Овруцький Свято-Василіївський жіночий монастир
Визначення і загальна характеристика
О́ВРУЦЬКИЙ СВЯ́ТО-ВАСИ́ЛІЇВСЬКИЙ ЖІНО́ЧИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ МП
Розташ. у м. Овруч Коростен. р-ну Житомир. обл. В основі монастир. ансамблю — Свято-Василіїв. церква, що разом із комплексом монастир. споруд є памʼяткою архітектури нац. значення. Муров. храм св. Василія споруджено бл. 1190 князем Рюриком Ростиславичем на місці деревʼяної церкви, яку, за переказами, збудовано 997 князем Володимиром Святославичем. Храм неодноразово зазнавав руйнувань, найбільше постраждав 1321 під час облоги міста військами литов. князя Ґедиміна. 1842 камʼяні склепіння давньорус. будівлі впали, вціліли лише три апсиди й частина пн. стіни з аркою, біля якої 1876 зведено каплицю (на поч. 1900-х рр. розібрано). 1906 тут засн. жін. громаду. Наступ. року розпочато відновлення Свято-Василіїв. церкви у формах 12 ст. за проектом арх. О. Щусєва. Всі надійні частини давнього храму включено в нову будівлю без змін, також збереглися фрагменти фресок 12 ст. Відбудований Свято-Василіїв. собор — чотиристовп., хрестовокупол., однобан. храм. До зх. фасаду примикають дві круглі у плані вежі з гвинт. сходами на хори. О. Щусєв також спроектував іконостас, розписи виконав рос. художник О. Блазнов за зразком Спасо-Нередиц. церкви у Новгороді (нині Великий Новгород, РФ). Тоді ж за проектом арх. В. Максимова збудовано двоповерх. корпус келій, трапезну та дзвіницю у формах псков. архітектури. 1910 з ініціативи митрополита Антонія (Храповицького) жін. громаду реорганізовано в монастир (перша настоятелька — ігуменя Павла). 1914 у ньому перебувало 75 монахинь. 1929 обитель закрито, а будівлі спочатку передано військ. частині, 1934 — дит. будинку. Під час 2-ї світової війни за сприяння єпископа Леонтія (Филиповича) 47 монахинь знову поселилися в монастирі, який 1958 за наказом рад. влади ліквідовано. У його будівлях розмістили дит. лікарню, а згодом — ПТУ. 1979 церкві св. Василія та монастир. корпусу надано статус памʼятки архітектури, 1984 розпочато реставрацію храму. 1990 монастир відновлено. 1996 в ньому перебувало 40 насельниць. Нині настоятелька — ігуменя Євфалія (Охмак). Серед святинь — ікона преподоб. Макарія Овруцького з часткою мощей.
Літ.: Глаголев И. Древнейшая святыня в городе Овруче Волынской губернии. Ж., 1912; Дорофієнко І., Халепа С. Церква св. Василія в Овручі. З історії реконструкції та реставрації // Теорія та історія архітектури і містобудування. 1999. Вип. 4; Костриця М. Ю., Михайлишин О. Л. Храм Святого Василія в Овручі. К., 2011; Гаврилюк С. В. Свято-Василівський собор Овруча: з історії реставрації початку ХХ ст. // Пр. Центру памʼяткознавства: Зб. наук. пр. К., 2014. Вип. 25.
М. Ф. Якимчук
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
