Огіївка

Визначення і загальна характеристика

ОГІ́ЇВКА  — село Бердичівського (до липня 2020 — Ружинського) району Житомирської області. У жовтні 2020 Огіїв. сільс. раду зараховано до Ружин. селищ. громади. О. знаходиться за 107 км від Житомира, 66 км від м. Бердичів, 15 км від смт Ружин і 4 км від залізнич. ст. Зарудинці. Протікає мала річка (довж. 10 км), що за бл. 2 км на Пд. Сх., побл. с. Городок Ружин. громади впадає у р. Білуга (притока Самця, бас. Росі). Неподалік проходить межа з Вінн. обл., а за бл. 30 км на Сх. — з Київ. обл. Пл. села 2,3 км². За переписом насел. 2001, проживали 663 особи; нині — 425 осіб; переважно українці. Село засн. 1622 шляхтичем Огієм на землях князів Корецьких. Мешканці брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. 1741 було 40 дворів. 1725 зведено дерев’яну церкву св. Параскеви (зруйнована у 1930-х рр. за наказом парт. кер-ва; нині діє однойм. парафія). Після 2-го поділу Польщі 1793 О. відійшла до Рос. імперії. 1793–96 — у складі Брацлав. намісництва; 1797–1925 — Київ. губ.; 1793–1846 — Махнів., 1846–1923 — Бердичів. пов. У 1-й пол. 1860-х рр. мешкали 697 православних і 96 католиків. Тривалий час існувала Огіїв. волость, до якої станом на 1886, окрім О. (були 84 двори, проживали 632 особи), входили Голубівка, Городок, Зарудинці, Княжики, Немиринці, Сахни (усі — нині Ружин. громади). Наприкінці 1880-х рр. О. зарахували до Білилів. волості. 1900 — 140 дворів, 1233 жит., 2 водяних і 4 вітряних млини, 2 кузні. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Селяни чинили опір примус. колективізації. У 1920-х рр. тут провадив повстан. антибільшов. діяльність отаман І. Трейко, що 1945 посмертно отримав звання генерала-хорунжого УПА. 1923–30 — у складі Бердичів. округи; 1932–37 — Київ., від 1937 — Житомир. обл.; 1923–25 — Білилів., 1925–62, 1965–2020 — Ружин., 1962–64 — Попільнян., від 2020 — Бердичів. р-нів. 1923 — 369 дворів, 1616 осіб. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена 76-ти жертв), зазнали сталін. репресій (зокрема й священик О. Холодкевич, вчителі О. Журбицький і А. Тетерук). Від липня 1941 до грудня 1943 — під нім. окупацією. Наприкінці липня 1943 рад. підпільники побл. села пустили під укіс нім. поїзд, за що було спалено одну з вулиць та вбито 7 жит. Від грудня 1943 до червня 1944 діяв рад. військ. шпиталь. У брат. могилі похований 121 воїн-визволитель. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 259 воїнів-земляків, з них 138 загинули (встановлено пам’ятник). До 2021 діяла заг.-осв. школа. Є Будинок культури й амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Освячено па­м’ят. хрест на честь огіїв. священиків, зокрема й П. Кудрицького. Його син М. Кудрицький, який народився в О., став визнач. метеорологом.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю