Обертин
ОБЕРТИ́Н — село Івано-Франківського (до липня 2020 — Тлумацького) району Івано-Франківської області. У жовтні 2020 з Обертинської селищної (підпорядк. с. Гончарів) і Гавриляцької, Гарасимівської, Жуківської (с. Олещин), Хотимирської (с. Жабокруки) та Яківської сільських рад утворено Обертинську селищну громаду (160,3 км2, 9026 осіб). Село розташоване на р. Чорнява (притока Пруту, бас. Дунаю), у межах Покуття, за 53 км від обласного центру, 25 км від м. Тлумач та 14 км від залізничної станції Годи-Турка. Площа 15,4 км2. За переписом населення 2001, проживало 3390 осіб (94,6 % до 1989); станом на 1 січня 2020 — 2978 осіб; переважно українці. Виявлено рештки палеолітичної стоянки, знайдено знаряддя праці доби бронзи. Через обертинські землі проходили племена готів, скіфів, печенігів, білих хорватів, тиверців. Вони належали до складу Київської Русі, у 12–14 ст. — Галицько-Волинського князівства, згодом — Польщі.
Вперше згадується в писемних джерелах 1384 та 1416 років. Давні назви: Подмертин, Ніголтов. 1450 року споруджено деревʼяний замок, пізніше зведено камʼяний. 1531 відбулася Обертинська битва між молдавським військом П. Рареша та польською армією Я. Тарновського, що закріпила право Польщі на контроль над Покуттям. 1553 надано Маґдебурзьке право, яке 1746 було підтверджено. 1594 містечко майже повністю спалили татарські загони. Під час Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького місцевим загоном керував Літусь. Повстанці зруйнували замок шляхтича М. Селецького. У 18 ст. обертинці знову зазнали нападів татар. Після 1-го поділу Польщі 1772 село відійшло до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщини). 1781 мешкала 1361 особа. 1854–67 — центр Обертинського пов.; 1867–1939 — у складі Городенківського пов. 1857 проживали 1607 українців, 1182 поляки, 1799 євреїв; 1907 — відповідно 2433, 2310 і 1799; 1913 — 2350, 1900 і 1850; 1923 — 1597, 2347 і 724; 1938 — 2779, 1828 і 1120. 1905 освячено костел св. Петра і Павла (1962 зруйновано, нині діє однойменна католицька парафія у будівлі колишнього кінотеатру).
Під час 1-ї світової війни відбувалися бої між російськими та австро-угорськими військами. Після розпаду Австро-Угорщини 1918 — під владою ЗУНР. 1919–39 — знову у складі Польщі; адміністративно належав до Станіславського воєводства. Діяли осередки багатьох українських товариств. Від вересня 1939 — під радянською владою. Відтоді — у складі Станіславської (від 1962 — Івано-Франківської) обл.; 1962–66 — Городенківського, 1966–2020 — Тлумацького, від 2020 — Івано-Франківського р-нів. 1940–62 — райцентр. Від 1940 — смт. Від 2 липня 1941 до 30 березня 1944 — під німецькою окупацією. У боях за визволення Обертина загинули 790 воїнів (встановлено памʼятник). Мешканці зазнали сталінських репресій. До середини 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. 1950 мешкали 3698, 1970 — 3732, 1990 — 3700 осіб. Знайдено поклади глини та джерела мінеральних вод.
Є загальноосвітня школа-ліцей, музична школа, дитсадок; Народний дім, бібліотека; лікарня. Памʼятка архітектури місцевого значення — церква св. Кирила й Мефодія (1882, належить громаді УГКЦ). 2016 відкрито памʼятник Т. Шевченку та Героям Небесної сотні.
Серед видатних уродженців — засновник театру у Львові граф С.-М. Скарбек; живописець, графік А. Григорук, майстер художнього оброблення металу В. Семчук; хоровий диригент, композитор, музично-громадський діяч, нар. арт. України М. Гринишин, хоровий диригент, заслужений діяч мистецтв України М. Мокрецький, композитор, музикознавець С.-В. Бурса-Доленґа; громадський діяч Г. Лучаковський; церковний діяч УГКЦ М. Кучмʼяк. Тут вчителював фізик І. Фекешгазі.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
