Ободівка

Визначення і загальна характеристика

ОБОДІ́ВКА  — село Гайсинського (до липня 2020 — Тростянецького) району Вінницької області. У жовтні 2020 з Ободів. (підпорядк. с. Бережанка), Верхів. (села Верхівське, Козинці), Новоободів. (с. Мала Стратіївка), Торканів. (с. Дубівка) та Цибулів. сільс. рад утвор. Ободів. громаду (327,6 км², 10 035 осіб). О. знаходиться на правому березі р. Берладинка (притока Дохни, бас. Південного Бугу; на лівому — с. Нова Ободівка), за 130 км від обл. центру, 54 км від м. Гайсин, 12 км від смт Тростянець та 28 км від залізнич. ст. Крижопіль. Площа 4,35 км². За переписом насел. 2001, проживали 3506 осіб; переважно українці. Пам’ятки археології місц. значення: слов’ян. городище (10–11 ст.), 2 поселення передскіф. часу (7–6 ст. до н. е.). У яру Арташино знайдено кам’яні знаряддя праці 5–3 тис. до н. е. Здавна в цій місцевості на берегах Берладинки було с. Бадовка. Після Люблін. унії 1569 воно від Великого князівства Литовського відійшло до Польщі. Тоді ж місц. землевласник Ободівський змінив назву села на О. Поступово на правому березі виокремилося містечко О. (або Старо-О.), на лівому — с. Сло­бодо-О. (Нова О.). За адм. поділом 16–18 ст. — у складі Брацлав. воєводства. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького, повстанні на чолі з фастів. полковником С. Палієм. Де­який період навколишні землі належали магнатам Збаразьким, Вишневецьким, Коротким, Любомирським, Потоцьким, від 1787 — Собанським. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. 1793–96 — містечко Поділ. намісництва; 1797–1925 — Поділ. губ.; 1795–1923 — Ольгопіл. пов. Тривалий час О. була центром волості. Тут здавна сформувалася значна євр. громада. У 19 ст. Собанські створили палац.-парк. комплекс — Ободівський парк (нині пам’ятка садово-парк. мистецтва заг.-держ. значення), палац, флігель, лікарня, будинки управителя й економа, госп. корпус; збудували костел архангела Михаїла та церкву Успіння Божої Матері (нині усі — пам’ятки архітектури місц. значення). 1877 відкрито однокласне нар. училище (від 1902 — двокласне). 1885 були 362 двори, проживали 3424 особи. Під час воєн. дій 1918–20 влада не­одноразово змінювалася. Мешканці брали участь в антибільшов. повстаннях. 1923–30 — у складі Тульчин., у липні–вересні 1930 — Вінн. округ; від 1932 — Вінн. обл.; 1931–35 — Чечельниц., 1959–62, 1965–2020 — Тростянец., 1962–65 — Бершад., від 2020 — Гайсин. р-нів. 1923–31 та 1935–59 — райцентр. 1923 після розформування Ободів. волості утвор. Староободів. і Новоободів. сільс. ради; у 1940-х рр. Нову О. приєднали до О., що деякий час виконувала функції центру відразу 2-х сільс. рад, згодом утвор. одну Ободів. сільс. раду; 1989 були відновлені Нова О. та Новоободів. сільс. рада. 1930–34 функціонував вечір. робітфак Кам’янець-Поділ. інституту соц. виховання. 1932 створ. МТС. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена понад 300 жертв; освячено па­м’ят. знак), зазнали сталін. репресій. Від 28 липня 1941 до 14 березня 1944 — під нім. окупацією. Нацисти створили ґетто. Діяло рад. підпілля. У брат. могилі поховано 163 воїни-визволителі. На фронтах 2-ї світової вій­ни загинув 461 воїн-земляк (споруджено па­м’ятник). 1954 засн. ткац. ф-ку, що 1964 була перепрофільована на швейну; 1968 створ. підприємство «Сільгосптехніка». Нині в О. — заг.-осв. школа, спец. школа-інтернат, дитсадок, ДЮСШ; Ободівсь­кий краєзнавчий музей, Центр культури та дозвілля, Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Функціонує жін. вокал. ансамбль «Співаночки». Об’єкти природно-заповід. фонду місц. значення: заказники Гайдамацька балка (охороняють від 1989, 1217 га, ботан.), Миска (від 2005, 87,7 га), Грабарка (від 2009, 2,6 га; обидва — ландшафтні), пам’ятки природи Ділянка скополії карніолійської (від 1983, 2 га), Заповідні сосни (від 1984, 1,9 га; обидві — ботан.). Серед видат. уродженців — фармаколог Л. Деримедвідь, біохімік, патофізіолог І. Шаркевич, фахівець у галузі механізмів А. Цимбалюк; письменниця Л. Колесник, поет К. Лисовський; майстер худож. оброблення металу В. Зелінський, живописець А. Шевчук; співак, засл. арт. УРСР І. Коломієць.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю