Об’єкт укриття

ОБʼЄ́КТ «УКРИ­Т­ТЯ́»

26 квітня 1986 під час ви­пробувань однієї із систем забезпече­н­ня без­пеки, що входить до складу 4-го енерго­блоку Чорнобильської атомної електро­станції, сталася аварія, яку за своїми наслідками класифікують від­повід­но до між­нар. шкали ядер. подій як важку аварію найвищого рівня (див. Ката­строфа на Чорнобильській атомній електро­станції). Внаслідок аварії були повністю зруйновані активна зона реактор. установки, всі фіз. барʼєри, що виконували функції утрима­н­ня радіо­­актив. матеріалів, та викинуто в довкі­л­ля величезну кількість радіо­актив. речовин (див. також Радіо­активне за­брудне­н­ня). Ядерне паливо було роз­сіяне по приміще­н­нях енерго­блоку й частково викинуте на покрівлю та навколишню територію. Без­посе­редньо прилегла до зруйнованого енерго­блоку територія за­знала за­брудне­н­ня фрагментами актив. зони: уламками тепловиділ. елементів, шматками графіт. кладки, радіо­­актив. елементами кон­струкцій реактор. установки. У комплексі зав­дань, що по­стали на порядку ден­ному у звʼязку з аварією на ЧАЕС, серед без­лічі інших, найважливішим було створе­н­ня над зруйнованим ядер. реактором захис. споруди, що отримала назву обʼєкт «Укри­т­тя» (ОУ). З урахува­н­ням матеріал. витрат і дозових навантажень на персонал, а також стислих термінів будівництва було прийнято до реалізації варіант зведе­н­ня захис. споруди, що перед­бачав макс. викори­ста­н­ня уцілілих несучих кон­струкцій 4-го енерго­блоку. Таким чином, буд. кон­струкції ОУ — це по­єд­на­н­ня старих кон­струкцій зруйнованого енерго­блоку та нових, споруджених після аварії: 30 листопада 1986 будівництво завершено й прийнято Держ. комісією на тех. обслуговува­н­ня. Всього за 6 місяців спроектовано й побудовано в над­складних радіац. умовах захисну оболонку для аварій. реактора. ОУ забезпечив надій. захист і до­зволив екс­плуатувати до 2000 енерго­блоки ЧАЕС. До його складу входять: зруйнований у момент аварії 4-й енерго­блок, що має роз­ділювал. стіни зі сторони енерго­блоку № 3; споруди, що змонтовані навколо зруйнованого 4-го енерго­блоку, зокрема системи та елементи, при­знач. для здійсне­н­ня екс­плуатації ОУ та забезпече­н­ня без­пеки, а також територія всередині периметра охорон. зони з обладна­н­ням для контролю та спо­стереже­н­ня.

ОУ, зведений в умовах складної радіац. ситуації, від початку створе­н­ня — буд. кон­струкція, що потребує по­стій. на­гляду, контролю та за­стосува­н­ня коригувал. заходів у випадку від­хиле­н­ня параметрів без­пеки від установлених норм. Неможливість проведе­н­ня монтажу за особистої участі людини й потреба у викори­стан­ні через це ди­станц. техніки об­умовили наявність низки недоліків. Велика кількість бетону потрапила у приміще­н­ня, що значно ускладнило прохід до них та сут­тєво збільшило кількість радіо­актив. від­ходів; водночас від­бувся пере­розподіл навантажень на тримальні буд. кон­струкції. Існувала небезпека щодо міцності деяких опор, зокрема старих кон­струкцій, що за­знали впливу аварії. Однією з найважливіших про­блем є наявність ядер. матеріалів, що знаходяться в ОУ. Необхідно було ви­значити місце роз­ташува­н­ня осн. скупчень паливовмісних матеріалів (ПВМ), їхні фіз.-хім. характеристики, оцінити ступінь ядер. та радіац. без­пеки, створити системи контролю й під­готувати контрзаходи на випадок можливих аварій, у пер­спективі — вилучити паливо з ОУ й захоронити його. Викона­н­ня цих робіт роз­почато у перші дні після аварії й триває упродовж усіх років. ПВМ, що залишилися всередині ОУ, контро­люються не повністю. За функціонал. при­значе­н­ням ОУ варто роз­глядати як місце поверхн. зберіга­н­ня неорганізованих радіо­актив. від­ходів (тимчас. сховище неорганізованих радіо­­актив. від­ходів, що знаходиться в стадії стабілізації та рекон­струкції). Усі ядерні та радіо­активні матеріали ОУ є радіо­актив. від­ходами (пере­важно високо­активними) і в майбутньому мають бути вилучені з нього для захороне­н­ня. В ОУ міститься значна кількість дрібнодиспергованого палива, що утворилося під час аварії. Палив. пил є небезпечним для опроміне­н­ня людини й пошире­н­ня радіо­актив. речовин за межі ОУ. У лавоподібних ПВМ спо­стерігаються видимі зміни міцніс. властивостей: роз­тріскува­н­ня, руйнува­н­ня великих фрагментів та посиле­н­ня пилогенерувал. здатності. Одним із осн. факторів небезпеки ОУ є наявність води, що змінює роз­множувал. системи, а взаємодіючи з ПВМ роз­чиняє та пере­носить радіонукліди, що можуть потрапити в довкі­л­ля. У такому стані ОУ неможливо було забезпечити тривалу його без­печну екс­плуатацію, тому 1991 сформульовано осн. під­ходи щодо його пере­творе­н­ня у довго­строкову, екологічно без­печну систему. 1992 КМ України ухвалив ріше­н­ня про проведе­н­ня Між­нар. конкурсу проектів і тех. рішень щодо пере­творе­н­ня ОУ на екологічно без­печну систему. На­ступ. року ви­дано тех. зав­да­н­ня на роз­робле­н­ня тех.-екон. об­ґрунтува­н­ня щодо пере­творе­н­ня ОУ. Одночасно було під­готовлено пере­лік першочерг. заходів щодо під­вище­н­ня його без­печ. екс­плуатації. 1997 укр., амер. та європ. фахівцями роз­роблено план дій — Shel­ter Implementation Plan (SIP), що ви­значав заходи й обсяги робіт щодо пере­творе­н­ня ОУ на екологічно без­печну систему. Осн. зав­да­н­ня SIP — створе­н­ня нової захис. оболонки, що гарантувала б без­пеку обʼєкта принаймні на 100 р. Згодом побудовано й 2016 встановлено у проект­не положе­н­ня новий без­печний конфайн­мент (НБК), створ. як багатофункціонал. комплекс для пере­творе­н­ня ОУ на екологічно без­печну систему. Проектува­н­ням, будівництвом та введе­н­ням в екс­плуатацію НБК за­ймалося СП «Новарка», до складу якого входили європ. компанії «VINCI Construction Grands Projets» і «Bouygues Travaux Publics». Субпідрядниками цих робіт були також укр. компанії: «Укр­енергобуд», «Фундамент», УкрНДІ­сталькон­струкція та ін. Вартість проектува­н­ня та будівництва НБК складає 1,5 млрд євро, джерелом фінансува­н­ня проекту став спеціально створ. «Чорнобил. фонд “Укри­т­тя”», фінанс. наповне­н­ня якого було зроблене 43-ма країнами-донорами. На­прикінці 2021 його введено у пром. екс­плуатацію, це до­зволило сут­тєво знизити ризик можливого радіо­актив. за­брудне­н­ня території в результаті обвале­н­ня не­стійких буд. кон­струкцій обʼєкта. Проте це не завершальний, а лише початк. етап пере­творе­н­ня ОУ на екологічно без­печну систему. Кінц. метою є вилуче­н­ня ядер. матеріалів з обʼєкта, упакува­н­ня їх у контейнери й захороне­н­ня в спеціально збудованому сховищі.

Усі роки існува­н­ня ОУ су­проводжуються н.-д. роботами, серед яких основний їх обсяг виконує Про­блем без­пеки атомних електро­станцій Ін­ститут НАНУ (ІПБ АЕС). Спільним ріше­н­ням НАНУ та Держ. агенства України з упр. зоною від­чуже­н­ня на Ін­ститут покладено наук. керівництво роботами зі зня­т­тя з екс­плуатації енерго­блоків ЧАЕС та пере­творе­н­ня ОУ на екологічно без­печну систему. Президією НАНУ схвалено «Про­граму науково-технічного су­проводу обʼєкта “Укри­т­тя” на етапах введе­н­ня в екс­плуатацію та екс­плуатації НБК», де ІПБ АЕС забезпечує організацію й ко­ординацію участі установ НАНУ у виконан­ні цієї Про­грами на всіх етапах її реалізації. Дослідж. здійснюють за 2-ма осн. напрямами — щодо забезпече­н­ня надійності буд. кон­струкцій ОУ та стосовно під­вище­н­ня рівня без­пеки і пере­творе­н­ня його на екологічно без­печну систему. Нині з питань без­пеки проводять комплексні дослідж. впливу зміни стану матеріалів, що містять ядерне паливо, у нових умовах екс­плуатації ОУ на рівень ядер. без­пеки, ви­вчають вплив нових умов екс­плуатації обʼєкта на рівень радіац. без­пеки та здійснюють моніторинг поведінки скупчень матеріалів, що містять ядерне паливо. Вагомий внесок у дослідж. стану без­пеки ОУ в різні періоди зробили О. Ключников, В. Барʼяхтар, А. Носовський, О. Боровой, Е. Пазухін, Б. Огородніков, Ю. Немчинов, канд. тех. н. В. Щербін, Є. Висоць­кий, В. Краснов, В. Рудько та ін. ОУ належить до від­повід. структур. під­роз­ділу держ. спеціалізов. під­приємства «ЧАЕС», під­порядк. Держ. агентству України з упр. зоною від­чуже­н­ня. На обʼєкті нині працюють 240 осіб під­приємства, бл. 30 науковців систематично від­ві­ду­ють ОУ для проведе­н­ня дослідниц. робіт.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю