Оболонь

ОБОЛО́НЬ  — село Кременчуцького (до липня 2020 — Семенівського) району Полтавської області. У грудні 2017 з Оболон. (підпорядк. села Зікранці, Наталенки, Тукали) й Іванів. сільс. рад утвор. Оболон. сільс. громаду (137,37 км², 2528 осіб), до якої у червні 2020 зараховано Горошин. (села Гаївка, Кукоби, Старий Калкаїв), Наріжан. (села Матвіївка та Новий Калкаїв), Погребняків. (села Дем’янів­ка та Мирони), Пузирів. (села Бурбине, Василяки, Лукашівка, Строкачі), Худоліїв. сільс. ради (нині 466,2 км², 5776 осіб). О. знаходиться на р. Крива Руда (притока Дніпра), за 150 км від обл. центру, 82 км від райцентру, 25 км від смт Семенівка та залізнич. ст. Веселий Поділ. За переписом насел. 2001, проживали 2183 особи; переважно українці. Побл. О. обстежено давній курган. Істор. місцевості: Низ і Гора. Першим власником земель, на яких наприкінці 17 ст. виникло село, був ген. бунчужний Д. Оболонський. О. входила до Горошин. сотні Лубен. полку. 1781–95 — у складі Київ., 1795–96 — Катеринослав. намісництв; 1796–1802 — Малорос., 1802–1920 та 1922–25 — Полтав., 1920–22 — Кременчуц. губ.; 1781–1923 — Хорол. пов. 1787 проживали 662 кріпаки панів Оболонських. Від поч. 19 ст. — у власності поміщиків Позенів. У їхньому маєтку працювали цегел. завод, млин з просорушкою та завод робочих коней. 1810 зведено Преображен. церкву (зруйновано в 2-й пол. 20 ст.). У 19 ст. О. отримала статус м-ка (від серед. 1920-х рр. — знову село). Тривалий час — центр волості. 1859 було 416 дворів, проживали 2446 осіб; 1863 — відповідно 418 і 2602. У серед. 19 ст. працювали кінний, овечий, винокур. і 2 селітр. заводи, проводили ярмарок. 1884 відкрито двокласне училище. 1885 — 541 двір і 3012 жит.; 1900 — відповідно 585 і 3428; 1910 — 579 і 3152. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Лубен. округи; 1932–37 — Харків., від 1937 — Полтав. обл.; 1962–65 — Хорол., 1965–2020 — Семенів., від 2020 — Кременчуц. р-нів. 1923–62 — центр Оболон. р-ну, що був утвор. з Оболон., Горошин., Рокитян. і Худоліїв. волостей. 1926 — 845 дворів, 3997 мешканців. 1929 створ. МТС. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 13 вересня 1941 до 23 вересня 1943 — під нім. окупацією. Нацисти вбили 45 оболонців. На фронтах 2-ї світової вій­ни загинули 292 воїни-земляки (встановлено пам’ятник). 1990 проживали 2765 осіб. У О. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Зберігся будинок Позенів, у якому нині діє Преображен. православна громада. Охороняють гідрол. заказники заг.-держ. значення Солоне (на зх. околиці, від 1982, 400 га) та Гракове (на пд.-сх., від 1983, 500 га). За гравітац. аномалією, що виявила С. Шерешевська, ідентифіковано Оболон. кратер діаметром 17 км, що сформувався в серед. юрського періоду внаслідок падіння метеорита. Споруджено пам’ятний знак укр. захисникам. Серед видат. уродженців — ортопед-травматолог, академік НАНУ, НАМНУ та АМН СРСР О. Корж, фахівець у галузі авіації, письменник-сатирик, гуморист О. Кудря, поет, перекладач, співак, засл. арт. УРСР і діяч мистецтв України В. Женченко, письменник, засл. діяч мистецтв України І. Перепеляк; скульптор-передвижник, дійс. чл. С.-Пе­тербур. АМ Л. Позен (відкрито мемор. дошку), скульптор, засл. художник України В. Білоус, графік, живописець, засл. діяч мистецтв УРСР Т. Лящук, графік С. Павленко.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю