Ободівка
Визначення і загальна характеристика
ОБОДІ́ВКА — село Гайсинського (до липня 2020 — Тростянецького) району Вінницької області. У жовтні 2020 з Ободів. (підпорядк. с. Бережанка), Верхів. (села Верхівське, Козинці), Новоободів. (с. Мала Стратіївка), Торканів. (с. Дубівка) та Цибулів. сільс. рад утвор. Ободів. громаду (327,6 км2, 10 035 осіб). О. знаходиться на правому березі р. Берладинка (притока Дохни, бас. Південного Бугу; на лівому — с. Нова Ободівка), за 130 км від обл. центру, 54 км від м. Гайсин, 12 км від смт Тростянець та 28 км від залізнич. ст. Крижопіль. Площа 4,35 км2. За переписом насел. 2001, проживали 3506 осіб; переважно українці. Памʼятки археології місц. значення: словʼян. городище (10–11 ст.), 2 поселення передскіф. часу (7–6 ст. до н. е.). У яру Арташино знайдено камʼяні знаряддя праці 5–3 тис. до н. е. Здавна в цій місцевості на берегах Берладинки було с. Бадовка. Після Люблін. унії 1569 воно від Великого князівства Литовського відійшло до Польщі. Тоді ж місц. землевласник Ободівський змінив назву села на О. Поступово на правому березі виокремилося містечко О. (або Старо-О.), на лівому — с. Слободо-О. (Нова О.). За адм. поділом 16–18 ст. — у складі Брацлав. воєводства. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, повстанні на чолі з фастів. полковником С. Палієм. Деякий період навколишні землі належали магнатам Збаразьким, Вишневецьким, Коротким, Любомирським, Потоцьким, від 1787 — Собанським. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. 1793–96 — містечко Поділ. намісництва; 1797–1925 — Поділ. губ.; 1795–1923 — Ольгопіл. пов. Тривалий час О. була центром волості. Тут здавна сформувалася значна євр. громада. У 19 ст. Собанські створили палац.-парк. комплекс — Ободівський парк (нині памʼятка садово-парк. мистецтва заг.-держ. значення), палац, флігель, лікарня, будинки управителя й економа, госп. корпус; збудували костел архангела Михаїла та церкву Успіння Божої Матері (нині усі — памʼятки архітектури місц. значення). 1877 відкрито однокласне нар. училище (від 1902 — двокласне). 1885 були 362 двори, проживали 3424 особи. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Мешканці брали участь в антибільшов. повстаннях. 1923–30 — у складі Тульчин., у липні–вересні 1930 — Вінн. округ; від 1932 — Вінн. обл.; 1931–35 — Чечельниц., 1959–62, 1965–2020 — Тростянец., 1962–65 — Бершад., від 2020 — Гайсин. р-нів. 1923–31 та 1935–59 — райцентр. 1923 після розформування Ободів. волості утвор. Староободів. і Новоободів. сільс. ради; у 1940-х рр. Нову О. приєднали до О., що деякий час виконувала функції центру відразу 2-х сільс. рад, згодом утвор. одну Ободів. сільс. раду; 1989 були відновлені Нова О. та Новоободів. сільс. рада. 1930–34 функціонував вечір. робітфак Камʼянець-Поділ. інституту соц. виховання. 1932 створ. МТС. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена понад 300 жертв; освячено памʼят. знак), зазнали сталін. репресій. Від 28 липня 1941 до 14 березня 1944 — під нім. окупацією. Нацисти створили ґетто. Діяло рад. підпілля. У брат. могилі поховано 163 воїни-визволителі. На фронтах 2-ї світової війни загинув 461 воїн-земляк (споруджено памʼятник). 1954 засн. ткац. ф-ку, що 1964 була перепрофільована на швейну; 1968 створ. підприємство «Сільгосптехніка». Нині в О. — заг.-осв. школа, спец. школа-інтернат, дитсадок, ДЮСШ; Ободівський краєзнавчий музей, Центр культури та дозвілля, Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Функціонує жін. вокал. ансамбль «Співаночки». Обʼєкти природно-заповід. фонду місц. значення: заказники Гайдамацька балка (охороняють від 1989, 1217 га, ботан.), Миска (від 2005, 87,7 га), Грабарка (від 2009, 2,6 га; обидва — ландшафтні), памʼятки природи Ділянка скополії карніолійської (від 1983, 2 га), Заповідні сосни (від 1984, 1,9 га; обидві — ботан.). Серед видат. уродженців — фармаколог Л. Деримедвідь, біохімік, патофізіолог І. Шаркевич, фахівець у галузі механізмів А. Цимбалюк; письменниця Л. Колесник, поет К. Лисовський; майстер худож. оброблення металу В. Зелінський, живописець А. Шевчук; співак, засл. арт. УРСР І. Коломієць.
Літ.: Васильєв П. І. «...імʼя йому Ободівка»: Істор. нарис. Дн., 2009.
К. В. Ременюк
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
