Оброшине

ОБРО́ШИНЕ – село Львівського (до липня 2020 — Пустомитівського) району Львівської області. У жовтні 2020 з Оброшин. (с. Пришляки), Конопниц. і Ставчан. (Дібрівки, Підгайці) сільс. рад утвор. Оброшин. сільс. громаду (44 км², 7641 особа). О. знаходиться за 16 км від Львова, 8 км від м. Пустомити та 1,5 км від залізнич. ст. Оброшине. Тут бере початок р. Щирець (притока Дністра). Пл. 20 км². За переписом насел. 2001, проживали 4186 осіб; нині — 4064 особи; переважно українці. 1995 під час розкопок В. Коноплею виявлено артефакти 11–12 ст. і пізнього Середньовіччя. Археол. дослідж. також провадили 2002, зокрема в урочищах Чорна Дорога (знайдено уламки гончар. кераміки темно-сірого кольору княжого часу) та Біля Ліхачевського (фрагмент крем’яного відщепу сіро-жовтого кольору). О. вперше згадується в писем. джерелах 1431. У 1466–1939 належало львів. римо-катол. архієпископам. До 1772 та 1919–39 — під владою Польщі; 1772–1918 — Австро-Угорщини (до 1867 — Австрія); 1918–19 — ЗУНР. 1730 закладено Оброшинський парк (нині дендропарк заг.-держ. значення) та збудовано палац. комплекс архієпископів (арх. Ю. Фонтана; нині пам’ятки архітектури нац. значення) — палац, служб. флігелі й огорожа з парад. і госп. брамами. 1788–91 споруджено костел Воздвиження Святого Хреста (у рад. період використовували як склад, нині майже повністю зруйнований); 1912–14 — церкву св. Дмитрія (арх. О. Лушпинський і Т. Обмінський, нині пам’ятка архітектури місц. значення, діє громада УГКЦ; усі — цегляні). 1773–1867 — у складі Львів. округу; 1854–1940 — Городоцент пов.; 1920–39 — Львів. воєводства. Від 1934 — у підпорядкуванні об’єднаної ґміни Ставчани. У міжвоєн. період функціонувала низка осередків укр. т-в. У вересні 1939 увійшли рад. війська. Від того ж року — у складі Львів. обл.; 1940–46 — Сокільниц., від 1946 — Пустомитів. р-нів. Від червня 1941 до липня 1944 — під нім. окупацією. Жит. зазнали сталін. репресій. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. 1945 засн. Львів. н.-д. станцію рільництва (1992–97 та 2000–11 — Землеробства і тваринництва західного регіону Інститут УААН; нині Інститут с. господарства Карпат. регіону НААНУ). Станом на 1947 до Оброшин. сільс. ради належали с-ще залізнич. станції, хутори Буковина, Лісовий, Морозний, Прилисяни; на 1973 — села Дібрівки, Підгайці, Прилисяни, Ставчани. В О. — заг.-осв. школа, дитсадок, муз. школа, ДЮСШ; Нар. дім, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Здобув популярність хор «Жайвір». Побл. храму св. Дмитрія збереглася дерев’яна дзвіниця, зведена 1791, а також діє новозбудована мурована дзвіниця. 2016 освячено православну церкву Святого Духа. Встановлено пам’ятник Т. Шевченку та погруддя І. Франка. Серед видат. уродженців — вет. лікар І. Кушнір, мовознавець Л. Полюга, церк. і громад. діяч П. Дячишин. З О. пов’язані життя та діяльність бандуриста, засл. діяча мистецтв України М. Барана та диригента, нар. арт. України Б. Мочурада.

Літ.: Лаба В. Історія села Оброшин від найдавніших часів до 1939 року. Л., 1999; Гавінський А. Археологічні розвідки у верхів’ях рік Ставчанки, Старої та Щирця // Мат. і дослідж. з археології Прикарпаття і Волині. 2006. Вип. 10; Гаєцький З. Оброшин і оброшинці // Голос народу. 2014, 22 трав.

І. Б. Галич, Л. М. Федечко