Овруцький район

О́ВРУЦЬКИЙ РАЙО́Н — район, що знаходився у північно-східній частині Житомирської області. Утвор. 1923 з насел. пунктів 5-х волостей Овруц. пов. — Гладковицької (сформовано Богданів., Великомошків., Великочернігів., Виступовиц., Гладковиц., Гуниц., Кам’яно-Товкачів., Кирданів., Липс., Підрудян., Руднє-Мечнен. та Товкачів. сільс. ради), Христинівської (Будо-Любів., Давидків., Клочків., Новорадчан., Олексіїв., Омельників. та Ситів. сільс. ради), Великофосенської (Васьковиц., Великофосен., Гошів., Ігнатпіл., Потаповиц. та Швабів. сільс. ради), Покалівської (Піщаниц. та Черепків. сільс. ради), Норинської (Шоломків. сільс. раду; див. Норинськ). Тоді ж усі насел. пункти Словечан. волості та частину Покалів. волості зарахували до Словечан. р-ну (див. Словечне). 1923–25 — у складі Волин. губ.; 1923–30, 1935–37 — Коростен. округи; 1932–37 — Київ., від 1937 — Житомир. обл. 1924 Давидків., Клочків., Новорадчан., Олексіїв., Омельників. та Ситів. сільс. ради передано до Народиц. р-ну. 1925–26 в складі О. р. утвор. Людвинів., Мамец., Невгодів., Раківщин., Селищан., Хутір-Гошів. сільські та Овруц. селищну (див. Овруч) ради. 1926 до О. р. передано Бондарів., Великохайчан., Збраньків., Норин. сільс. ради Лугин. р-ну та Дівошин., Жолон., Коптівщин., Покалів. сільс. ради Словечан. р-ну. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. 1933 зі складу О. р. передано Васьковиц. сільс. раду до Коростен. р-ну. 1934 ліквідовано Дівошин. та Піхоц. сільс. ради. Від серпня 1941 до листопада 1943 — під нім. окупацією. Тер. О. р. входила до гебітскомісаріату Овруч Ген. округи Житомир. Діяли з’єднання ОУН–УПА під командуванням Т. Бульби-Боровця, рад. партизан. загони. За період 2-ї світової війни було спалено 37 сіл, вбито понад 6 тис. жит., 3 тис. осіб спалено заживо. 1952 утвор. Першотравневу селищну раду (див. смт Першотравневе). 1954 ліквідовано Богданів., Великомошків., Гуниц., Збраньків., Кам’яно-Товкачів., Мамец., Поліс., Потаповиц., Селищен., Ситів., Товкачів. та Хутір-Гошів. сільс. ради. 1962 до складу О. р. зараховано насел. пункти ліквідованих Народиц. (1966 відновлено) та Словечан. р-нів. 1963 Базар., Великокліщів., Голубієвиц., Гуто-Мар’ятин., Калинів., Межиліс. сільс. ради та 1965 Любар., Малокліщів., Маломіньків. сільс. ради передано до Малин. р-ну. У тому ж році до складу О. р. зараховано Повчан. сільс. раду Олев. р-ну та Першотравневу селищну раду Коростен. міської ради. 1986 унаслідок аварії на ЧАЕС тер. О. р., особливо пн.-сх. частина, була забруднена радіоактив. елементами. У подальші роки було відселено та знято з обліку села Борутине, Будолюбівка, Граки, Грязеве, Деревці, Деркачі, Делета, Жолудівка, Журба, Колесники, Липські Романи, Людвинівка, Маленівка, Олександри, Переїзд, Підчашшя, Піхоцьке, Сидори, Ситівка, Солотине, Соснівка, Сташкевичі, Степки, Стовпичне, Червоносілка. У 2-й пол. 2010-х рр. О. р. охоплював пл. 3222 км².

За переписом насел. 2001, проживали 67 827 осіб (складає 79,8 % до 1989); станом на 1 січня 2020 — 53 916 осіб; переважно українці. До поч. адм.-територ. реформи в Україні (станом на 2015) входили міська, селищна та 31 сільс. ради, що об’єднували 137 насел. пунктів. 2020 О. р. ліквідовано. 2017–20 утвор. 3 громади: з Овруц. міської, Бондарів. (підпорядк. села Бондарі, Бондарівка, Красносілка, Папірня), Великофосен. (с. Мала Фосня), Великохайчан. (села Великий Кобилин, Мала Хайча, Малий Кобилин), Великочернігів. (села Богданівка, Камінь, Мала Чернігівка, Мамеч, Нивки, Привар), Гошів. (села Базарівка, Потаповичі, Смоляне), Зарічан. (с. Острів), Ігнатпіл. (с-ще Білокам’янка, села Млини, Павлюківка, Рудня, Семени), Кирданів. (села Дубовий Гай, Корчівка), Левковиц. (села Левковицький Млинок, Острови), Невгодів. (с. Веселівка), Норин. (села Мощаниця, Підвелідники), Підрудян. (села Колосівка, Яцковичі), Піщаниц. (села Клинець, Мишковичі, Мочульня, Павловичі, Поліське), Покалів. (села Барвінкове, Гаєвичі, Дівошин, Коптівщина, Полохачів, Скребеличі), Раківщин. (села Великі Мошки, Гуничі, Малі Мошки, Новосілки, Слобода-Новоселицька), Руднян. (села Бережесть, Бірківське, Борутине, Виступовичі, Думинське, Людвинівка, Піхоцьке, Прилуки, Солотине), Слобід. (села Верхня Рудня, Заболоть, Кораки, Нижня Рудня, Середня Рудня, Ясенець), Хлуплян. (села Нагоряни, Оленичі, Сирківщина, Стугівщина, Теклівка), Черепин. (села Черепин, Заськи, Коренівка, Лукішки, Черепинки), Шоломків. (села Довгиничі, Збраньки, Слобода-Шоломківська) сільс. рад — Овруцьку міську (1525,3 км², 37 653 особи); з Словечан. (села Антоновичі, Дуби, Тхорин, Задорожок), Бігун. (с. Селезівка), Городец. (села Побичі, Сирниця), Листвин. (села Кошечки, Рокитне), Лучанків. (села Возничі, Козулі, Мацьки), Можарів. (села Верпа, Червоносілка), Нововелідниц. (села Іллімка, Красилівка, Прибитки, Сорокопень, Старі Велідники, Чабан; див. Нові Велідники), Усів. (села Кованка, Нова Рудня, Переброди, Червонка), Черевків. (села Білка, Возлякове) сільс. рад — Словечан. сільс. (1331,6 км², 11 381 особа); з Гладковиц. (села Гладковицька Кам’янка, Гусарівка, Радчиці, Сташки, Товкачі), Колесників. (села Збраньківці, Личмани, Магдин) сільс. і Першотравневої селищ. (с. Кам’янівка) рад — Гладковиц. сільс. (185,5 км², 4882 особи; від липня 2020 усі — у складі Коростен. р-ну). О. р. межував з Єльс. і Лельчиц. р-нами Гомел. обл. (Білорусь) й Олев., Лугин., Коростен. і Народиц. р-нами Житомир. обл. Переважна частина належала до Житомирського Полісся, пн.-сх. — до Київського Полісся. 1936 утвор. 2 лісгоспи: Овруцький (пл. лісового фонду 41,5 тис. га; лісництва: Овруц., Бережест., Гладковиц., Ігнатпіл., Піщаниц., Прилуцьке) і Словечанський (67 тис. га; лісництва: Велідниц., Городец., Кован., Листвин., Можарів., Нагорян., Сирниц., Тхорин., Усівське). Лісистість понад 60 % (осн. породи: сосна, береза, дуб, осика).

О. р. лежав у межах Поліської низовини та Овруцького кряжа. Поверхня рівнинна: пн. частина — низовинна плоска алювіально-зандрова, пд. — підвищена хвиляста зандрова. На Пн. — значні заболочені ділянки. Корисні копалини: кварцити, граніти, пісковики, торф, вогнетривкі глини, кварц. пісок, пірофіліт. Розробляють Овруцьке родовище кварцитів. Тривалий час пірофіліт з Кур’янівського родовища пірофілітового сланцю (побл. с. Збраньки) використовували для виготовлення сажових пальників морських маяків, у керам., електротех., папер. промисловості. Нині кар’єр і шахта законсервовані. Є джерела мінерал. вод. Щорічно багато православ. вірян приїжджають до джерел у селах Велика Фосня та Сорокопень. Побл. с. Покалів — криниця «Матвієва», що, за переказами, була викопана понад 350 р. тому. Протікають річки бас. Дніпра: Норин, Жерів, Жолонь, Словечна. Створ. багато штуч. водойм. Серед них — Голубе озеро (із зеленкувато-блакит. водою, на місці затопленого кар’єру). Ґрунти дерново-підзолисті супіщані, глеюваті, торфово-болотні. 1968 з метою збереження типових природ. комплексів Полісся, охорони релікт., ендеміч. рослин і тварин у межиріччі Уборті та Болотниці (притока Словечної) створ. Поліський природний заповідник (20 104 га). На його тер. діє етногр. музей «Древлянське село» (с. Селезівка). Охороняють: заг.-держ. значення — заказники Дідове озеро (від 1980, 294 га, гідрол.), Кутне (від 1983, 922 га, заг.-зоол.), пам’ятку природи Корніїв (від 1975, 15 га, ботан.); місц. — заказники Березовий (від 2000, 36 га), Кам’яна гірка (від 1984, 5,8 га), Словечан.-Овруц. кряж (від 1998, 18 230 га), урочище Дуби (від 2017, 168 га; усі — лісові), Борутинський (від 2011, 3116 га), Довгий мох (від 1995, 85 га), Заболоття (від 2000, 3 тис. га), Соловйове (від 2003, 1445 га), Товкачове (від 2009, 629 га), Токовище (від 1991, 201 га; усі — заг.-зоол.), Глушець (від 2009, 944 га, ландшафт.), Зелений мох (від 1995, 50 га), Красносілка (120 га), Хмелі (6,8 га; обидва — від 1982), Крим’є (від 1979, 115 га), Плющ (від 1991, 29 га; усі — ботан.), Коморище (40 га), Можарівський (35,2 га; обидва — від 1982, гідрол.), пам’ятки природи Язвін-1, -2, -3 (дуби черешчаті, від 1967), Гладковиц. дендропарк (4 га), пам’ятки садово-парк. мистецтва Овруц. парк (1,2 га; обидва — від 1964), Юліно (від 1967, 25 га).

Працювали 19 підприємств; з них найбільші: гірн.-видобув. промисловості — «Овручстоун», Товкачів. гірн.-збагачувал. комбінат, Ігнатпіл. кар’єр, Овруц. і Норин. щебзаводи; легкої — «Овручанка»; харч. — Овруц. хлібозавод, Словечан. хлібопекарня. У с. Радчиці — елеватор ТОВ «Порттрансбуд» заг. потуж. одночасного зберігання с.-г. культур 98 тис. т; у с. Велика Чернігівка — зерносушил. і очис. комплекс ТОВ «Агро-Стандарт» для оброблення і зберігання зерна місткістю 12 тис. т. С.-г. виробництвом займалися 23 фермер. господарства та 20 підприємств, з них 15 м’ясо-молоч. напряму (зокрема Підрудян. свинокомплекс, ТОВи «Дубовий Гай» і «Полісся»). Було розвинене бджільництво.

В О. р. — Овруц. профес. ліцей, Овруц. гімназія ім. А. Малишка, 35 заг.-осв. і 26 дошкіл. навч. закладів, Мала академія нар. мистецтв і ремесел (дир. — нар. художник України М. Климович, який народився у с. Покалів), Центр дит. та юнац. творчості, 2 міжшкіл. навч.-вироб. комбінати; Овруччини історії Музей, Овруцький історико-краєзнавчий музейний комплекс «Древлянські джерела», Словечанський музей партизанської слави «Полісся», музей історії с. Гошів, 28 Будинків культури, 49 клубів, 55 б-к, 3 муз. та художня школи; Овруц. міська лікарня, Овруц. центр первин. мед.-сан. допомоги, Словечан. рай. лікарня, обл. психіатр. лікарня № 2 (с. Прилуки).

Нар. колективи: хор «Вручий», духовий оркестр і театр Овруц. Будинку культури, хор «Сварожичі» (с. Словечне), дит. фольклорно-автентич. гурт «Полісяночка» (с. Листвин), фольклорно-етногр. ансамблі «Берегині» (с. Заськи), «Берегині» (с. Стугівщина), «Витоки» (с. Великі Мошки), «Оберіг» (с. Потаповичі). Друкують газети «Зоря» (засн. 1919) та «Овруцький голос» (2006). Готелі: «Гостинний двір», «Таверна», «Рандеву», «Дальній кордон», «Голубе озеро», «Панська хата». У с. Чабан — приват. музей поліс. природи під відкритим небом. Діють православні, римо-катол., протестант. (християн віри євангельської, євангельських християн-баптистів, свідків Єгови) і юдей. громади. У с. Нові Велідники — могила цадика (1870, об’єкт паломництва). Пам’ятка архітектури місц. значення — Свято-Микол. церква у с. Левковичі (1815). Істор. і мист. цінність становить монум. барок. іконостас з добре збереженим різьбленням та іконами поч. 19 ст., зокрема й св. Миколая. Збереглися Свято-Микол. церква у с. Листвин (1869) та церква Хреста Пресвятої Богородиці у с. Нові Велідники (1854). Охороняють 59 пам’яток археології, зокрема й городище, посад, поселення та 2 курганні могильники 9–13 ст. у с. Городець (нац. значення); курганну групу 2 тис. до н. е. у с. Богданівка, курганну групу 9–10 ст. у с. Переброди, курганні групи 10–13 ст. у селах Антоновичі, Бігунь, Білка, Велика Хайча, Верпа, Довгиничі, Камінь, Коренівка, Листвин, Мала Хайча, Можари, Норинськ, Покалів, Скребеличі, Словечне, Сорокопень, Хлупляни, Черевки, Шоломки, Яцковичі, палеоліт. стоянки у селах Довгиничі, Збраньки, Клинець, Коренівка, Шоломки, стоянки палеоліту–мезоліту у селах Заріччя, Яцковичі, неоліт. поселення у селах Бондарі, Велика Хайча, Гошів, Довгиничі, Збраньки, Ігнатпіль, Коптівщина, Красносілка, Нагоряни, Черепин, городища та поселення 10–13 ст. у селах Бондарі, Велика Хайча, Довгиничі, Збраньки, Коренівка, Норинськ, Прибитки, Яцковичі. Виявлено артефакти зруб., трипіл., тшинец. культур. Побл. с. Антоновичі знайдено бронз. прикраси скіф. часу. Встановлено низку пам’ят. знаків жертвам голодомору 1932–33 і сталін. репресій. У с. Велика Фосня — пам’ятник односельцям-жертвам терору та голодомору 1920–40-х рр. (2006); у селах Гошів і Покалів — мемор. комплекси жертвам політ. репресій 1937–38 (обидва — 2017); у с. Дівошин — пам’ятний знак землякам, репресованим у 1930-х рр. (1992). Серед пам’яток історії значну частину складають об’єкти, пов’язані з трагіч. подіями періоду 2-ї світової війни. Вони встановлені на честь воїнів-земляків, які загинули на фронтах, а також у пам’ять про жит., які стали жертвами нацист. окупац. режиму (села Велика Чернігівка, Невгоди, Острови, Покалів, Раківщина, Хлупляни). 27 грудня 1942 за участь у партизан. русі мешканців с. Середня Рудня нацисти заживо спалили 102 особи. У с. Нові Велідники було вбито багато євреїв. У с. Велика Фосня — скульптура «Скорботна Мати-Батьківщина» (1983); у с. Дівошин — пам’ятник ромам-жертвам нацизму (2019); у с. Словечне — мемор. комплекс на честь спалених сіл у роки 2-ї світової війни (1995). У с. Ігнатпіль похований Герой Радянського Союзу М. Лут.

Серед видат. уродженців — вчені-агрономи В. Балан, І. Карпець (обидва — с. Можари), фахівці у галузі лісівництва А. Гойчук (с. Словечне), В. Краснов (с. Ігнатпіль), фізіолог М. Макарчук (с. Переброди), географ-картограф В. А. Барановський (с. Гошів), гірн. інж.-електромеханік В. Колосюк (с. Нові Велідники), геолог П. Цегельнюк (с. Поліське), фахівець у галузі будівництва М. Гіроль (с. Костюшки), радіофізик П. Кот (с. Скребеличі), математик В. Сергійчук (с. Велика Фосня), електрохімік М. Шваб (с. Заріччя), економісти А. Кузьмінський (с. Яцковичі), В. Нелеп (с. Покалів), лікар-терапевт І. Редчиць (с. Липські Романи), лікар-нейрохірург, ортопед-травматолог А. Сташкевич (с. Будолюбівка), філософи В. М. Барановський (с. Гошів), І. Старовойт, Є. Федоренко (обидва — с. Раківщина), історик В. Марочко (с. Велика Чернігівка), мовознавець М. Никончук (с. Листвин), педагоги Г. Васянович (с. Старий Переїзд), М. Левківський (с. Левковичі); поети О. Добахова (с. Кирдани), І. Редчиць (с. Редчиці), письменники М. Закусило (с. Малі Мошки), О. Кулеш (с. Можари), О. Ткачук (с. Жубровичі), письменник І. Кіпніс і його сестра поетеса Д. Лібкіс (с. Словечне), літературознавець, етнограф В. Покальчук (с. Велика Фосня), брати літературознавець, бібліограф Павло та історик, бібліограф Ювеналій Тиховські (с. Покалів), гуморист, критик М. Старовойт (с. Коренівка); організатор кіновиробництва, культуролог, філософ, академік НАМУ Г. Чміль (с. Піщаниця), живописець А. Костюченко (с. Гладковичі; був чл. СХ СРСР, жив і працював у Ленінграді, нині С.-Петербург; полотна митця зберігаються в Овруц. центр. б-ці ім. А. Малишка та Музеї історії Овруччини), живописці, графіки, мистецтвознавці В. Кобилінський (с. Дівошин), П. Ковжун (с. Велика Фосня), графік Б. Правдивий (с. Ігнатпіль), майстер худож. кераміки П. Бідасюк (с. Деркачі), художники декор.-ужитк. мистецтва М. Курочка та її брат М. Ткач (с. Покалів), майстриня декор. розпису, скульпторка Г. Морозова (с. Велика Чернігівка); засл. арт. України — актори В. Бондарчук, В. Наконечний (обидва — с. Гладковичі), тромбоніст, музикознавець Ф. Крижанівський (с. Гладковицька Кам’янка); геолог, лауреат Сталін. і Ленін. премій В. Кузьменко (с. Степки); громад.-політ. діяч, журналіст М. Єреміїв (с. Новосілки), дипломати В. Кальник (с. Антоновичі), М. Макаревич (с. Камінно-Товкачі); церк. діячі Никодим (Барановський; с. Гошів), Олександр (Нестерчук; с. Іллімка); учасники 2-ї світової війни, Герої Рад. Союзу П. Рослик (с. Селезівка), Ц. Расковинський (с. Верхні, нині у межах с. Виступовичі), пожежник-ліквідатор аварії на ЧАЕС, Герой України М. Ващук (с. Велика Хайча, побл. рідної школи встановлено погруддя).

Розмір шрифту

Овруцький район

Рекомендована література

Фотоілюстрації

Інформація про статтю

Схожі статті