Обаль Петро Павлович
О́БАЛЬ Петро Павлович (19. 04. 1900, с. Ободівка, нині Терноп. р-ну Терноп. обл. — 26. 05. 1987, м. Стрий Львів. обл.) — живописець і графік. Член СХУ (1945). Закін. Краків. АМ (1925; викл. Т. Аксентович, В. Яроцький). Брав уроки скульптури й різьби в польс. скульптора К. Дуніковського, вивчав графічні мистецтва, курси яких вели Л. Вичулковський, Я. Войнарський, С. Станкевічувна. Викладав малювання та каліграфію в польс. гімназіях у містах на польс. Помор’ї: Сєрадз (1925), Бродніца (1927), Гнєв (1931–35), Староґард (1935–39); працював на Лемківщині в м. Сянок (нині Польща); 1942–49 — у м. Стрий. 1950 був безпідставно заарешт. і до 1956 перебував в ув’язненні в м. Караґанда (Казахстан). Реабіліт. Учасник крайових (від 1923), міжнар. (від 1933) худож. виставок. Перші персон. — у Староґарді Ґданському та Бидґощі (обидві — 1936, Польща). На виставці укр. графіки 1932 у Львові, організованій Асоц. незалеж. укр. мистців, представив 14 дереворізів, з яких 3 — кольорові. У париз. ж. «Revue la Moderne» вмістили розлогу статтю про молодого художника. Працював у станк. живописі, станк., книжк. та ужитк. графіці. Автор екслібрисів. До 2-ї світової війни переважну частину графіч. творів виконував у техніці дереворізу та рисунку пером; після 1945 ще деякий час різьбив на лаковій поверхні; у період ув’язнення створював акварел. мініатюри та невеликі портрети олівцем; після заслання через хворобу руки працював на більш м’якому матеріалі — лінолеумі. Твори О. вирізняються використанням елементів сецесії та s-подіб. лінії В. Гоґарта («лінії краси», полум’я), конструктивно-простор. залученням ліній. перспективи. Нині зафіксовано 87 творів О. в техніці гравюри на дошці поздовж. розпилу; усього — бл. 700 робіт у різних техніках. Окремі картини зберігаються у Нац. музеї у Львові ім. Андрея Шептицького, Терноп., Івано-Фр., Хмельн., Горлів. ХМ, Дрогоб., Стрий. краєзн. музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Автопортрет» (1926), «Золоте Поділля» (1931), «Дружина», «Квіти» (обидва — 1932), «Сосни» (1933), «Хрін» (1935), «Мадонна», «На леваді» (обидва — 1936), «Родинний портрет» (1938), «Лемківські ниви», «Дими» (обидва — 1939), «Ворони» (1962), «Дочка» (1964), «Копиці сіна» (1972); графіка — «На ярмарок» (1926), «Осот» (1927), «Материнство» (1931), «О. Кобилянська», «Весняні привиди» (обидва — 1933), «Молитва» (1935), «Батько», «Мати», «Мати з дитиною» (усі — 1936), «Безробітні» (1937), «В майстерні художника» (1938), «Дроворуб», «Церква в с. Чертіж» (обидва — 1939), «Дівчина з галузкою» (1940), «Брат братові» (1941), «Старе й нове» (1964), «Вечір» (1965), «Ріка Стрий» (1966), «Берези» (1967); серія-альбом із 12-ти портретів укр. письменників (1934).
Рекомендована література
- Нестерчук М. Теплі хмари Петра Обаля // Дзвін. 1995. № 6;
- Дорош А. Останній романтик галицького класичного мистецтва // Поступ. 2000. № 74;
- Нестерчук М., Мисюга Б. Різьблення та пейзажне малярство Петра Обаля: 100-річчя від дня народж. мистця // ОМ. 2001. № 1;
- Нестерчук М. Петро Обаль: Докум. повість про життя і творчість укр. художника. Л., 2004.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
