Обриньба Микола Іполитович
ОБРИ́НЬБА Микола Іполитович (02. 03. 1913, м. Єпіфань, нині с-ще Тульс. обл., РФ — 05. 11. 1993, Москва) — живописець, графік. Заслужений художник РРФСР (1969). Член СХ СРСР (1951). Закін. Київ. худож.-індустр. технікум (1931), навч. у Харків. (1933–36), закін. Київ. худож. інститут (1940; майстерня М. Самокиша). Член худож. об’єдн. «Червона Україна» (від 1931). Учасник респ. та всесоюз. мистецьких виставок від 1932. Значне місце у його творчості займають темат. картина, портрет. Під час 2-ї світової війни 1941 вступив у нар. ополчення, у першому ж бою під Вязьмою (Смолен. обл., РФ) потрапив у полон, звідки втік. 1942–43 — художник партизан. «бригади Дубова» (Ф. Дубровського) в Білорусі, створив низку воєн. агітплакатів. Від 1944 жив і працював у Москві, був актив. учасником Студії військ. художників ім. М. Грекова. Особливу цінність представляють етюди, створ. ним безпосередньо на фронті чи прифронт. смузі. Вони приваблюють своєю природністю, у них митець зумів передати внутр., типові риси характеру, підкреслити те найкраще, що вирізняє людину. Автор кн. спогадів «Судьба ополченца» та «Художник и время». Роботи зберігаються у Львів. галереї мистецтв, Білорус. музеї історії війни (Мінськ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Моя бабуся» (1934), «Табун у степу» (1946), «Шурочка», «Оксані чотирнадцять років. Нова сукня» (обидва — 1947), «Етюд», «Блакитне дитинство» (обидва — 1952), «Жінка з лопатою. Ескіз», «Жінка з граблями. Етюд» (обидва — 1956), «Лісові квіти» (1950-і рр.), «Важкий рейд» (1973), «Весна. Капрі» (1993).