. Кандидат економічних наук (1934). Закін. рад.-парт. школу в Якутську (РФ, 1925), етногр. відділ. Ленінгр. університету (1931) та аспірантуру Інституту народів Півночі за фахом «екон. географія» (Ленінград, 1934). Брав участь в етногр. експедиціях на Чукотку й Колиму. О. — основоположник юкагир. літ-ри, перший юкагир, який здобув вищу освіту й наук. ступінь. Водночас із наук. та літ. роботою провадив активну громад. діяльність. Входив до складу Якут. комітету Півночі. У складі оргкомітету Далекосх. крайвиконкому їздив на Чукотку для створення Чукот. нац. округу, бл. 7-ми місяців жив серед чукчів: побував на р. Анадир, в бухтах Провидіння і Лаврентія, в ін. стійбищах аборигенів. 1934–36 — секр. Аяно-Майського райкому партії. Очолював нац. сектор Хабаров. відділ. СП СРСР. 1936 повернувся до Ленінграда для захисту доктор. дис., працював у «Дитдержвидаві». 30 квітня 1937 заарешт., 8 січня 1938 за звинуваченням у шпигунстві на користь Японії засудж. до розстрілу. Реабіліт. 29 жовтня 1955. З наук. розвідками та худож. творами виступав від 1927, автор статей «Юкагиры» та «Юкагирский язык» у 1-му вид. БРЭ (т. 65, 1931). Також писав для періодики, зокрема в статтях на різні злободенні теми О. першим звернув увагу громадськості на проблеми свого народу, він мріяв про створення для юкагирів нац. округу чи р-ну, пропонував вжити термін. заходів щодо переведення юкагирів до осілого способу життя, розвивати нові галузі й створювати культ.-осв. центри зі школами, мед. обслуговуванням, бібліотеками тощо. 1930 у ж. «Советский Север» опубл. етногр. дослідж. «Одулы (юкагиры) Колымского округа», в якій подав комплексну характеристику лісних юкагирів-одулів і детал. геогр. опис місць їхнього проживания й транспорт. шляхів сполучення, особливо відзначив роль р. Колима та її приток, 1937 у ж. «Пионер» (№ 3) — оповідання «Имтехай у “собачьих людей”». 1933 у Москві надрук. геогр.-етногр. нарис «На Крайнем Севере», де схарактеризовано екон. стан колим. краю того часу, описано звичаї та побут юкагирів, осн. галузями господарства яких були полювання й рибальство. Під враженням поїздки на Чукотку 1934 О. написав свій найвідоміший твір — повість «Жизнь Имтеургина-старшего» (Ленинград, 1935) — про життя чукчів в цар. Росії: книга витримала 3 вид. за життя автора, була перекладена українською мовою А. Ходьком (Х.; О., 1935), англійською її надрук. у Лондоні під назвою «Снігові люди», друкували також у Празі та деяких ін. великих містах Європи. Твори О. написані російською мовою, бо юкагир. писемність з’явилася значно пізніше. У 1960-х рр. його іменем названо вулиці в Якутську, ін. насел. пунктах краю, у 1990-х рр. ім’я О. присвоєно Нелемнен. серед. школі, перед якою встановлено його погруддя, 2005 затв. респ. премію ім. М. Спиридонова.
Рекомендована література
- Шамшурин Ю. Певец юкагиров // Сов. Якутия. 1959, 12 июля;
- Курило Г. Текки Одулок (Н. И. Спиридонов) // Поляр. звезда. 1966. № 3.
Завантажити статтю
