Овідіополь

ОВІДІО́ПОЛЬ — селище міського типу Одеського (до липня 2020 — Овід­іопольського) ра­йону Одеської області. Має статус істор. насел. місця (від 2001). У жовтні 2020 з Овід­іопол. селищ. та Калаглій. і Микол. сільс. рад утвор. Овід­іопол. селищну громаду (231,2 км², 15 903 особи). О. знаходиться на лівому березі Дністровського лиману, за 18 км від місця впаді­н­ня р. Дністер у Чорне море, 40 км від Одеси та 8 км від залізнич. ст. Барабой. Площа 12,68 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 11 958 осіб (складає 115,5 % до 1989); станом на 1 січня 2021 — 11 572 особи; пере­важно українці, є росіяни, болгари, білоруси, молдовани, євреї, вірмени, поляки, ґаґаузи та ін. Памʼятки археології: поселе­н­ня антич. часу, курган­ні групи. Істор. місцевості: Скурта, Молдова та Центр. Здавна тут було турец.-татар. поселе­н­ня Гаджи-Дере (у рос. документах — Аджидер), що вперше згадується в писем. джерелах 1637. Адміністративно Гаджи-Дере належав до Ак­керман. санджаку Очаків.-Сілі­стрій. ейялету. У серед. 18 ст. був знач. містечком з при­стан­ню, через яку торгували зерном та ін. товарами. 1769 Гаджи-Дере захопили та спалили запороз. козаки на чолі з П. Калнишевським. Від 1789 — під контролем рос. військ. За Яс­ським мирним договором 1791 ві­ді­йшов до Рос. імперії. Донині збереглися залишки фортеці, яку почали споруджувати 1793 за проектом Ф. де Вол­лана для проти­стоя­н­ня на протилеж. березі Дністров. лиману осман. м. Ак­керман (нині Білгород-Дністровський). 1795 Гаджи-Дере пере­йменували на честь давньорим. поета Овід­ія (деякий час вважали, що він тут був похований; встановлено па­мʼятник). У 1790-х рр. О. став важливим торг. поселе­н­ням між­нар. значе­н­ня. 1795–96 — місто Вознесен. намісництва; 1797–1802 — Новорос., 1802–03 — Микол., 1803–1919 — Херсон., 1920–25 — Одес. губ.; 1795–1827 — Тираспол., 1827–1923 — Одес. пов. 1840 упорядковано пере­праву, що протягом тривалого часу залишалася єдиним надій. шляхом сполуче­н­ня між Бес­сарабією та Херсон. губ., особливо в періоди весняно-осін. без­доріж­жя. На­прикінці 19 ст. в О. функціонували 2 церк.-парафіял. школи (від­криті 1802 і 1888), Скуртян. двокласне початк. училище, діяв торг. банк, працювали паровий і 17 вітряних млинів, 2 цегел. заводи, гончар. цех, 13 ковал., столярна, колісна, бондарна майстерні, ліс. склад та ін.; на базар. площі щоден­но від­бувалися торги. 1897 проживали 4074, 1910 — 5544 особи. 1907 засн. чотирикласне училище. На поч. 1910-х рр. діяли 4 початк. училища, 2 православні церкви, євр. молитов. будинок. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920 мешкали 6399 осіб. 1923–30 — у складі Одес. округи; від 1932 — Одес. обл.; 1930–37 — тер. приміс. зони Одес. міськради; 1937–39 та від 2020 — Одес., 1962–66 — Біляїв. р-нів. Від 1-ї пол. 1920-х рр. — село, від 1970 — смт. 1923–30, 1939–62 та 1966–2020 — райцентр. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена понад 200 жертв), за­знали сталін. ре­пресій. 1934 створ. Овід­іопол. МТС. Від 16 вересня 1941 до 13 квітня 1944 — під румун. і нім. окупацією. Є 2 брат. могили воїнів, які загинули під час оборони Одеси (поховано від­повід­но 7 і 47 осіб), та брат. могила воїнів-визволителів О. (5 осіб). На фронтах 2-ї світової вій­ни та в нім. тилу були вбиті 259 воїнів-односельців і партизан (споруджено памʼятник). 1990 працювали ковальсько-прес. автоматів., цегел., деревооб­роб., молоч., консерв. і комбікорм. заводи та хлібокомбінат. 2001 засн. Овід­іопол. винзавод. Нині працюють консерв. завод і теплич. комплекс ТОВ «Арго-ЛТД», агро­пром. під­приємства «Протос», «Україна-2010», під­приємство з виробництва мʼясних продуктів «Колнар», цегел. завод «Будкераміка». У О. — профес.-тех. аграрне училище, 2 заг.-осв. школи, 4 дитсадки, школа мистецтв, школа духових інструментів, ДЮСШ, Будинок дітей та юнацтва; Овід­іопольський історико-крає­знавчий музей, 2 Будинки культури, 3 б-ки; лікарня. Є 2 парки; Палац спорту та стадіон. Друкують г. «Над­дністрянська правда». Здобули популярність хор «Райдуга» (нар.), хореогр. ансамбль «Калейдо­­скоп», оркестр духових інструментів (обидва — зразкові). Реліг. громади: 3 православні, християн. церкви повного Євангелія, євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської «Вознесі­н­ня», адвентистів сьомого дня, свідків Єгови. Памʼятка архітектури місц. значе­н­ня — церква Миколи Угодника (1830). Встановлено па­мʼят. знак ліквідаторам аварії на ЧАЕС, памʼятники воїнам-афганцям, воїнам АТО, наріж. камінь «Трагедія і велич України». Серед видат. уродженців — мово­знавець, пере­кладач 19 ст. Я. Гінкулов, кліматолог Г. Ляшенко, живописець С. Горбенко, актриса, театр. педагог, письмен­ниця, засл. арт. України Л. Недін, спів­ак І. Горді, гандболістка Т. Кочергіна, учасники 2-ї світової вій­ни Герой Радянського Союзу П. Вертелецький (встановлено 2 погру­д­дя) і повний кавалер ордена Слави О. Матіященко. З О. повʼязані життя та діяльність журналіста, письмен­ника та поета А. Ройченка. У Овід­іопол. лікарні працював біо­­лог Б. Мілкус.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю