Одеська національна наукова бібліотека

Визначення і загальна характеристика

ОДЕ́СЬКА НАЦІОНА́ЛЬНА НАУКО́ВА БІБЛІОТЕ́КА (ОННБ) — провід­ний культурний, освітній, науково-інформаційний заклад, що здійснює функції науково-дослідного, методичного та ко­ординаційного центру з питань бібліотеко­знавства, бібліо­графо­знавства, документо­знавства. Засн. 1829 як Міська публічна бібліотека з ініціативи одес. громад. і політ. діячів, учених, яку задекларував редактор г. «Одес­скій вѣст­никъ» О. Льовшин та під­тримав генерал-губернатор краю М. Воронцов. Від­тоді до 1921 — публічна, 1922–2009 — держ., від 2009 — нац.; нині під­порядк. Мін-ву культури та інформ. політики України. 1941–2015 — ім. М. Горького. 1964 за ріше­н­ням Колегії Міністерства культури УРСР стала зонал. організац.-метод. центром для б-к Пд. України (Одес., Кіровогр., Запоріз., Микол., Херсон., Крим. обл.), зокрема з питань природн. наук і атеїзму; 1975 за по­становою РМ УРСР — обл. універсал. депозитарієм для б-к Пд. України. 1883–1906 містилася в будівлі (арх. Ф. Гонсіоровський), спорудженій для б-ки і Музею Одеського товариства iсторiї та старожитностей. Від 1907 — в окремому спецiально зведеному для неї приміщен­ні (арх. Ф. Нестурх; від 1979 — памʼятка архітектури нац. значе­н­ня). Структура б-ки неодноразово змінювалася. Нині викона­н­ня статут. зав­дань забезпечують 28 під­роз­ділів. Окрім функціонал. від­ділів (наук. комплектува­н­ня та обліку документно-інформ. ресурсів, наук. індексува­н­ня та організації каталогів, зберіга­н­ня та наук. ви­вче­н­ня фондів, обслуговува­н­ня користувачів), у різні роки створ. спеціаліз. від­діли: рідкіс. ви­дань та рукописів (1921), наук.-бібліогр. (1932), зберіга­н­ня архів. фонду (раніше — таєм. від­діл, 1930), між­бібліотеч. абонемент (1950), наук.-метод. (1956), обмін­но-резерв. фонду (1959), між­нар. проектів (раніше — літ-ри іноз. мовами, 1962), мистецтв, редакц. (обидва — 1970), крає­знавства «Одесика» (1989), інформ.-тех. забезпече­н­ня бібліотеч. процесів (1991) та ін. Діяльність ОННБ має наук. та соціокультур. характер, а також спрямована на формува­н­ня та збереже­н­ня документ. ресурсів, оптимізацію процесів обслуговува­н­ня користувачів, між­нар. спів­робітництво, інформ.-тех. забезпече­н­ня бібліотеч. процесів, роз­виток електрон. інформ. ресурсів влас. генерації. Її фонд (5,48 млн прим., з них 2,83 млн книг, 2,03 млн журналів і продовжуваних ви­дань, 25,3 тис. газет) є складовою держ. бібліотеч. фонду України. Це унікал. універсал. зі­бра­н­ня джерел інформації від 11 ст. до сучас. вітчизн. і зарубіж. наук. ви­дань, бібліогр. та текст. баз даних. Зберігаються рукописи, старо­друки, рідкісні ви­да­н­ня, періодика, картогр., нотні, довід­ник. та бібліогр. ви­да­н­ня, образотворчі матеріали. Від 1831 отримує місц. обовʼязк. примірник ви­дань, 1922–41 — без­оплат. обовʼязк. примірник СРСР, 1925–41 — укр. ви­дань, від 1949 — обовʼязк. плат. примірник СРСР, від 2002 — без­оплат. примірник ви­дань України. Гол. джерелом поповне­н­ня фонду ви­да­н­нями іноз. мовами є між­нар. документооб­мін. Партнерство налагоджено з 39-ма установами з 26-ти країн світу. Значну роль у формуван­ні фонду ві­діграли окремі приватні зібр. та колекції: попечителя б-ки графа М. Толстого (40 тис. прим., зокрема й бл. 2 тис. т. рідкіс. бібліофіл. ви­дань), громад. діяча, мецената Г. Маразлi (10 тис.), археолога, нумізмата П. Бурачкова (3176), фахівця у галузі гідротехніки В. Тимонова (1085). У 1889 долучено бібліотеку Одес. словʼян. благодій. товариства (3647), 1891 — «Театральну бібліотеку» (2740 пʼєс), 1920 — колекцію закордон. ілюстрованих книг з крас. письменства та мистецтва замож. одесита З. Ашкіназі (до 2 тис.), 1921 — бібліотеку дипломата, письмен­ника О. Стурдзи (до 3 тис.). Найцін­ніша частина фонду — майже 200 тис. рідкіс. та цін­них ви­дань і рукописів, зокрема кириличні «Хіландарські аркуші» (11 ст.), глаголичне «Охридське Євангеліє» (фрагмент, 11 ст.), «Євангеліє» (12 ст.) грец. мовою, старословʼян. рукописи «Євангеліє-апрокос» (12 ст.), «Мінея святкова» (13 ст.). В ОННБ пред­ставлені книги всіх періодів історії книго­друкува­н­ня: інкунабули (52), палеотипи (155), кириличні першо­друки, зокрема «Часослов» Ш. Фіоля (1492), 7 книг з «Біблії» Ф. Скорини (Прага, 1517–19), «Ок­тоїх» Б. Вуковича (1538), «Біблія» І. Федорова (1581). Є 9 глаголич. ви­дань, серед яких — «Міс­сал римський» (Ценг, фрагмент 1494), Венеція (1528), Фіум (1531). Укр. ви­да­н­ня кирилич. друку — «Служебник» П. Могили (1629), «Ключ разуменія» І. Галятовського (1665), ви­да­н­ня львів., київ., черніг. друкарень. У фонді рідкіс. ви­дань 19–20 ст. — перші та прижит­тєві ви­да­н­ня класиків укр. і зарубіж. літ-ри, альманахи, періодика. Зберігаються архів та особиста бібліотека біб­ліо­графа, літературо­знавця, етно­графа, мово­знавця М. Комарова. Більшу частину колекції складають ви­да­н­ня 1880–1910 з друкарень Одеси, Харкова, Києва, Херсона, Чернігова, а також Львова та Чернівців. Значну цін­ність становить колекція гравюр 16–19 ст. (700 арк.) майстрів з Англії, Італії, Нідерландів, Німеч­чини, Франції й України. Осн. напрями наук. діяльності: формува­н­ня бібліо­графії укр. книги, наук. роз­кри­т­тя унікал. рукопис., книжк. та мист. фондів, істор.-книгозн., біб­ліотекозн. дослідж., ви­вче­н­ня про­блем збереже­н­ня фондів, оцифрува­н­ня рідкіс. ви­дань, впровадже­н­ня новіт. інформ.-бібліотеч. технологій. До провід. бібліотечно-інформ. центрів України ОННБ зараховано завдяки її біб­ліогр. та видавн. діяльності. За роки існува­н­ня ви­дано понад 1,5 тис. праць. Науково-допоміжні бібліогр. покажчики за окремими напрямами: природн. науки, екологія, релігія та релігіє­знавство, література, історія, зокрема «Голодомор в Україні 1932–1933 рр.» (2001, 2004, 2014, 2022), «Книги і долі: митці Роз­стріляного Від­родже­н­ня» (2002, 2018, 2021), «Вчені вузів Одеси. Природничі науки: біо­бібліогр. довід.» (від 1994, 10 вип.). Засн. серії: «Природа і природні ресурси Пів­нічного Причорноморʼя» (від 1936, 45 вип.), «Біо­логія Чорного і Азовського морів» (від 1985, 19 вип.), «Вчені Одеси» (від 1957, 54 вип.), «Письмен­ники Одеси» (від 1980, 46 вип.), «Літературна Одеса» (від 1973, 15 вип.), в якій роз­крито звʼязок І. Франка, Лесі Українки, І. Тобілевича, М. Гоголя, М. Старицького, І. Микитенка та ін. укр. письмен­ників з Одесою. Ви­дано зб. наук. праць Університету екол. знань «Екологія і су­спільство» (2002–13, 4 вип.). Книгозн. дослідж. спрямовані на ви­вче­н­ня та роз­кри­т­тя фонду: «Українська книга у фондах ОННБ» (1991–2020, 7 вип.), «Старо­друки кириличного шрифту ХV — 1-а пол. ХVІ ст.» (1998), «Бiблiотека М. Ф. Комарова: каталог колекції» (2014), «Західноєвропейська гравюра XVI–XVII ст. у фондах ОННБ: каталог колекції» (2021). Видаються збірники, що по­єд­нують біо­графістику та бібліо­графію: «Г. Г. Маразлі — меценат і колекціонер» (1995), «Олександра Миколаївна Тюнєєва» (2012), «Династія де-Рібасів в Одеській публічній (державній науковій) бібліотеці» (2014), «Закоханий в українське слово: до 170-річчя від дня народже­н­ня М. Комарова», «Євген Володимирович Васьковський: право­знавець, літератор, критик: Збірник матеріалів до 150-річчя від дня народже­н­ня» (обидва — 2017), «Коли кривавивсь і хитався світ: українські літератори на сторінках одеської преси періоду національно-визвольних змагань 1917–1919 р.» (2019), «Товариство незалежних художників в Одесі» (2020), «Едуардс Б. В. Жит­тєпис. Хронологія. Ви­ставки: Альбом-каталог» (2021).

ОННБ — організатор між­нар. та всеукр. наук.-практ. конф.: «Бібліотека XXI столі­т­тя в новому соціокультурному вимірі» (2014), «Між­народна діяльність бібліотек як складова європейського вибору держави» (2016), «Бібліотека як складова культурного, наукового та національного роз­витку держави»: до 190-річчя ОННБ (2020), «Україна: історія, культура, ідентичність» (2021); всеукр. семінарів: «Рекомендаційна бібліо­графія в століт­ті знань» (2015), «Сучасні тенденції роз­витку крає­знавчої бібліо­графії в бібліотеках України» (2017). Від 2012 щороку проводять семінар «Памʼятки писемності та культури у фондах бібліотек: робота з рідкісними та цін­ними ви­да­н­нями». З метою вдосконале­н­ня наук. діяльності та сприя­н­ня під­готовці наук. кадрів під­писано меморандум про спів­працю з Радою ректорів ВНЗів Одес. регіону (2019). Багато­аспект. характер мають між­нар. звʼязки ОННБ: між­нар. абонемент і книгооб­мін, діяльність у рамках офіц. угод про спів­робітництво, участь у наук. конф., обмін ви­ставками тощо. Вагомі результати спів­праці із зарубіж. партнерами — від­кри­т­тя інформ.-ресурс. центру «Вікно в Америку», Нім. читал. залу ОННБ (спільно з Ґете-ін­ститутом та Бавар. домом в Одесі), Канад.-укр. бібліотеч. центру, залу франц. літ-ри, Інтернет-центру. Бібліотека як метод. центр бере участь у роз­роблен­ні документів заг.-держ. значе­н­ня у бібліотеч. сфері. Щороку реалізує понад 200 культур.-просвітн., н.-д., видавн. проектів, спрямованих на під­тримку держ. гуманітар. політики, популяризацію книги і чита­н­ня у су­спільстві, гідної ре­презентації України у світ. інформ.-культур. просторі. 2000 ініціювала проведе­н­ня щоріч. Всеукр. ви­ставки-форуму «Українська книга на Одещині», що є некомерційною і до­зволяє популяризувати продукцію вітчизн. книговидавництва, обговорювати у колі фахівців про­блеми галузі з метою їх виріше­н­ня, апелювати до влад. структур і громадськості, а також поповнювати фонди новими ви­да­н­нями. 2019 за­проваджено проведе­н­ня комплекс. заходу «Інтелект-форум», що обʼ­єд­нав ви­ставку-форум та конф. для фахівців, б-к, архівів, музеїв «ОдесаБібліоСаміт». ОННБ обслуговує понад 45 тис. користувачів, щороку її від­відують понад 250 тис. осіб, видає бл. 2 млн прим. Довідк.-інформ. обслуговува­н­ня забезпечується системою каталогів і картотек. 1883 ви­дано каталог б-ки, 1885, 1889, 1895 — додатки до нього. 1901–10 здійснено друге, доповнене ви­да­н­ня у 5-ти т. Від 1920 ведеться зведений краєзн. (Одеса, Одес. обл.), від 1926 — предмет. каталоги. Фонд повністю від­ображений у ген. алфавіт. каталозі. Нові надходже­н­ня (бл. 500 тис. записів) від 2001 — в електрон­ному (catalog.odnb.odessa.ua). Є система картк. читац. каталогів книг, період. і продовжуваних ви­дань. Впровадже­н­ня інформ. технологій роз­почато на поч. 1990-х рр. Одним із осн. ка­налів до­ступу до різноманіт. бібліотечних послуг (запис користувачів, замовле­н­ня документів, віртуал. довід­ка, ви­ставка нових надходжень) та інформ. ресурсів є вебсайт (odnb.odessa.ua). Ведеться активна робота із оцифрува­н­ня книжк. памʼяток, рідкіс., цін­них ви­дань: цифр. проекти «Старовин­на гравюра — культурна спадщина України» (odnb.odessa.ua/ gravures) та «Скарби України: цифрова колекція книжкових памʼя­ток у фонді ОННБ» (оdnb.odessa.ua/ rarities) забезпечують від­далений до­ступ до найцін­ніших рідкіс. книжк. памʼяток, що становлять винятк. істор.-культурну цін­ність. У спів­праці із Одес. філією Грец. фонду культури оприлюднено одес. газети грец. мовою (1906–17). У структурі електрон. інформ. ресурсів значне місце за­ймає повнотекст. краєзн. база даних публікацій одес. та укр. ЗМІ, по­єд­наних у темат. колекції (583 тис. записів). У повнотекст. форматі пред­ставлено ви­да­н­ня б-ки. ОННБ бере участь у заг.-держ. проекті «Культура України», надає інформацію до Держ. реєстру нац. культур. на­дба­н­ня. Активне впровадже­н­ня сучас. інформ. послуг, цифровізація бібліотеч. сервісів, втіле­н­ня ін­новац. проектів, зокрема й за участі зарубіж. партнерів, зробили бібліотеку лідером ін­новацій у бібліотеч. галузі України, важливою складовою роз­витку нац. культури і духовності, дієвою ланкою процесів державотворе­н­ня. 2019 побл. б-ки від­крито скульп­туру «Книголюб» (скульптор М. Рева). У різний час її очолювали історик М. Мурзакевич (1843–53), журналіст, дипломат М.-Е. Де Рібас (1868–82), історик В. Яковлєв (1882–96), мово­знавець, літературо­знавець М. Попруженко (1896–1920), бібліолог, бібліо­графо­знавець, математик І. Вугман (1923–29), книго­знавець, бібліофіл О. Тюнєєва (1941–44), бібліо­граф, крає­­знавець В. Загоруйко (1950–62), бібліо­графи І. Мазуренко (1963–84) й О. Ботушанська (1986–2018). Від 2018 ген. дир. — І. Бірюкова.

Літ.: Попруженко М. Одес­ская городская публичная библиотека, 1830–1910 г.: Истор. очерк. 1911; Исторический очерк ОГНБ им. М. Горького. 1941; Сокровищница культуры. 1955; 1958; Бібліо­графи Одеської державної наукової бібліотеки імені М. Горького: Біо­бібліогр. довід. 2002; Скарбниця культури. 2004; 2014; Одеська державна наукова бібліотека ім. М. Горького, 1829–1999: Бібліогр. покажч. 2004; Творячи літопис «Горьківки»: Праці, публікації працівників ОННБ ім. М. Горького, література про них: Біо­бібліогр. довід. 2014; Одеська національна наукова біб­ліотека, 2000–2020: Бібліогр. покажч. 2021 (усі — Одеса).

Л. В. Арюпіна

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю