ОБЕРТИ́Н — село Івано-Франківського (до липня 2020 — Тлумацького) ра­йону Івано-Франківської області. У жовтні 2020 з Обертинської селищної (під­порядк. с. Гончарів) і Гавриляцької, Гарасимівської, Жуківської (с. Олещин), Хотимирської (с. Жабокруки) та Яківської сільських рад утворено Обертинську селищну громаду (160,3 км2, 9026 осіб). Село роз­ташоване на р. Чорнява (притока Пруту, бас. Дунаю), у межах Поку­т­тя, за 53 км від обласного центру, 25 км від м. Тлумач та 14 км від залізничної станції Годи-Турка. Площа 15,4 км2. За пере­писом населе­н­ня 2001, проживало 3390 осіб (94,6 % до 1989); станом на 1 січня 2020 — 2978 осіб; пере­важно українці. Виявлено рештки палеолітичної стоянки, зна­йдено знаря­д­дя праці доби бронзи. Через обертинські землі проходили племена готів, скіфів, печенігів, білих хорватів, тиверців. Вони належали до складу Київської Русі, у 12–14 ст. — Галицько-Волинського князівства, згодом — Польщі. 

Вперше згадується в писемних джерелах 1384 та 1416 років. Давні назви: Подмертин, Ніголтов. 1450 року споруджено деревʼяний замок, пізніше зведено камʼяний. 1531 від­булася Обертинська битва між молдавським військом П. Рареша та польською армією Я. Тарновського, що закріпила право Польщі на контроль над Поку­т­тям. 1553 на­дано Маґдебурзьке право, яке 1746 було під­тверджено. 1594 містечко майже повністю спалили татарські загони. Під час Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького місцевим загоном керував Літусь. Пов­станці зруйнували замок шляхтича М. Селецького. У 18 ст. обертинці знову за­знали нападів татар. Після 1-го поділу Польщі 1772 село ві­ді­йшло до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщини). 1781 мешкала 1361 особа. 1854–67 — центр Обертинського пов.; 1867–1939 — у складі Городенківського пов. 1857 проживали 1607 українців, 1182 поляки, 1799 євреїв; 1907 — від­повід­но 2433, 2310 і 1799; 1913 — 2350, 1900 і 1850; 1923 — 1597, 2347 і 724; 1938 — 2779, 1828 і 1120. 1905 освячено костел св. Петра і Павла (1962 зруйновано, нині діє одно­ймен­на католицька парафія у будівлі колишнього кінотеатру). 

Під час 1-ї світової війни від­бувалися бої між російськими та австро-угорськими військами. Після роз­паду Австро-Угорщини 1918 — під владою ЗУНР. 1919–39 — знову у складі Польщі; адміністративно належав до Станіславського воєводства. Діяли осередки багатьох українських товариств. Від вересня 1939 — під радянською владою. Від­тоді — у складі Станіславської (від 1962 — Івано-Франківської) обл.; 1962–66 — Городенківського, 1966–2020 — Тлумацького, від 2020 — Івано-Франківського р-нів. 1940–62 — райцентр. Від 1940 — смт. Від 2 липня 1941 до 30 березня 1944 — під німецькою окупацією. У боях за визволе­н­ня Обертина загинули 790 воїнів (встановлено памʼятник). Мешканці за­знали сталінських ре­пресій. До середини 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. 1950 мешкали 3698, 1970 — 3732, 1990 — 3700 осіб. Зна­йдено поклади глини та джерела мінеральних вод. 

Є загальноосвітня школа-ліцей, музична школа, дитсадок; Народний дім, бібліотека; лікарня. Памʼятка архітектури місцевого значе­н­ня — церква св. Кирила й Мефодія (1882, належить громаді УГКЦ). 2016 від­крито памʼятник Т. Шевченку та Героям Небесної сотні. 

Серед видатних уродженців — засновник театру у Львові граф С.-М. Скарбек; живописець, графік А. Григорук, майстер художнього обробле­н­ня металу В. Семчук; хоровий диригент, композитор, музично-громадський діяч, нар. арт. України М. Гринишин, хоровий диригент, заслужений діяч мистецтв України М. Мокрецький, композитор, музико­знавець С.-В. Бурса-Доленґа; громадський діяч Г. Лучаковський; церковний діяч УГКЦ М. Кучмʼяк. Тут вчителював фізик І. Фекешгазі.