Одяг

О́ДЯГ — виріб або сукупність виробів, що їх одягає людина. О. виконує не тільки утилітарні, а й естетичні функції, у сучас. світі знач. мірою є проявом людської індивідуальності, несе первин­ну інформацію про його власника. Загалом це те, що захищає людину від не­сприятливого впливу довкі­л­ля, тобто система матеріал. оболонок, що вкривають тіло людини. О. доповнюють прикраси і зачіска. Перші предмети О. люди почали використовувати за доби неоліту. Це були шкіри тварин, накинуті на плечі, спідниці з пучків трави тощо. Пояс, один із давніх елементів О., слугував для кріпле­н­ня зброї та необхід. у походах предметів. Набагато пізніше зʼявило­ся взу­т­тя. Для його виготовле­н­ня використовували шматки шкіри тварин, повсть, лико, кору дерев. Головні убори, окрім захисту голови від спеки та холоду, вказували і на соц. стан людини (у вождів, жерців та ін.). Люди зав­жди при­стосовували О. до клімат. умов місцевості, тому в різних регіонах він сут­тєво від­різняється за формою і матеріалом: у жителів зони тропіч. лісів — стегнова повʼязка, фартух, накидка на плечі; у жителів місцевостей із суворим кліматом — хутряний О. Як тільки люди на­вчилися виробляти най­простіші тканини і виготовляти невибагливий О., костюм став не тільки засобом захисту від негоди, а й певним знаком. Він вказував на нац. і класову приналежність людини, її майнове становище, вік, статус та ін., що можна було донести до оточе­н­ня за допомогою кольору або якості тканини, орнаменту та форми костюма, від­сутності чи наявності певних деталей. Проте роз­шифрувати ці знаки могли лише ті, хто належав до цієї сукупності людей, оскільки засвоювали їх у процесі повсякден. життя.

Традиц. укр. костюм формувався протягом століть і по­стійно змінювався залежно від територ. приналежності. Його крій залежав від ширини полотна, оскільки особливого пошире­н­ня для виготовле­н­ня матеріалів для О. набула домашня текс­тил. техніка — ткацтво. Такі тканини стали осн. матеріалом для виготовле­н­ня О. селян на всій тер. України. Лляне та конопляне прядильство словʼяни використовували для виготовле­н­ня тканин вже в 11–13 ст. Полотно, сукно, вовна, тканина — давні заг.-словʼян. терміни. Простота крою укр. нар. О. сприяла роз­витку візерунк. худож. ткацтва, а також орнаментації (див. Орнамент) його вишивкою і різноманіт. оздобле­н­ням, що від­ображають етнічну історію та локал. особливості певного костюма. При цьому кожен елемент орнаменту ві­ді­гравав певну символ. роль. Художнє оформле­н­ня залежало від при­значе­н­ня О., віку та cтатків власника. Особливостями костюма, що від­різняли його від ін., були тканина, її колір, місце роз­ташува­н­ня, колір і тип орнаменту, а також пояс, головний убір, взу­т­тя, прикраси тощо.

З часом змінювалися ознаки О., зро­стала кількість його різновидів, виникали нові види оздобле­н­ня і нові поня­т­тя від­повід. галузі. На це впливали культурні традиції та контакти народу, тех. удосконале­н­ня ткацтва, роз­шире­н­ня сировин. бази тощо. Роз­виток техніки, повʼязаної з виробництвом текс­тилю, удосконале­н­ня крою та процесу виготовле­н­ня О. спричинили появу в 19 ст. знач. роз­маї­т­тя типів тканин і О. 1801 вперше продемонстровано, а від 1808 набули пошире­н­ня машини для виготовле­н­ня тканин франц. ткача Ж.-М. Жак­кара. На від­міну від вер­стата, сконстру­йов. 1797 англ. винахідником Е. Картрайтом, що давав можливість виробляти пром. способом тільки прості полотна, вер­стат Ж.-М. Жак­кара механізував виготовле­н­ня тканин будь-якого пере­плете­н­ня ниток і з будь-яким складним орнаментом. Це до­зволило різко здешевити масове виробництво текс­тилю, зробити його до­ступним ширшому колу людей. Ще однією важливою подією, повʼязаною з О., стало вина­йде­н­ня швейної машини. Вперше її сконструював 1829 франц. інж. Б. Тимоньє, однак його кон­струкція виявилася малоефективною, тому цей винахід не набув пошире­н­ня. 1845 американець Е. Гоу отримав патент на швейну машину влас. кон­струкції, але не зміг досягнути комерц. успіху. 1850 амер. винахідник І. Зінґер запатентував власну швейну машину, що завдяки вдалій кон­струкції швидко стала популярною у всьому світі та сприяла пром. виготовлен­ню О. 1863 роз­почато серійне виробництво швейних машин. У 18 ст. заг.-європ. тип О. набув пошире­н­ня і на укр. землях. Викори­ста­н­ня фабрич. тканин сприяло при­скореному роз­витку різних форм нар. О., появі нових його форм, запозичень нових різновидів європ. костюмів. Із роз­витком людського су­спільства О. поділяли на повсякден., святк., весіл., поховал. тощо. Роз­поділ праці призвів до створе­н­ня різноманіт. видів профес. О., пошире­н­ня пром. виробництва, науки і техніки — до формува­н­ня нового О., який цінували насамперед за його функціональність, раціональність, економічність. Під впливом різних істор. і екон. умов, нац. особливостей О. за­знав без­ліч змін, отримав велике роз­маї­т­тя видів і форм, став предметом приклад. мистецтва. Його роз­виток су­проводжувала поява різних худож. стилів і їхній прояв — мода.

О. поділяють на види. Вид О. — виріб, що містить характерні спільні риси певної асортимент. групи (див. Асортимент), обмежений ознаками при­значе­н­ня, кон­струкції, використовуваних матеріалів і технології виготовле­н­ня. Роз­різняють такі види О.: пальто, піджак, жакет, спідниця, блузка, сорочка, штани тощо. Асортимент О. у промисловості — низка виробів, сформованих комплексно на основі виявленої та науково об­ґрунтов. структури потреб і реалізованих як номенклатура продукції, виробленої пром-стю, напр., набір або пере­лік товарів за видами, найменува­н­ням, при­значе­н­ням, сортами і за­стосува­н­ням сировини; асортимент швей. виробів — склад і спів­від­ноше­н­ня окремих видів виробів у виробництві продукції під­приємствами чи галуз­зю (під­бір роз­маї­т­тя продукції певного виду та найменува­н­ня за кількістю або сортом, роз­мірами, зовн. оздобле­н­ням та ін. ознаками, зокрема асортимент трикотаж. виробів, мед. О.). Класифікація асортименту О. пере­лічена у ДСТУ 2027–92 «Швейні вироби. Терміни та ви­значе­н­ня», де встановлено єдині терміни та назви видового асортименту виробів, що входять до групи верх. О., білизни тощо. О. класифікують за певними ознаками: стать, вік, сезон, при­значе­н­ня і викори­ста­н­ня у певній сфері діяльності; частина тіла, для якої при­знач. О., характер кріпле­н­ня його на фігурі, характер крою, спосіб виготовле­н­ня, стиль та ін. Традиційно за ста­т­тю роз­різняють чол. і жін. О. До найменувань чол. О. належать кальсони, сорочка, краватка, смокінг, блуза, толстовка тощо; жін. О. — блузка, боді, бюстьє, бюстгальтер, жакет, колготки, комбінація, легінси, пеньюар, сарафан, свінгер, топ, спідниця тощо. У 2-й пол. 1960-х рр. виник новий напрям у моді — унісекс. Цей стиль пропонує однакові види О. для пред­ставників різних статей. Для нього притаман­не викори­ста­н­ня функціонал. тканин і матеріалів, простих кон­струкцій. До О. унісекс належать штани різних видів, майки, сорочки, жакети, куртки. Роз­виток такого О. повʼязаний із різними напрямами руху за емансипацію та фемінізмом, один із проявів якого — запозиче­н­ня жінками предметів і елементів чол. гардеробу. До унісексу також належать деякі різновиди молодіж. і спорт. О., однакового для чоловіків і жінок. О. для дорослих класифікують за віковою ознакою з урахува­н­ням 3-х вікових груп: молодшої (18–29 р.), середньої (30–44 р.), старшої (від 45-ти р.). О. для дітей поділяють за статево-віковою ознакою на О. для дівчаток і хлопчиків з урахува­н­ням 6-ти вікових груп: для новонароджених (до 9-ти місяців), ясел. групи (від 9-ти місяців до 3-х р.), до­шкіл. групи (від 3-х до 6,5 р.), молодшої шкіл. групи (хлопчики від 6,5 до 12-ти р., дівчатка від 6,5 до 11,5 р.), старшої шкіл. групи (хлопчики від 12-ти до 15,5 р., дівчатка від 11,5 до 15,5 р.), під­літків (від 15,5 до 18 р.). Традиційно за віковою ознакою умовно ви­окремлюють такі різновиди О.: дит. (повзунки, сорочечка, чепчик тощо), молодіж. (бан­дана, штани нікерси, штани стрейч, легінси, міні-спідниця, топ тощо), для середнього віку (блейзер, блузка, блузон, штани банани, костюм шанель, максі-спідниця, сукня-костюм, пуловер, свінгер, слакси тощо), для старшого віку (штани, блузон, кардиган, спідниця міді, пальто-пелерина, сукня-футляр, хустка, сукня-халат, шаль тощо). За сезоном роз­різняють зимовий, літній, демісезон. (для весняно-осін­ньої пори року), всесезон. (для будь-якої пори року) О. До асортименту літнього О., зокрема, належать: блузка-топ, майка, парео, саронг, бриджі, сарафан, шорти; зимового — куртка-пуховик, пальто зимове, шарф, шуба; демісезон. — куртка, пальто демісезон­не, плащ, тренчкот тощо; всесезон. — блузка, сорочка, бриджі, штани класичні, джинси, костюм класичний, піджак. За заг. при­значе­н­ням О. поділяють на побут. і вироб., хоча на сучас. етапі роз­витку моди цей поділ досить умовний внаслідок універсальності О. Побут. О. людина носить удома і на роботі (жакет, блузка, сорочка, блузон, штани, джинси, костюм, куртка, майка, комбінезон, пальто, сукня, спідниця тощо). До нього належать: спорт., повсякден., урочистий, нац., робочий, формений О. До серед. 19 ст. існував спец. О. тільки для полюва­н­ня і верхової їзди. Згодом з популяризацією спорт. ігор, гольфу, веслува­н­ня, плава­н­ня, велосипед. спорту виник спорт. О. Профес. спорт. О. почали роз­робляти від 1920-х рр. Спочатку це був О. для тенісу, гри у поло, гольф та ін., нині виробництво спорт. О. — велика індустрія, де лідерами є компанії «Adidas», «Reebok», «Nike», «Umbro». Вибір тих чи ін. видів виробів для спорту та від­починку, а також їхня форма, матеріали, художньо-колорист. оформле­н­ня залежать від виду спорту (турист. походи, прогулянки на лижах, участь у різних спорт. іграх) або від­починку (на курорті, біля моря, на дачі). До спорт. О. належать вироби, при­знач. як для профес. спортс­менів масових видів спорту (ковзанярів, лижників та ін.), так і для занять спортом, тому його поділяють на побут. і спеціальний. Різновидами спорт. О. є анорак, костюм спортивний, костюм лижний, куртка бомбер, теніска, футболка тощо. Нац. О. — побут. О., що від­ображає специфіку нац. культури та побуту народу; робочий — О. для роботи у побут. умовах; формений — О. для військовослужбовців, працівників спец. ві­домств і учнів, для яких встановлено від­повід­ну форму (бушлат, камуфляж, мундир, плащ-намет, френч, шинель тощо); вироб. — О. для роботи у промисловості та с. госп-ві. Вироб. О. буває спец. і санітарний. Спец. О. при­знач. для захисту від впливу небезпеч. і шкідливих вироб. факторів — холоду, під­вищених чи понижених т-р, хім. речовин пожежників, сталеварів, хірургів та ін.; сан. О. — працівника від заг. вироб. за­бруднень (спів­роб. АЕС, фармацевт. промисловості). Асортимент вироб. О. — бахили, мед. халати, бронежилети, рукавиці, фартухи тощо. За місцем роз­ташува­н­ня на фігурі людини О. поділяють на плечовий і поясний. Плечовий О. лягає на горішню опорну поверх­ню тіла, обмежену вгорі лініями зʼ­єд­нан­ня тулуба з шиєю і верх. кінцівками, а знизу — лінією, що проходить через точки лопаток і грудей, що ви­ступають (пальто, плащ, накидка, куртка, піджак, жакет, комбінезон, напів­комбінезон, сукня, халат, блузка, ліф, сорочка, жилет, джемпер, светр, майка тощо); поясний — лягає на нижню опорну поверх­ню тіла, обмежену вгорі лінією талії, а знизу — лінією стегон (штани, шорти, рейтузи, спідниці, труси, кальсони, фартухи тощо).

Виріб — річ, виготовлена з різних матеріалів, що має утилітарні та естет. функції і при­знач. для задоволе­н­ня потреб споживача. Їх класифікують за ста­т­тю та віком, сезоном, при­значе­н­ням, матеріалом, умовами екс­плуатації. За способом виготовле­н­ня і видом матеріалу роз­різняють: швейний виріб — виготовлений із різних матеріалів (окрім натурал. і штуч. хутра, шкіри чи спилка — спеціально обробленої шкіри, трикотаж. полотен), при­знач. для О. або білизни; трикотаж. виріб — виготовлений із трикотаж. полотна або суцільновʼязаний; хутряний виріб — виготовлений із натурал. або штуч. хутра; виріб із натурал. або штуч. шкіри, а також зі спилка (усі — при­знач. для О., головних уборів тощо). Асортимент виробів із натурал. або штуч. шкіри чи спилка: верх. О. (пальта, напів­пальта, плащі, жакети, жилети, піджаки, куртки, спідниці, штани, шорти), головні убори та галантерейні вироби (рукавиці, рукавички). За при­значе­н­ням і способом носі­н­ня роз­різняють: виріб корсетний — швей. або трикотаж. виріб, що вдягають без­посередньо на тіло для формува­н­ня і під­тримки окремих його частин та (або) трима­н­ня панчіх; виріб білизняний — швей. або трикотаж. виріб, при­знач. для створе­н­ня гігієніч. умов для тіла і побуту. На під­ставі класифікації частин тіла, на які одягають ту чи іншу річ, ви­окремлюють: голов­ний убір — виріб, яким накривають голову (берет, капор, кепка, панама, пілотка); вироби: хустково-шарфовий — накривають голову й (або) шию (краватка, кашне, косинка, хустка); рукавичний — одягають без­посередньо на кисть руки та, частково або повністю, на пере­дпліч­чя (муфта, рукавиці); панчішно-шкарпетковий — одягають без­посередньо на тіло й вкривають нижню частину тулуба та (або) ноги зі ступнями або без них, кожну окремо. Залежно від функціонал. при­значе­н­ня О. поділяють на білизну (нижній О.) та верх. О. Згідно з ДСТУ 2027–92, верх. О. — плечовий і поясний О., окрім білизняних і корсет. виробів. Асортимент сучас. О. виготовляють в умовах пром. виробництва та на замовле­н­ня насел. (індивід. виробництво).

Залежно від способу носі­н­ня, характеру кріпле­н­ня на фігурі та крою ви­окремлюють низку під­класів О. Так, роз­різняють кроєний (складається з однієї або більше формо­утворюючих деталей, викроєних із певного матеріалу) та некроєний (з одного цілого шматка матеріалу, обʼємну форму створюють драпірува­н­ням, вʼязан­ням або ін. способами) О. Група кроєного і зшитого О. пред­ставлена найбільшою кількістю різновидів: штани, сукня, топ, футболка, спідниця, майка, блузка тощо. Кон­струкція кроєного О. — структури, що складаються із деталей певної конфігурації та роз­міру, їхнє зʼ­єд­на­н­ня у за­даному порядку забезпечує отрима­н­ня необхід. форми; кон­струкція некроєного О. — вʼяза­н­ня з ниток шляхом формува­н­ня плоского матеріалу. Сучас. О. виготовляють пере­важно з плоских матеріалів (тканих, не­тканих) і трикотаж. полотен, тому найбільш поширені кон­струкції кроєного О. Осн. деталями плечового О. є спинка, перед (пілки), рукава, комір. У свою чергу, кожну деталь поділено на декілька частин, зокрема рукав може бути з одним швом — нижнім або ліктьовим; двома — пере­днім і ліктьовим або верх. та нижнім; трьома — пере­днім, ліктьовим та верх­нім. Зовн. ви­гляд О. характеризують форма і силует. Форма О. може бути мʼякою, жорсткою або середньої жорсткості, що за­звичай об­умовлено властивостями матеріалів, з яких виготовлено виріб. Обʼємність форми залежить від міри приляга­н­ня О. до тіла. Форми великих обʼємів мають мало точок зі­ткне­н­ня з тілом. При малому обʼємі О. щільно прилягає до тіла, його форма або під­креслює фігуру людини, або змінює її. Форма сучас. О. пере­важно від­повід­ає природ. пропорціям тіла людини. При створен­ні форми костюма, від­повід­ної пропорціям тіла людини, художник-модельєр використовує насамперед кон­структивні пояси — опорні лінії людської фігури, від яких починається та або інша форма деталей. Осн. кон­структив. поясами фігури людини є: плечовий, грудний, талієвий, стегновий, гомілковий. Лінії, що описують контури площин. проекції форми, називають силуетними. Форму костюма створюють за рахунок кон­структив. виріше­н­ня, тобто зʼ­єд­на­н­ня окремих частин і обʼємів в єдине ціле. Проте, завдяки певним при­йомам крою і викори­стан­ню законів зорового сприйня­т­тя людське тіло в О. можна спри­ймати по-різному, на­ближено за формою і силуетом до тієї чи ін. геом. фігури. О. може бути роз­різним — із роз­різом пере­ду або спинки зверху донизу, з за­стібкою або без неї; або нерозрізним, його одягають через голову, без роз­різу пере­ду або спинки зверху донизу; одношаровим, що складається з одного шару матеріалу (сукня, сорочка, блузка, шорти тощо), або багатошаровим — з двох або більше шарів матеріалу (пальто, куртка, плащ тощо).

Стиль О. і ступ. його від­повід­ності остан­нім модним тенденціям залежать від особистого вибору людини. Є без­ліч стилів, проте гол. вважають: класич., романтич., спорт., фольклор., авангардний. Стиль — одне із осн. понять, повʼя­заних з еволюцією костюма у людському су­спільстві. Ви­окремлюють т. зв. стиль епохи, стиль істор. костюма, модний стиль, стиль модельєра, фірмовий стиль тощо. Стилі О. класифікують за певними ознаками (або їхньою сукупністю): за віком (молодіж. стиль); за ста­т­тю (жін. стиль, стиль унісекс); за приналежністю до соц. групи або від­повід. субкультури (стиль япі, гіппі, емо, панк-стиль, байкер. стиль тощо); за епохою (New Look, диско-стиль, стиль денді); за ситуацією викори­ста­н­ня і функціональністю (стиль килимової доріжки, коктейльний, вуличний, діловий, спортивний) тощо. Класич. стиль від­ображає уявле­н­ня широких мас людей про традиц. форми різних видів О., його вважають одним із най­старіших у світі сучас. моди. О. у класич. стилі притаман­ні строгість, практичність, простота, елегантність, ідеал. крій, від­чу­т­тя міри у виборі аксесуарів, його силует прямий або напів­прилеглий (жакет шанель, болеро, спенсер, кардиган, костюм англійський, фрак, блузка, пальто класичне, спідниця пряма). Класич. костюм виготовляють пере­важно з однотон. тканини, але іноді використовують тканину в тонку смужку, клітинку або курячу лапку. Аксесуари до О. класич. стилю: строгі головні убори, шарфи, хустки і взу­т­тя (туфлі-човники на невисоких під­борах). Для О. романтич. стилю притаман­ні вільний, обʼємний силует, мʼякі, жін. форми і пропорції, викори­ста­н­ня шлярок, рюшей, воланів, складок, збірок, легких матеріалів (шифон, шовк, атлас, крепдешин). Вироби не виготовляють із вовняних, вельветових або фланелевих тканин, при оздоблен­ні не використовують геом. орнаменти. Осн. асортиментом О. романтич. стилю є сукні, блузки, сорочки, спідниці. О. спорт. стилю — спорт. О. та його елементи, адаптовані для повсякден. носі­н­ня. Він досить яскравий, динаміч. за своїм характером з мінімумом оздобле­н­ня, від­різняється від спорт. О. меншою кількістю деталей, при цьому його матеріали зберігають функціональність і комфорт. Стилізація повсякден. чи ошат. О. під спорт. стиль перед­бачає викори­ста­н­ня кон­структивно-декор. елементів (кишень, клапанів, погонів, хлястиків), металевої та ін. фурнітури й оздоблювал. строчок. Також для оздобле­н­ня використовують емблеми, принти та написи, особливо у молодіж. О. Практично кожен вид спорту поповнив асортимент сучас. О. новими різновидами: теніс — шортами, короткими трикотаж. спідницями та сукнями, футбол — футболками і гетрами, верхова їзда — легінсами. Для виготовле­н­ня О. спорт. стилю використовують еластичні тканини і трикотаж, бавовняну тканину типу шотландки, твід, замшу, шкіру. Асортимент О. спорт. стилю: футболки, сорочки-поло, без­рукавки, шорти, бермуди, спорт. костюми, велосипедні штани, легінси, гольфи, рейтузи, майки, трико, комбінезони, куртки з капюшонами, пуховики з водоне­проникних матеріалів тощо; головні убори: кепі, бейсболки, вʼяза­ні шапки, налобні повʼязки. Прихильники цього стилю носять великі сумки, сумки через плече, рюкзаки. Його різновидами є стилі мілітарі, мор., сафарі. Фольклор. стиль формується під впливом нац. костюмів різних народів, тому іноді його називають фольк-стиль, етніч., нар., національний. Осн. елементи: етнічні мотиви, вишивка, мереживо, аплікація, бахрома, шнурівка, вишивка бісером, прикраша­н­ня виробів деревʼяними або скляними намистинами. Для О. фольк-стилю притаман­на простота кон­структив. виріше­н­ня. Вбра­н­ня у фольклор. стилі, що стало класичним: блузки та сукні, роз­шиті орнаментом і мереживами, спідниці кльош і спідниці сонце, штани кльош, широкі пояси на стегнах і повʼязки зі шкіри чи зам­ші, прикрашені металом або бісером. Тканини використовують пере­важно натуральні — льон, вовну, шовк, бавовну, кольори — від тьмяних, пастельних до яскравих і різнокольорових. Колір вбра­н­ня залежить від різновиду фольклор. стилю: гіппі, гаучо, вестерн, етно або кантрі. Стилю притаман­не викори­ста­н­ня фольклор. елементів: візерунків, орнаментів, набивних рисунків або вишивки, що від­ображають самобутність культури. До О. фольклор. стилю належать: анорак, блузка холі, сукня джелаба, жакет мандарин, пончо, сарафан, сарі, спідниця саронг, туніка. Авангард. стиль (або стиль модерн) — напрям у моді, що по­єд­нує різні моделі, не­звич. за формою і викона­н­ням. О. авангард. стилю є штани галіфе, спідниця балон тощо. Його популярні різновиди — стилі панк (засн. британ. дизайнерка В. Вествуд) і до­статок (франц. модельєр Ж.-П. Ґотьє), а також готика й емо. Напр., стиль панк став реакцією на неможливість реалізувати духовні сили, це протест поколі­н­ня без майбутнього. Рух панків виник у серед. 1970-х рр. у Великій Британії. Вони носять рвані джинси, шкіряні куртки, кільця в носі та шпильки у вухах, дівчата — легінси з туфлями на під­борах-стилетах, міні-спідниці з чорними колготками; голять голову або роблять зачіску ірокез. Серед ін. аксесуарів — шиповані напульсники, значки з політ. гаслами або на­звами груп. На­прикінці 1970-х рр., як від­гомін пост-панка, зʼявилася субкультура готів. Готич. стиль — пере­важа­н­ня чорного кольору в О. та макіяжі, навіть не­природ. від­тінків (від білих до вугільно-чорних), захопле­н­ня містицизмом, дека­дансом, езотерикою. О. готів за­звичай чорного кольору: спідниці будь-якої довжини, плащі, камзоли з широкими під­нятими комірами, О. у стилі графа Дракула, корсети, довгі сукні, елементи О. 18–19 ст. — жабо і манжети з мережива, корсети. Сорочки з бавовняної, оксамитової тканини або з шовку також можуть бути прикрашені мереживом.

Складна класифікація О. повʼя­за­на з різноманіт. реаліями людського побуту і сучас. культури. Його завжди доповнюють аксесуари — важлива складова образу, стилю О., що надає йому довершеності та естет. цілісності. Аксесуари змінюються разом із модою. За при­значе­н­ням ви­окремлюють функціонал. (головні убори, шалі, хустки, шарфи) та декор. (прикраси різних видів, можуть бути як функціонал., так і декор.: годин­ник, браслети, під­віси, намиста) аксесуари. До функціонал.-декор. видів також належать краватки, хустки, шарфи, пояси, ремені, сумки, парасольки, портмоне, віяла, рукавиці, рукавички, панчохи. У торгівлі аксесуар має назву «галантерей. товар». Галантерея (від франц. galanterie — предмети роз­коші) — узагальнена назва дрібних предметів особистісно-приват. ужитку (стрічки, мережива, ґудзики, рукавички, парасольки, запонки, краватки), що слугують прикрасами до О., різноманітні дрібні предмети роз­коші. Від 20 ст. виробництво аксесуарів стало пере­важно промисловим. Нині це роз­винута індустрія моди у сфері дизайну галантереї, біжутерії, ювелір. виробів тощо.

Дослідж. О. присвяч. праці укр. і зарубіж. вчених: світ. історії дизайну та моди — М. Колосніченко, Н. Чу­пріної, Р. Андреєвої, Р. Барта, А. Гофмана, К. Блекман, Д. Єрмілової, Ш. Зелінґ, Р. Захаржевської, Т. Кротової, М. Мерцалової, Дж. Нанн, Е. Рібейро, М. Снод­ґрасс, В. Стіл, М. Фоґґ; роз­витку костюма та моди в Україні — Т. Кара-Васильєвої, О. Коровицького, І. Кузнецової, Р. Михайлової, Н. Остапенко, К. Пашкевич, З. Тканко, О. Тканко, Р. Шмагала, М. Яковлєва, О. Колосніченко, О. Лагоди, М. Мельника, Т. О. Ніколаєвої, Н. Чу­пріної; дизайну виробів різного при­значе­н­ня — Н. Супрун, М. Колосніченко, О. Колос­ніченко, Л. Краснюк, Т. В. Ніколаєвої, Н. Остапенко, К. Пашкевич; укр. нар. костюма — Т. Кара-Васильєвої, Т. О. Ніколаєвої, З. Тканко. Моделюва­н­ням модного О. широкого вжитку за­ймалися фахівці Київ., Львів., Харків., Одес., Донец. будинків моделей одягу, Респ. будинку моделей трикотаж. одягу «Хрещатик» (Київ) та ін. У Київ. університеті технологій та дизайну від 1950-х рр. проводять наук. дослідж., повʼязані з проектува­н­ням і худож. оформле­н­ням О. різного при­значе­н­ня та тісною спів­­працею з Будинками моделей і екс­перимент. виробництвами від­повід. під­приємств щодо впровадже­н­ня актуал. асортименту. Тут також ви­вчають критерії та процеси проектува­н­ня О., зокрема конструюва­н­ня О. пром. виробництва на основі комплекс. виріше­н­ня зав­дань проектува­н­ня (наук. кер. Г. Трухан). У цьому наук. напрямі особл. уваги заслуговують дослідж. А. Сушан (роз­робле­н­ня принципів і засобів забезпече­н­ня типового проектува­н­ня О. в системах автоматизов. проектува­н­ня), Л. Агошкова (принципи конструюва­н­ня О. з викори­ста­н­ням методів роз­горток), Н. Кузнецової (удосконале­н­ня систем конструюва­н­ня О. з викори­ста­н­ням сучас. тех. засобів). На сучас. етапі роз­витку дизайну О. основоположні принципи дизайн-проектува­н­ня виробів різного при­значе­н­ня широко пред­ставлено у дослідж. М. Колосніченко, О. Колосніченко, Т. Кротової, Т. В. Ніколаєвої, Н. Остапенко, К. Пашкевич, Н. Супрун та ін. Фахівців із дизайну, моделюва­н­ня, конструюва­н­ня і технології О. готують у Київ. університеті технологій та дизайну, Львів. АМ, Харків. академії дизайну та мистецтв, Хмельн. університеті, Херсон. тех. університеті, Харків. пед. університеті. Європ. і укр. спеціалізов. фешн-ви­да­н­ня та інтернет-портали — «Collezioni», «ELLE», «Harperʼs Bazar», «Inter­national Textiles», «LʼОfficielle», «Vo­gue», «Ательє» та ін.; фахові укр. вид. — «Art&Design», «Індустрія моди. Fashion Industry» (обидва — Київ. університет технологій та дизайну), «Вісник Львівської національної академії мистецтв», «Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв». Див. також Національне вбра­н­ня, Проектува­н­ня та виробництво одягу, Спеціальний та захисний одяг, Стрій військовий, Швейна промисловість.

Завантажити статтю