Овчаренко Олексій Ілліч

ОВЧАРЕ́НКО Олексій Ілліч (27. 11. 1965, Луганськ) — мистецтвознавець, живописець, скульптор. Син І. Овчаренка. Канд. мистецтвознавства (1999). Член НСХУ (2006). Закін. Київський художній інститут (1992). Учителював. Від 2018 — викладач Нац. академії образотвор. мистецтва та архітектури (Київ). Автор низки статей з питань історії та теорії образотвор. мистецтва, зокрема «Іконографічні мотиви “Патерика Печерського” 1661 р. в українському образо­творчому мистецтві ХVII — початку ХХ ст.» // «Українське мистец­тво», 2003, № 1, 2; «Творча спадщина майстра Прокопія (До питання атрибуції гравюр в “Патерику Печерському” 1661 р. та “Мирі з богом чоловіку” 1669 р.)» // там само; «Роль козацтва у формуванні українського портретного живопису ХVII — XVIII століть» // «Україна — козацька держава», К., 2005; а також розвідок, присвяч. київ. старовині, опубл. у «Зводі пам’яток історії та культури України» (кн. 1, ч. 2, К., 2004). Від 2003 активно працює в галузі дизайну, живопису, станк. та монум. скульптури. Осн. творче спрямування митця — неокласика. Індивід. синтез істор. стилів є своєрід. ключем для переосмислення худож. та життєвих вражень. Внутр. пошук втілюється у вираз. володінні худож.-пластич. властивостями форми, тонким відчуттям її можливостей. Відточеність деталей поєднується з лаконізмом та завершеністю силуетів, а прагнення до психол. напов­неності — із символізмом зміст. співставлень. Учасник обл., всеукр. та міжнар. мистецьких виставок від 1986, Міжнар. проекту «ART PROFESSIONAL» (від 2019) та виставок у США, Німеччині, Австрії (усі — 2020).

Тв.: «Мисливець» (2005), «Бик» (2007), «Богоматір» (2009), «Різдво Христове» (2014); пам’ятник першому меру Полтави А. Кукобі (2012); живопис — «Троянди та кришталь» (1999), «Погляд Все­світу» (2018), «Романтичний букет» (2019), «Скеля кохання», «Понад Тисою» (обидва — 2021).

Літ.: Олексій Овчаренко // Золотий фонд нації. Україна. Європа. Світ. 2014; Олексій Овчаренко. Мистецький Олімп. 2021 (обидва — Київ).

Л. О. Лисенко

Основні твори

«Мисливець» (2005), «Бик» (2007), «Богоматір» (2009), «Різдво Христове» (2014); пам’ятник першому меру Полтави А. Кукобі (2012); живопис — «Троянди та кришталь» (1999), «Погляд Все­світу» (2018), «Романтичний букет» (2019), «Скеля кохання», «Понад Тисою» (обидва — 2021).

Рекомендована література

1. Олексій Овчаренко // Золотий фонд нації. Україна. Європа. Світ. 2014;
   Google ScholarInternet
2. Олексій Овчаренко. Мистецький Олімп. 2021 (обидва — Київ).
   Google ScholarInternet

Фотоілюстрації

завантажити статтю