Розмір шрифту

A

Обухів

ОБУ́ХІВ — місто Київської області, райцентр. У червні 2019 з Обухів. міської (під­порядк. села Ленди та Таценки) і Нещерів. сільс. рад утвор. Обухів. міську громаду, до якої у грудні того ж року зараховано Деревʼян. сільс. раду, у червні 2020 — Германів., Григорів. (села Гусачівка та Матяшівка), Деремезнян., Долин. (с. Макарівка), Копачів. (села Застугна та Шевченкове), Красненську Першу (с. Козіївка), Красносл­обід. (с. Без­імен­не), Маловільшан. (с. Степок), Пере­гонів., Першотравен., Семенів. (с. Кулі) сільс. ради (нині тер. громади 396,9 км2, 2020 мешкали 46 745 осіб). О. знаходиться у долині р. Кобринка (давня назва — Лукавиця; притока Стугни, бас. Дні­пра), за 45 км від Києва та 10 км від залізнич. ст. Трипі­л­ля-Дні­провське. Пл. міста 24,2 км2. За пере­писом насел. 2001, проживали 32 776 осіб (складає 108,6 % до 1989); станом на 1 січня 2021 — 33 443 особи; пере­важно українці, а також росіяни (7 %), білоруси (0,7 %), поляки (0,3 %). Побл. О., на правому березі Стугни, — група археол. памʼяток 1 тис. н. е. Обухів. Виявлено артефакти трипіл., черняхів., київ., ран­ньословʼян., волинців. культур. У 1430-х рр. у писем. джерелах на цих землях згадується с. Лукавиця, що було подароване литов. князем Свидриґайлом воєводі Юрші. Після спустоше­н­ня 1482 крим. татарами вони столі­т­тя залишалися майже незалюдненими. На поч. 16 ст. ві­ді­йшли у власність кухмістру П. Олехновичу; від­тоді — Кухмістровщина. Від 2-ї пол. 16 ст. — Обухівщина (за прі­звищем селянина Обуха, який тут мав хутір). Після Люблін. унії 1569 — під владою Польщі. 1588–98 князь В.-К. Острозький заснував на обухів. землях кілька поселень, зокрема й села Великий Обухів і Малий Обухів та містечко Новий Обухів. У реє­страх 1649 і 1654 як центр сотні Київ. полку фігурує містечко О. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. Під час «Руїни» О. був спустошений. За умовами Андрусів. договору 1667 мав залишитися у складі Польщі, але його продовжувала контролювати рос. влада. 1704 київ. полковник К. Мокієвський знову заселив містечко. У 18 ст. власниками однієї з частин стала родина Бердяєвих, вихідцями з якої є письмен­ник, філософ Микола та письмен­ник, мистецтво­знавець, лікар Сергій Бердяєви. 1781–96 — містечко Київ. намісництва; 1796–1925 — Київ. губ; 1781–1923 — Київ. пов. Тривалий час існувала Обухів. волость. 1845 працювали полотняна ф-ка та цегел. завод, від­бувалося 6 ярмарків на рік. 1872 князь О. Горчаков збудував винокур. завод. 1886 було 922 двори, мешкали 5266 осіб, діяли 2 церкви та синагога, 4 водяних і 1 кін­ний млини. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1919 О. був у зоні дій пов­станців отамана Зеленого, які кілька разів намагалися оволодіти містечком. 1923–30 — у складі Київ. округи; від 1932 — Київ. обл.; 1962–66 — Кагарлиц. р-ну. 1923–62 та від 1966 — райцентр. Від серед. 1920-х рр. — село, від 1959 — смт, від 1979 — місто (від 2010 — обл. значе­н­ня). 1923 проживали 9645 осіб. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від 30 липня 1941 до 8 листопада 1943 — під нім. окупацією. Діяло рад. під­пі­л­ля. Охороняють ландшафт. заказник Гора Педина (4,9 га), ботан. памʼятки природи Дуб-довгожитель, Вікові дерева дуба звичайного, Таценківські дуби-велетні (усі — місц. значе­н­ня). Гол. під­приємства: Київсь­кий картон­но-паперовий комбінат; «Аерок» (продукція — буд. матеріали), «Алеана» (вироби з пластмас), «Золотий мандарин Квадра» (тротуарна плитка), «Інтерфом» (пінополіуретан), «М-Квад­ро» (силікатна цегла, вапно), «Обухівміськвтор­ресурси» (паливні брикети, гофрокартон, крафт-папір, цвяхи, дріт); «Геліком ЛВ» (деревооб­робле­н­ня); Обухів. молоч. завод. У О. — 6 заг.-осв. шкіл, 7 дитсадків, дит. школа мистецтв, Центр творчості дітей, юнацтва та молоді «Романтик», Центр військ.-патріот. вихова­н­ня та до­призов. під­готовки, ДЮСШ, Міський інклюзивно-ресурс. центр; Обухівський крає­знавчий музей ім. Ю. Домотенка, Центр культури і до­зві­л­ля, 2 Будинки культури, 4 б-ки; лікарня, 5 амбулаторій заг. практики сімей. медицини. Друкують газети «Обухівські вісті» й «Обухівський край». Є міський спорт. комплекс, стадіони «Нива» та «Колос». Готелі: «Гостин­ний двір», «Гудвін», «Зелена гора», «Міське господарство», «На березі річки», «Пегас». Здобули популярність вокал. ансамблі «Акорд», «Березіль», «Вербиченька», «Родина», хори «Явір», «Струмочок», «Золотий ключик», ансамблі нар. пісні «Горлиця», «Намисто», «Паняночка», квартет «Vintagesoundband», естрадно-вокал. студія «Джайв», вокал. студія «Стейдж-вок», оркестр духових інструментів, фольклор. колектив шумових інструментів «Стук-грюк-бенд», танц. колективи «Drivedanceschool», «Undergroundfamilydance», театр танцю «Triumphofthedance», дит. танц. ансамблі «Водо­грай», «Фаворит». Діють 9 православ. громад, монастир преподоб. Антонія Печерського монахів Студій. уставу, костел Пресвятої Трійці, греко-католиц. парафія. Памʼятка архітектури місц. значе­н­ня — двокласна церк.-парафіял. школа (1913). Встановлено монумент жертвам голодомору 1932–33, меморіал Слави памʼяті воїнів 2-ї світової вій­ни, памʼятники ліквідаторам аварії на ЧАЕС і воїнам-афганцям. Створ. Алею памʼяті Героїв Небес. сотні. Серед видат. уродженців — право­знавець, академік НАПрНУ М. Штефан, біо­хімік С. Залєток, фахівець у галузі автомобіл. доріг В. Мозговой, психолог Т. Сак, фахівець у галузі тварин­ництва Т. Сивик, економіст Л. Червінська; поети А. Малишко (є памʼятник; від­крито Обухівський музей-садибу А. Малишка), О. Хмельовський, поетеса, прозаїк Н. Любиченко, прозаїк Ю. Шинкаренко; майстриня худож. ткацтва З. Давиденко, живописець, графік Г. Киянченко, майстриня худож. текс­тилю, графік, живописець Т. Кравченко; тренер (веслува­н­ня на байдарках і каное) С. Семикін; військовик В. Дашкевич-Горбацький, Герої Рад. Союзу М. Киянченко й І. Русанов; активіст Євромай­дану, Герой України В. Чаплінський. З О. повʼязані життя та діяльність майстрині худож. ткацтва С. Зохнюк, майстрині лозоплеті­н­ня Г. Кучер, майстрині худож. кераміки К. Меркушевої; церк. діяча Анатолія (Гладкого).

Літ.: Похилевичъ Л. И. Сказанія о на­селен­ныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. 1864; Госедло В. І., Хоменко Н. В. Наш край від давнини до сучасності. 1998; Домотенко Ю. К. Обухів: Істор. нарис. 2007; Його ж. Все зна­йоме до болю: Нариси. 2013; Артюшенко О. В. Обухів учора і сьогодні: Енциклопедія. 2017 (усі — Київ).

О. К. Домотенко, Т. М. Чайковська

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2022
Том ЕСУ:
24
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Населені пункти
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
75128
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
124
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 21
  • середня позиція у результатах пошуку: 22
  • переходи на сторінку: 3
  • частка переходів (для позиції 22): 952.4% ★★★★★
Бібліографічний опис:

Обухів / О. К. Домотенко, Т. М. Чайковська // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-75128.

Obukhiv / O. K. Domotenko, T. M. Chaikovska // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2022. – Available at: https://esu.com.ua/article-75128.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору