Одяг

О́ДЯГ — виріб або сукупність виробів, що їх одягає людина. О. виконує не тільки утилітарні, а й естетичні функції, у сучас. світі знач. мірою є проявом людської індивідуальності, несе первинну інформацію про його власника. Загалом це те, що захищає людину від несприятливого впливу довкілля, тобто система матеріал. оболонок, що вкривають тіло людини. О. доповнюють прикраси і зачіска. Перші предмети О. люди почали використовувати за доби неоліту. Це були шкіри тварин, накинуті на плечі, спідниці з пучків трави тощо. Пояс, один із давніх елементів О., слугував для кріплення зброї та необхід. у походах предметів. Набагато пізніше з’явилося взуття. Для його виготовлення використовували шматки шкіри тварин, повсть, лико, кору дерев. Головні убори, окрім захисту голови від спеки та холоду, вказували і на соц. стан людини (у вождів, жерців та ін.). Люди завжди пристосовували О. до клімат. умов місцевості, тому в різних регіонах він суттєво відрізняється за формою і матеріалом: у жителів зони тропіч. лісів — стегнова пов’язка, фартух, накидка на плечі; у жителів місцевостей із суворим кліматом — хутряний О. Як тільки люди навчилися виробляти найпростіші тканини і виготовляти невибагливий О., костюм став не тільки засобом захисту від негоди, а й певним знаком. Він вказував на нац. і класову приналежність людини, її майнове становище, вік, статус та ін., що можна було донести до оточення за допомогою кольору або якості тканини, орнаменту та форми костюма, відсутності чи наявності певних деталей. Проте розшифрувати ці знаки могли лише ті, хто належав до цієї сукупності людей, оскільки засвоювали їх у процесі повсякден. життя.

Традиц. укр. костюм формувався протягом століть і постійно змінювався залежно від територ. приналежності. Його крій залежав від ширини полотна, оскільки особливого поширення для виготовлення матеріалів для О. набула домашня текстил. техніка — ткацтво. Такі тканини стали осн. матеріалом для виготовлення О. селян на всій тер. України. Лляне та конопляне прядильство слов’яни використовували для виготовлення тканин вже в 11–13 ст. Полотно, сукно, вовна, тканина — давні заг.-слов’ян. терміни. Простота крою укр. нар. О. сприяла розвитку візерунк. худож. ткацтва, а також орнаментації (див. Орнамент) його вишивкою і різноманіт. оздобленням, що відображають етнічну історію та локал. особливості певного костюма. При цьому кожен елемент орнаменту відігравав певну символ. роль. Художнє оформлення залежало від призначення О., віку та cтатків власника. Особливостями костюма, що відрізняли його від ін., були тканина, її колір, місце розташування, колір і тип орнаменту, а також пояс, головний убір, взуття, прикраси тощо.

З часом змінювалися ознаки О., зростала кількість його різновидів, виникали нові види оздоблення і нові поняття відповід. галузі. На це впливали культурні традиції та контакти народу, тех. удосконалення ткацтва, розширення сировин. бази тощо. Розвиток техніки, пов’язаної з виробництвом текстилю, удосконалення крою та процесу виготовлення О. спричинили появу в 19 ст. знач. розмаїття типів тканин і О. 1801 вперше продемонстровано, а від 1808 набули поширення машини для виготовлення тканин франц. ткача Ж.-М. Жаккара. На відміну від верстата, сконструйов. 1797 англ. винахідником Е. Картрайтом, що давав можливість виробляти пром. способом тільки прості полотна, верстат Ж.-М. Жаккара механізував виготовлення тканин будь-якого переплетення ниток і з будь-яким складним орнаментом. Це дозволило різко здешевити масове виробництво текстилю, зробити його доступним ширшому колу людей. Ще однією важливою подією, пов’язаною з О., стало винайдення швейної машини. Вперше її сконструював 1829 франц. інж. Б. Тимоньє, однак його конструкція виявилася малоефективною, тому цей винахід не набув поширення. 1845 американець Е. Гоу отримав патент на швейну машину влас. конструкції, але не зміг досягнути комерц. успіху. 1850 амер. винахідник І. Зінґер запатентував власну швейну машину, що завдяки вдалій конструкції швидко стала популярною у всьому світі та сприяла пром. виготовленню О. 1863 розпочато серійне виробництво швейних машин. У 18 ст. заг.-європ. тип О. набув поширення і на укр. землях. Використання фабрич. тканин сприяло прискореному розвитку різних форм нар. О., появі нових його форм, запозичень нових різновидів європ. костюмів. Із розвитком людського суспільства О. поділяли на повсякден., святк., весіл., поховал. тощо. Розподіл праці призвів до створення різноманіт. видів профес. О., поширення пром. виробництва, науки і техніки — до формування нового О., який цінували насамперед за його функціональність, раціональність, економічність. Під впливом різних істор. і екон. умов, нац. особливостей О. зазнав безліч змін, отримав велике розмаїття видів і форм, став предметом приклад. мистецтва. Його розвиток супроводжувала поява різних худож. стилів і їхній прояв — мода.

О. поділяють на види. Вид О. — виріб, що містить характерні спільні риси певної асортимент. групи (див. Асортимент), обмежений ознаками призначення, конструкції, використовуваних матеріалів і технології виготовлення. Розрізняють такі види О.: пальто, піджак, жакет, спідниця, блузка, сорочка, штани тощо. Асортимент О. у промисловості — низка виробів, сформованих комплексно на основі виявленої та науково обґрунтов. структури потреб і реалізованих як номенклатура продукції, виробленої пром-стю, напр., набір або перелік товарів за видами, найменуванням, призначенням, сортами і застосуванням сировини; асортимент швей. виробів — склад і співвідношення окремих видів виробів у виробництві продукції підприємствами чи галуззю (підбір розмаїття продукції певного виду та найменування за кількістю або сортом, розмірами, зовн. оздобленням та ін. ознаками, зокрема асортимент трикотаж. виробів, мед. О.). Класифікація асортименту О. перелічена у ДСТУ 2027–92 «Швейні вироби. Терміни та визначення», де встановлено єдині терміни та назви видового асортименту виробів, що входять до групи верх. О., білизни тощо. О. класифікують за певними ознаками: стать, вік, сезон, призначення і використання у певній сфері діяльності; частина тіла, для якої признач. О., характер кріплення його на фігурі, характер крою, спосіб виготовлення, стиль та ін. Традиційно за статтю розрізняють чол. і жін. О. До найменувань чол. О. належать кальсони, сорочка, краватка, смокінг, блуза, толстовка тощо; жін. О. — блузка, боді, бюстьє, бюстгальтер, жакет, колготки, комбінація, легінси, пеньюар, сарафан, свінгер, топ, спідниця тощо. У 2-й пол. 1960-х рр. виник новий напрям у моді — унісекс. Цей стиль пропонує однакові види О. для представників різних статей. Для нього притаманне використання функціонал. тканин і матеріалів, простих конструкцій. До О. унісекс належать штани різних видів, майки, сорочки, жакети, куртки. Розвиток такого О. пов’язаний із різними напрямами руху за емансипацію та фемінізмом, один із проявів якого — запозичення жінками предметів і елементів чол. гардеробу. До унісексу також належать деякі різновиди молодіж. і спорт. О., однакового для чоловіків і жінок. О. для дорослих класифікують за віковою ознакою з урахуванням 3-х вікових груп: молодшої (18–29 р.), середньої (30–44 р.), старшої (від 45-ти р.). О. для дітей поділяють за статево-віковою ознакою на О. для дівчаток і хлопчиків з урахуванням 6-ти вікових груп: для новонароджених (до 9-ти місяців), ясел. групи (від 9-ти місяців до 3-х р.), дошкіл. групи (від 3-х до 6,5 р.), молодшої шкіл. групи (хлопчики від 6,5 до 12-ти р., дівчатка від 6,5 до 11,5 р.), старшої шкіл. групи (хлопчики від 12-ти до 15,5 р., дівчатка від 11,5 до 15,5 р.), підлітків (від 15,5 до 18 р.). Традиційно за віковою ознакою умовно виокремлюють такі різновиди О.: дит. (повзунки, сорочечка, чепчик тощо), молодіж. (бандана, штани нікерси, штани стрейч, легінси, міні-спідниця, топ тощо), для середнього віку (блейзер, блузка, блузон, штани банани, костюм шанель, максі-спідниця, сукня-костюм, пуловер, свінгер, слакси тощо), для старшого віку (штани, блузон, кардиган, спідниця міді, пальто-пелерина, сукня-футляр, хустка, сукня-халат, шаль тощо). За сезоном розрізняють зимовий, літній, демісезон. (для весняно-осінньої пори року), всесезон. (для будь-якої пори року) О. До асортименту літнього О., зокрема, належать: блузка-топ, майка, парео, саронг, бриджі, сарафан, шорти; зимового — куртка-пуховик, пальто зимове, шарф, шуба; демісезон. — куртка, пальто демісезонне, плащ, тренчкот тощо; всесезон. — блузка, сорочка, бриджі, штани класичні, джинси, костюм класичний, піджак. За заг. призначенням О. поділяють на побут. і вироб., хоча на сучас. етапі розвитку моди цей поділ досить умовний внаслідок універсальності О. Побут. О. людина носить удома і на роботі (жакет, блузка, сорочка, блузон, штани, джинси, костюм, куртка, майка, комбінезон, пальто, сукня, спідниця тощо). До нього належать: спорт., повсякден., урочистий, нац., робочий, формений О. До серед. 19 ст. існував спец. О. тільки для полювання і верхової їзди. Згодом з популяризацією спорт. ігор, гольфу, веслування, плавання, велосипед. спорту виник спорт. О. Профес. спорт. О. почали розробляти від 1920-х рр. Спочатку це був О. для тенісу, гри у поло, гольф та ін., нині виробництво спорт. О. — велика індустрія, де лідерами є компанії «Adidas», «Reebok», «Nike», «Umbro». Вибір тих чи ін. видів виробів для спорту та відпочинку, а також їхня форма, матеріали, художньо-колорист. оформлення залежать від виду спорту (турист. походи, прогулянки на лижах, участь у різних спорт. іграх) або відпочинку (на курорті, біля моря, на дачі). До спорт. О. належать вироби, признач. як для профес. спортсменів масових видів спорту (ковзанярів, лижників та ін.), так і для занять спортом, тому його поділяють на побут. і спеціальний. Різновидами спорт. О. є анорак, костюм спортивний, костюм лижний, куртка бомбер, теніска, футболка тощо. Нац. О. — побут. О., що відображає специфіку нац. культури та побуту народу; робочий — О. для роботи у побут. умовах; формений — О. для військовослужбовців, працівників спец. відомств і учнів, для яких встановлено відповідну форму (бушлат, камуфляж, мундир, плащ-намет, френч, шинель тощо); вироб. — О. для роботи у промисловості та с. госп-ві. Вироб. О. буває спец. і санітарний. Спец. О. признач. для захисту від впливу небезпеч. і шкідливих вироб. факторів — холоду, підвищених чи понижених т-р, хім. речовин пожежників, сталеварів, хірургів та ін.; сан. О. — працівника від заг. вироб. забруднень (співроб. АЕС, фармацевт. промисловості). Асортимент вироб. О. — бахили, мед. халати, бронежилети, рукавиці, фартухи тощо. За місцем розташування на фігурі людини О. поділяють на плечовий і поясний. Плечовий О. лягає на горішню опорну поверхню тіла, обмежену вгорі лініями з’єднання тулуба з шиєю і верх. кінцівками, а знизу — лінією, що проходить через точки лопаток і грудей, що виступають (пальто, плащ, накидка, куртка, піджак, жакет, комбінезон, напівкомбінезон, сукня, халат, блузка, ліф, сорочка, жилет, джемпер, светр, майка тощо); поясний — лягає на нижню опорну поверхню тіла, обмежену вгорі лінією талії, а знизу — лінією стегон (штани, шорти, рейтузи, спідниці, труси, кальсони, фартухи тощо).

Виріб — річ, виготовлена з різних матеріалів, що має утилітарні та естет. функції і признач. для задоволення потреб споживача. Їх класифікують за статтю та віком, сезоном, призначенням, матеріалом, умовами експлуатації. За способом виготовлення і видом матеріалу розрізняють: швейний виріб — виготовлений із різних матеріалів (окрім натурал. і штуч. хутра, шкіри чи спилка — спеціально обробленої шкіри, трикотаж. полотен), признач. для О. або білизни; трикотаж. виріб — виготовлений із трикотаж. полотна або суцільнов’язаний; хутряний виріб — виготовлений із натурал. або штуч. хутра; виріб із натурал. або штуч. шкіри, а також зі спилка (усі — признач. для О., головних уборів тощо). Асортимент виробів із натурал. або штуч. шкіри чи спилка: верх. О. (пальта, напівпальта, плащі, жакети, жилети, піджаки, куртки, спідниці, штани, шорти), головні убори та галантерейні вироби (рукавиці, рукавички). За призначенням і способом носіння розрізняють: виріб корсетний — швей. або трикотаж. виріб, що вдягають безпосередньо на тіло для формування і підтримки окремих його частин та (або) тримання панчіх; виріб білизняний — швей. або трикотаж. виріб, признач. для створення гігієніч. умов для тіла і побуту. На підставі класифікації частин тіла, на які одягають ту чи іншу річ, виокремлюють: головний убір — виріб, яким накривають голову (берет, капор, кепка, панама, пілотка); вироби: хустково-шарфовий — накривають голову й (або) шию (краватка, кашне, косинка, хустка); рукавичний — одягають безпосередньо на кисть руки та, частково або повністю, на передпліччя (муфта, рукавиці); панчішно-шкарпетковий — одягають безпосередньо на тіло й вкривають нижню частину тулуба та (або) ноги зі ступнями або без них, кожну окремо. Залежно від функціонал. призначення О. поділяють на білизну (нижній О.) та верх. О. Згідно з ДСТУ 2027–92, верх. О. — плечовий і поясний О., окрім білизняних і корсет. виробів. Асортимент сучас. О. виготовляють в умовах пром. виробництва та на замовлення насел. (індивід. виробництво).

Залежно від способу носіння, характеру кріплення на фігурі та крою виокремлюють низку підкласів О. Так, розрізняють кроєний (складається з однієї або більше формоутворюючих деталей, викроєних із певного матеріалу) та некроєний (з одного цілого шматка матеріалу, об’ємну форму створюють драпіруванням, в’язанням або ін. способами) О. Група кроєного і зшитого О. представлена найбільшою кількістю різновидів: штани, сукня, топ, футболка, спідниця, майка, блузка тощо. Конструкція кроєного О. — структури, що складаються із деталей певної конфігурації та розміру, їхнє з’єднання у заданому порядку забезпечує отримання необхід. форми; конструкція некроєного О. — в’язання з ниток шляхом формування плоского матеріалу. Сучас. О. виготовляють переважно з плоских матеріалів (тканих, нетканих) і трикотаж. полотен, тому найбільш поширені конструкції кроєного О. Осн. деталями плечового О. є спинка, перед (пілки), рукава, комір. У свою чергу, кожну деталь поділено на декілька частин, зокрема рукав може бути з одним швом — нижнім або ліктьовим; двома — переднім і ліктьовим або верх. та нижнім; трьома — переднім, ліктьовим та верхнім. Зовн. вигляд О. характеризують форма і силует. Форма О. може бути м’якою, жорсткою або середньої жорсткості, що зазвичай обумовлено властивостями матеріалів, з яких виготовлено виріб. Об’ємність форми залежить від міри прилягання О. до тіла. Форми великих об’ємів мають мало точок зіткнення з тілом. При малому об’ємі О. щільно прилягає до тіла, його форма або підкреслює фігуру людини, або змінює її. Форма сучас. О. переважно відповідає природ. пропорціям тіла людини. При створенні форми костюма, відповідної пропорціям тіла людини, художник-модельєр використовує насамперед конструктивні пояси — опорні лінії людської фігури, від яких починається та або інша форма деталей. Осн. конструктив. поясами фігури людини є: плечовий, грудний, талієвий, стегновий, гомілковий. Лінії, що описують контури площин. проекції форми, називають силуетними. Форму костюма створюють за рахунок конструктив. вирішення, тобто з’єднання окремих частин і об’ємів в єдине ціле. Проте, завдяки певним прийомам крою і використанню законів зорового сприйняття людське тіло в О. можна сприймати по-різному, наближено за формою і силуетом до тієї чи ін. геом. фігури. О. може бути розрізним — із розрізом переду або спинки зверху донизу, з застібкою або без неї; або нерозрізним, його одягають через голову, без розрізу переду або спинки зверху донизу; одношаровим, що складається з одного шару матеріалу (сукня, сорочка, блузка, шорти тощо), або багатошаровим — з двох або більше шарів матеріалу (пальто, куртка, плащ тощо).

Стиль О. і ступ. його відповідності останнім модним тенденціям залежать від особистого вибору людини. Є безліч стилів, проте гол. вважають: класич., романтич., спорт., фольклор., авангардний. Стиль — одне із осн. понять, пов’язаних з еволюцією костюма у людському суспільстві. Виокремлюють т. зв. стиль епохи, стиль істор. костюма, модний стиль, стиль модельєра, фірмовий стиль тощо. Стилі О. класифікують за певними ознаками (або їхньою сукупністю): за віком (молодіж. стиль); за статтю (жін. стиль, стиль унісекс); за приналежністю до соц. групи або відповід. субкультури (стиль япі, гіппі, емо, панк-стиль, байкер. стиль тощо); за епохою (New Look, диско-стиль, стиль денді); за ситуацією використання і функціональністю (стиль килимової доріжки, коктейльний, вуличний, діловий, спортивний) тощо. Класич. стиль відображає уявлення широких мас людей про традиц. форми різних видів О., його вважають одним із найстаріших у світі сучас. моди. О. у класич. стилі притаманні строгість, практичність, простота, елегантність, ідеал. крій, відчуття міри у виборі аксесуарів, його силует прямий або напівприлеглий (жакет шанель, болеро, спенсер, кардиган, костюм англійський, фрак, блузка, пальто класичне, спідниця пряма). Класич. костюм виготовляють переважно з однотон. тканини, але іноді використовують тканину в тонку смужку, клітинку або курячу лапку. Аксесуари до О. класич. стилю: строгі головні убори, шарфи, хустки і взуття (туфлі-човники на невисоких підборах). Для О. романтич. стилю притаманні вільний, об’ємний силует, м’які, жін. форми і пропорції, використання шлярок, рюшей, воланів, складок, збірок, легких матеріалів (шифон, шовк, атлас, крепдешин). Вироби не виготовляють із вовняних, вельветових або фланелевих тканин, при оздобленні не використовують геом. орнаменти. Осн. асортиментом О. романтич. стилю є сукні, блузки, сорочки, спідниці. О. спорт. стилю — спорт. О. та його елементи, адаптовані для повсякден. носіння. Він досить яскравий, динаміч. за своїм характером з мінімумом оздоблення, відрізняється від спорт. О. меншою кількістю деталей, при цьому його матеріали зберігають функціональність і комфорт. Стилізація повсякден. чи ошат. О. під спорт. стиль передбачає використання конструктивно-декор. елементів (кишень, клапанів, погонів, хлястиків), металевої та ін. фурнітури й оздоблювал. строчок. Також для оздоблення використовують емблеми, принти та написи, особливо у молодіж. О. Практично кожен вид спорту поповнив асортимент сучас. О. новими різновидами: теніс — шортами, короткими трикотаж. спідницями та сукнями, футбол — футболками і гетрами, верхова їзда — легінсами. Для виготовлення О. спорт. стилю використовують еластичні тканини і трикотаж, бавовняну тканину типу шотландки, твід, замшу, шкіру. Асортимент О. спорт. стилю: футболки, сорочки-поло, безрукавки, шорти, бермуди, спорт. костюми, велосипедні штани, легінси, гольфи, рейтузи, майки, трико, комбінезони, куртки з капюшонами, пуховики з водонепроникних матеріалів тощо; головні убори: кепі, бейсболки, в’язані шапки, налобні пов’язки. Прихильники цього стилю носять великі сумки, сумки через плече, рюкзаки. Його різновидами є стилі мілітарі, мор., сафарі. Фольклор. стиль формується під впливом нац. костюмів різних народів, тому іноді його називають фольк-стиль, етніч., нар., національний. Осн. елементи: етнічні мотиви, вишивка, мереживо, аплікація, бахрома, шнурівка, вишивка бісером, прикрашання виробів дерев’яними або скляними намистинами. Для О. фольк-стилю притаманна простота конструктив. вирішення. Вбрання у фольклор. стилі, що стало класичним: блузки та сукні, розшиті орнаментом і мереживами, спідниці кльош і спідниці сонце, штани кльош, широкі пояси на стегнах і пов’язки зі шкіри чи замші, прикрашені металом або бісером. Тканини використовують переважно натуральні — льон, вовну, шовк, бавовну, кольори — від тьмяних, пастельних до яскравих і різнокольорових. Колір вбрання залежить від різновиду фольклор. стилю: гіппі, гаучо, вестерн, етно або кантрі. Стилю притаманне використання фольклор. елементів: візерунків, орнаментів, набивних рисунків або вишивки, що відображають самобутність культури. До О. фольклор. стилю належать: анорак, блузка холі, сукня джелаба, жакет мандарин, пончо, сарафан, сарі, спідниця саронг, туніка. Авангард. стиль (або стиль модерн) — напрям у моді, що поєднує різні моделі, незвич. за формою і виконанням. О. авангард. стилю є штани галіфе, спідниця балон тощо. Його популярні різновиди — стилі панк (засн. британ. дизайнерка В. Вествуд) і достаток (франц. модельєр Ж.-П. Ґотьє), а також готика й емо. Напр., стиль панк став реакцією на неможливість реалізувати духовні сили, це протест покоління без майбутнього. Рух панків виник у серед. 1970-х рр. у Великій Британії. Вони носять рвані джинси, шкіряні куртки, кільця в носі та шпильки у вухах, дівчата — легінси з туфлями на підборах-стилетах, міні-спідниці з чорними колготками; голять голову або роблять зачіску ірокез. Серед ін. аксесуарів — шиповані напульсники, значки з політ. гаслами або назвами груп. Наприкінці 1970-х рр., як відгомін пост-панка, з’явилася субкультура готів. Готич. стиль — переважання чорного кольору в О. та макіяжі, навіть неприрод. відтінків (від білих до вугільно-чорних), захоплення містицизмом, декадансом, езотерикою. О. готів зазвичай чорного кольору: спідниці будь-якої довжини, плащі, камзоли з широкими піднятими комірами, О. у стилі графа Дракула, корсети, довгі сукні, елементи О. 18–19 ст. — жабо і манжети з мережива, корсети. Сорочки з бавовняної, оксамитової тканини або з шовку також можуть бути прикрашені мереживом.

Складна класифікація О. пов’язана з різноманіт. реаліями людського побуту і сучас. культури. Його завжди доповнюють аксесуари — важлива складова образу, стилю О., що надає йому довершеності та естет. цілісності. Аксесуари змінюються разом із модою. За призначенням виокремлюють функціонал. (головні убори, шалі, хустки, шарфи) та декор. (прикраси різних видів, можуть бути як функціонал., так і декор.: годинник, браслети, підвіси, намиста) аксесуари. До функціонал.-декор. видів також належать краватки, хустки, шарфи, пояси, ремені, сумки, парасольки, портмоне, віяла, рукавиці, рукавички, панчохи. У торгівлі аксесуар має назву «галантерей. товар». Галантерея (від франц. galanterie — предмети розкоші) — узагальнена назва дрібних предметів особистісно-приват. ужитку (стрічки, мережива, ґудзики, рукавички, парасольки, запонки, краватки), що слугують прикрасами до О., різноманітні дрібні предмети розкоші. Від 20 ст. виробництво аксесуарів стало переважно промисловим. Нині це розвинута індустрія моди у сфері дизайну галантереї, біжутерії, ювелір. виробів тощо.

Дослідж. О. присвяч. праці укр. і зарубіж. вчених: світ. історії дизайну та моди — М. Колосніченко, Н. Чупріної, Р. Андреєвої, Р. Барта, А. Гофмана, К. Блекман, Д. Єрмілової, Ш. Зелінґ, Р. Захаржевської, Т. Кротової, М. Мерцалової, Дж. Нанн, Е. Рібейро, М. Снодґрасс, В. Стіл, М. Фоґґ; розвитку костюма та моди в Україні — Т. Кара-Васильєвої, О. Коровицького, І. Кузнецової, Р. Михайлової, Н. Остапенко, К. Пашкевич, З. Тканко, О. Тканко, Р. Шмагала, М. Яковлєва, О. Колосніченко, О. Лагоди, М. Мельника, Т. О. Ніколаєвої, Н. Чупріної; дизайну виробів різного призначення — Н. Супрун, М. Колосніченко, О. Колосніченко, Л. Краснюк, Т. В. Ніколаєвої, Н. Остапенко, К. Пашкевич; укр. нар. костюма — Т. Кара-Васильєвої, Т. О. Ніколаєвої, З. Тканко. Моделюванням модного О. широкого вжитку займалися фахівці Київ., Львів., Харків., Одес., Донец. будинків моделей одягу, Респ. будинку моделей трикотаж. одягу «Хрещатик» (Київ) та ін. У Київ. університеті технологій та дизайну від 1950-х рр. проводять наук. дослідж., пов’язані з проектуванням і худож. оформленням О. різного призначення та тісною співпрацею з Будинками моделей і експеримент. виробництвами відповід. підприємств щодо впровадження актуал. асортименту. Тут також вивчають критерії та процеси проектування О., зокрема конструювання О. пром. виробництва на основі комплекс. вирішення завдань проектування (наук. кер. Г. Трухан). У цьому наук. напрямі особл. уваги заслуговують дослідж. А. Сушан (розроблення принципів і засобів забезпечення типового проектування О. в системах автоматизов. проектування), Л. Агошкова (принципи конструювання О. з використанням методів розгорток), Н. Кузнецової (удосконалення систем конструювання О. з використанням сучас. тех. засобів). На сучас. етапі розвитку дизайну О. основоположні принципи дизайн-проектування виробів різного призначення широко представлено у дослідж. М. Колосніченко, О. Колосніченко, Т. Кротової, Т. В. Ніколаєвої, Н. Остапенко, К. Пашкевич, Н. Супрун та ін. Фахівців із дизайну, моделювання, конструювання і технології О. готують у Київ. університеті технологій та дизайну, Львів. АМ, Харків. академії дизайну та мистецтв, Хмельн. університеті, Херсон. тех. університеті, Харків. пед. університеті. Європ. і укр. спеціалізов. фешн-видання та інтернет-портали — «Collezioni», «ELLE», «Harper’s Bazar», «International Textiles», «L’Оfficielle», «Vogue», «Ательє» та ін.; фахові укр. вид. — «Art&Design», «Індустрія моди. Fashion Industry» (обидва — Київ. університет технологій та дизайну), «Вісник Львівської національної академії мистецтв», «Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв». Див. також Національне вбрання, Проектування та виробництво одягу, Спеціальний та захисний одяг, Стрій військовий, Швейна промисловість.

Розмір шрифту

Одяг

Рекомендована література

Інформація про статтю