Овідіополь

ОВІДІО́ПОЛЬ — селище міського типу Одеського (до липня 2020 — Овідіопольського) району Одеської області. Має статус істор. насел. місця (від 2001). У жовтні 2020 з Овідіопол. селищ. та Калаглій. і Микол. сільс. рад утвор. Овідіопол. селищну громаду (231,2 км², 15 903 особи). О. знаходиться на лівому березі Дністровського лиману, за 18 км від місця впадіння р. Дністер у Чорне море, 40 км від Одеси та 8 км від залізнич. ст. Барабой. Площа 12,68 км². За переписом насел. 2001, проживали 11 958 осіб (складає 115,5 % до 1989); станом на 1 січня 2021 — 11 572 особи; переважно українці, є росіяни, болгари, білоруси, молдовани, євреї, вірмени, поляки, ґаґаузи та ін. Пам’ятки археології: поселення антич. часу, курганні групи. Істор. місцевості: Скурта, Молдова та Центр. Здавна тут було турец.-татар. поселення Гаджи-Дере (у рос. документах — Аджидер), що вперше згадується в писем. джерелах 1637. Адміністративно Гаджи-Дере належав до Аккерман. санджаку Очаків.-Сілістрій. ейялету. У серед. 18 ст. був знач. містечком з пристанню, через яку торгували зерном та ін. товарами. 1769 Гаджи-Дере захопили та спалили запороз. козаки на чолі з П. Калнишевським. Від 1789 — під контролем рос. військ. За Ясським мирним договором 1791 відійшов до Рос. імперії. Донині збереглися залишки фортеці, яку почали споруджувати 1793 за проектом Ф. де Воллана для протистояння на протилеж. березі Дністров. лиману осман. м. Аккерман (нині Білгород-Дністровський). 1795 Гаджи-Дере перейменували на честь давньорим. поета Овідія (деякий час вважали, що він тут був похований; встановлено пам’ятник). У 1790-х рр. О. став важливим торг. поселенням міжнар. значення. 1795–96 — місто Вознесен. намісництва; 1797–1802 — Новорос., 1802–03 — Микол., 1803–1919 — Херсон., 1920–25 — Одес. губ.; 1795–1827 — Тираспол., 1827–1923 — Одес. пов. 1840 упорядковано переправу, що протягом тривалого часу залишалася єдиним надій. шляхом сполучення між Бессарабією та Херсон. губ., особливо в періоди весняно-осін. бездоріжжя. Наприкінці 19 ст. в О. функціонували 2 церк.-парафіял. школи (відкриті 1802 і 1888), Скуртян. двокласне початк. училище, діяв торг. банк, працювали паровий і 17 вітряних млинів, 2 цегел. заводи, гончар. цех, 13 ковал., столярна, колісна, бондарна майстерні, ліс. склад та ін.; на базар. площі щоденно відбувалися торги. 1897 проживали 4074, 1910 — 5544 особи. 1907 засн. чотирикласне училище. На поч. 1910-х рр. діяли 4 початк. училища, 2 православні церкви, євр. молитов. будинок. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920 мешкали 6399 осіб. 1923–30 — у складі Одес. округи; від 1932 — Одес. обл.; 1930–37 — тер. приміс. зони Одес. міськради; 1937–39 та від 2020 — Одес., 1962–66 — Біляїв. р-нів. Від 1-ї пол. 1920-х рр. — село, від 1970 — смт. 1923–30, 1939–62 та 1966–2020 — райцентр. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена понад 200 жертв), зазнали сталін. репресій. 1934 створ. Овідіопол. МТС. Від 16 вересня 1941 до 13 квітня 1944 — під румун. і нім. окупацією. Є 2 брат. могили воїнів, які загинули під час оборони Одеси (поховано відповідно 7 і 47 осіб), та брат. могила воїнів-визволителів О. (5 осіб). На фронтах 2-ї світової війни та в нім. тилу були вбиті 259 воїнів-односельців і партизан (споруджено пам’ятник). 1990 працювали ковальсько-прес. автоматів., цегел., деревооброб., молоч., консерв. і комбікорм. заводи та хлібокомбінат. 2001 засн. Овідіопол. винзавод. Нині працюють консерв. завод і теплич. комплекс ТОВ «Арго-ЛТД», агропром. підприємства «Протос», «Україна-2010», підприємство з виробництва м’ясних продуктів «Колнар», цегел. завод «Будкераміка». У О. — профес.-тех. аграрне училище, 2 заг.-осв. школи, 4 дитсадки, школа мистецтв, школа духових інструментів, ДЮСШ, Будинок дітей та юнацтва; Овідіопольський історико-краєзнавчий музей, 2 Будинки культури, 3 б-ки; лікарня. Є 2 парки; Палац спорту та стадіон. Друкують г. «Наддністрянська правда». Здобули популярність хор «Райдуга» (нар.), хореогр. ансамбль «Калейдоскоп», оркестр духових інструментів (обидва — зразкові). Реліг. громади: 3 православні, християн. церкви повного Євангелія, євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської «Вознесіння», адвентистів сьомого дня, свідків Єгови. Пам’ятка архітектури місц. значення — церква Миколи Угодника (1830). Встановлено пам’ят. знак ліквідаторам аварії на ЧАЕС, пам’ятники воїнам-афганцям, воїнам АТО, наріж. камінь «Трагедія і велич України». Серед видат. уродженців — мовознавець, перекладач 19 ст. Я. Гінкулов, кліматолог Г. Ляшенко, живописець С. Горбенко, актриса, театр. педагог, письменниця, засл. арт. України Л. Недін, співак І. Горді, гандболістка Т. Кочергіна, учасники 2-ї світової війни Герой Радянського Союзу П. Вертелецький (встановлено 2 погруддя) і повний кавалер ордена Слави О. Матіященко. З О. пов’язані життя та діяльність журналіста, письменника та поета А. Ройченка. У Овідіопол. лікарні працював біолог Б. Мілкус.