Оболонь

ОБОЛО́НЬ — село Кременчуцького (до липня 2020 — Семенівського) ра­йону Полтавської області. У грудні 2017 з Оболон. (під­порядк. села Зікранці, Наталенки, Тукали) й Іванів. сільс. рад утвор. Оболон. сільс. громаду (137,37 км², 2528 осіб), до якої у червні 2020 зараховано Горошин. (села Гаївка, Кукоби, Старий Калкаїв), Наріжан. (села Матвіївка та Новий Калкаїв), Погребняків. (села Демʼянів­ка та Мирони), Пузирів. (села Бурбине, Василяки, Лукашівка, Строкачі), Худоліїв. сільс. ради (нині 466,2 км², 5776 осіб). О. знаходиться на р. Крива Руда (притока Дні­пра), за 150 км від обл. центру, 82 км від райцентру, 25 км від смт Семенівка та залізнич. ст. Веселий Поділ. За пере­писом насел. 2001, проживали 2183 особи; пере­важно українці. Побл. О. обстежено давній курган. Істор. місцевості: Низ і Гора. Першим власником земель, на яких на­прикінці 17 ст. виникло село, був ген. бунчужний Д. Оболонський. О. входила до Горошин. сотні Лубен. полку. 1781–95 — у складі Київ., 1795–96 — Катеринослав. намісництв; 1796–1802 — Малорос., 1802–1920 та 1922–25 — Полтав., 1920–22 — Кременчуц. губ.; 1781–1923 — Хорол. пов. 1787 проживали 662 кріпаки панів Оболонських. Від поч. 19 ст. — у власності поміщиків Позенів. У їхньому маєтку працювали цегел. завод, млин з просорушкою та завод робочих коней. 1810 зведено Преображен. церкву (зруйновано в 2-й пол. 20 ст.). У 19 ст. О. отримала статус м-ка (від серед. 1920-х рр. — знову село). Тривалий час — центр волості. 1859 було 416 дворів, проживали 2446 осіб; 1863 — від­повід­но 418 і 2602. У серед. 19 ст. працювали кін­ний, овечий, винокур. і 2 селітр. заводи, проводили ярмарок. 1884 від­крито двокласне училище. 1885 — 541 двір і 3012 жит.; 1900 — від­повід­но 585 і 3428; 1910 — 579 і 3152. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Лубен. округи; 1932–37 — Харків., від 1937 — Полтав. обл.; 1962–65 — Хорол., 1965–2020 — Семенів., від 2020 — Кременчуц. р-нів. 1923–62 — центр Оболон. р-ну, що був утвор. з Оболон., Горошин., Рокитян. і Худоліїв. волостей. 1926 — 845 дворів, 3997 мешканців. 1929 створ. МТС. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від 13 вересня 1941 до 23 вересня 1943 — під нім. окупацією. Нацисти вбили 45 оболонців. На фронтах 2-ї світової вій­ни загинули 292 воїни-земляки (встановлено памʼятник). 1990 проживали 2765 осіб. У О. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Зберігся будинок Позенів, у якому нині діє Преображен. православна громада. Охороняють гідрол. заказники заг.-держ. значе­н­ня Солоне (на зх. околиці, від 1982, 400 га) та Гракове (на пд.-сх., від 1983, 500 га). За гравітац. аномалією, що виявила С. Шерешевська, ідентифіковано Оболон. кратер діаметром 17 км, що сформувався в серед. юрського періоду внаслідок паді­н­ня метеорита. Споруджено памʼятний знак укр. захисникам. Серед видат. уродженців — ортопед-травматолог, академік НАНУ, НАМНУ та АМН СРСР О. Корж, фахівець у галузі авіації, письмен­ник-сатирик, гуморист О. Кудря, поет, пере­кладач, спів­ак, засл. арт. УРСР і діяч мистецтв України В. Женченко, письмен­ник, засл. діяч мистецтв України І. Пере­пеляк; скульптор-пере­движник, дійс. чл. С.-Пе­тербур. АМ Л. Позен (від­крито мемор. дошку), скульптор, засл. художник України В. Білоус, графік, живописець, засл. діяч мистецтв УРСР Т. Лящук, графік С. Павленко.