Одайник-Самойленко Зоя Олександрівна
Визначення і загальна характеристика
ОДА́ЙНИК-САМО́ЙЛЕНКО Зоя Олександрівна (31. 12. 1924, Київ — 02. 09. 2002, там само) — живописець. Дружина Вадима, мати Сергія та Оксани Одайників, бабуся Д. Одайник і К. Двоєглазової. Член НСХУ (1960). Закін. Респ. художню середню школу ім. Т. Шевченка (Київ, 1941), Київ. худож. інститут (1946; викл. С. Григор’єв, К. Єлева, І. Штільман). Була в’язнем жін. концтабору Равенсбрюк (Німеччина, 1942–45). Від 1960 працювала на Київ. творчо-вироб. об’єдн. «Художник». Учасниця респ. та міжнародних художніх виставок від 1953. Основна галузь — станк. живопис (портрет, пейзаж, натюрморт, темат. картина). Для її живопису притаманні чисті імпресіоніст. кольори, композиц. довершеність та широкий пензель.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Маки», «В’їзд до Києва» (обидва — 1957), «Весна в Карпатах» (1958), «І буде син, і буде мати...» (1961), «Дівчата» (1963), «Безсмертя» (1965), «Черемшина» (1968), «Ткалі» (1969), «Весна» (1970–71), «Ранок» (1980), «В нову квартиру» (1981), «Чорнобривці» (1983), «Пізня осінь» (1990), «Над синім Пслом» (1991), «Проліски» (1993).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
