Обухів

Визначення і загальна характеристика

ОБУ́ХІВ  — місто Київської області, райцентр. У червні 2019 з Обухів. міської (підпорядк. села Ленди та Таценки) і Нещерів. сільс. рад утвор. Обухів. міську громаду, до якої у грудні того ж року зараховано Дерев’ян. сільс. раду, у червні 2020 — Германів., Григорів. (села Гусачівка та Матяшівка), Деремезнян., Долин. (с. Макарівка), Копачів. (села Застугна та Шевченкове), Красненську Першу (с. Козіївка), Краснослобід. (с. Безіменне), Маловільшан. (с. Степок), Перегонів., Першотравен., Семенів. (с. Кулі) сільс. ради (нині тер. громади 396,9 км², 2020 мешкали 46 745 осіб). О. знаходиться у долині р. Кобринка (давня назва — Лукавиця; притока Стугни, бас. Дніпра), за 45 км від Києва та 10 км від залізнич. ст. Трипілля-Дніпровське. Пл. міста 24,2 км². За переписом насел. 2001, проживали 32 776 осіб (складає 108,6 % до 1989); станом на 1 січня 2021 — 33 443 особи; переважно українці, а також росіяни (7 %), білоруси (0,7 %), поляки (0,3 %). Побл. О., на правому березі Стугни, — група археол. пам’яток 1 тис. н. е. Обухів. Виявлено артефакти трипіл., черняхів., київ., ранньослов’ян., волинців. культур. У 1430-х рр. у писем. джерелах на цих землях згадується с. Лукавиця, що було подароване литов. князем Свидриґайлом воєводі Юрші. Після спустошення 1482 крим. татарами вони століття залишалися майже незалюдненими. На поч. 16 ст. відійшли у власність кухмістру П. Олехновичу; відтоді — Кухмістровщина. Від 2-ї пол. 16 ст. — Обухівщина (за прізвищем селянина Обуха, який тут мав хутір). Після Люблін. унії 1569 — під владою Польщі. 1588–98 князь В.-К. Острозький заснував на обухів. землях кілька поселень, зокрема й села Великий Обухів і Малий Обухів та містечко Новий Обухів. У реєстрах 1649 і 1654 як центр сотні Київ. полку фігурує містечко О. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. Під час «Руїни» О. був спустошений. За умовами Андрусів. договору 1667 мав залишитися у складі Польщі, але його продовжувала контролювати рос. влада. 1704 київ. полковник К. Мокієвський знову заселив містечко. У 18 ст. власниками однієї з частин стала родина Бердяєвих, вихідцями з якої є письменник, філософ Микола та письменник, мистецтвознавець, лікар Сергій Бердяєви. 1781–96 — містечко Київ. намісництва; 1796–1925 — Київ. губ; 1781–1923 — Київ. пов. Тривалий час існувала Обухів. волость. 1845 працювали полотняна ф-ка та цегел. завод, відбувалося 6 ярмарків на рік. 1872 князь О. Горчаков збудував винокур. завод. 1886 було 922 двори, мешкали 5266 осіб, діяли 2 церкви та синагога, 4 водяних і 1 кінний млини. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1919 О. був у зоні дій повстанців отамана Зеленого, які кілька разів намагалися оволодіти містечком. 1923–30 — у складі Київ. округи; від 1932 — Київ. обл.; 1962–66 — Кагарлиц. р-ну. 1923–62 та від 1966 — райцентр. Від серед. 1920-х рр. — село, від 1959 — смт, від 1979 — місто (від 2010 — обл. значення). 1923 проживали 9645 осіб. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 30 липня 1941 до 8 листопада 1943 — під нім. окупацією. Діяло рад. підпілля. Охороняють ландшафт. заказник Гора Педина (4,9 га), ботан. пам’ятки природи Дуб-довгожитель, Вікові дерева дуба звичайного, Таценківські дуби-велетні (усі — місц. значення). Гол. підприємства: Київсь­кий картонно-паперовий комбінат; «Аерок» (продукція — буд. матеріали), «Алеана» (вироби з пластмас), «Золотий мандарин Квадра» (тротуарна плитка), «Інтерфом» (пінополіуретан), «М-Квад­ро» (силікатна цегла, вапно), «Обухівміськвторресурси» (паливні брикети, гофрокартон, крафт-папір, цвяхи, дріт); «Геліком ЛВ» (деревооброблення); Обухів. молоч. завод. У О. — 6 заг.-осв. шкіл, 7 дитсадків, дит. школа мистецтв, Центр творчості дітей, юнацтва та молоді «Романтик», Центр військ.-патріот. виховання та допризов. підготовки, ДЮСШ, Міський інклюзивно-ресурс. центр; Обухівський краєзнавчий музей ім. Ю. Домотенка, Центр культури і дозвілля, 2 Будинки культури, 4 б-ки; лікарня, 5 амбулаторій заг. практики сімей. медицини. Друкують газети «Обухівські вісті» й «Обухівський край». Є міський спорт. комплекс, стадіони «Нива» та «Колос». Готелі: «Гостинний двір», «Гудвін», «Зелена гора», «Міське господарство», «На березі річки», «Пегас». Здобули популярність вокал. ансамблі «Акорд», «Березіль», «Вербиченька», «Родина», хори «Явір», «Струмочок», «Золотий ключик», ансамблі нар. пісні «Горлиця», «Намисто», «Паняночка», квартет «Vintagesoundband», естрадно-вокал. студія «Джайв», вокал. студія «Стейдж-вок», оркестр духових інструментів, фольклор. колектив шумових інструментів «Стук-грюк-бенд», танц. колективи «Drivedanceschool», «Undergroundfamilydance», театр танцю «Triumphofthedance», дит. танц. ансамблі «Водограй», «Фаворит». Діють 9 православ. громад, монастир преподоб. Антонія Печерського монахів Студій. уставу, костел Пресвятої Трійці, греко-католиц. парафія. Пам’ятка архітектури місц. значення — двокласна церк.-парафіял. школа (1913). Встановлено монумент жертвам голодомору 1932–33, меморіал Слави пам’яті воїнів 2-ї світової вій­ни, пам’ятники ліквідаторам аварії на ЧАЕС і воїнам-афганцям. Створ. Алею пам’яті Героїв Небес. сотні. Серед видат. уродженців — правознавець, академік НАПрНУ М. Штефан, біохімік С. Залєток, фахівець у галузі автомобіл. доріг В. Мозговой, психолог Т. Сак, фахівець у галузі тваринництва Т. Сивик, економіст Л. Червінська; поети А. Малишко (є пам’ятник; відкрито Обухівський музей-садибу А. Малишка), О. Хмельовський, поетеса, прозаїк Н. Любиченко, прозаїк Ю. Шинкаренко; майстриня худож. ткацтва З. Давиденко, живописець, графік Г. Киянченко, майстриня худож. текстилю, графік, живописець Т. Кравченко; тренер (веслування на байдарках і каное) С. Семикін; військовик В. Дашкевич-Горбацький, Герої Рад. Союзу М. Киянченко й І. Русанов; активіст Євромайдану, Герой України В. Чаплінський. З О. пов’язані життя та діяльність майстрині худож. ткацтва С. Зохнюк, майстрині лозоплетіння Г. Кучер, майстрині худож. кераміки К. Меркушевої; церк. діяча Анатолія (Гладкого).

Завантажити статтю