Одеська область

ОДЕ́СЬКА О́БЛАСТЬ — область, що знаходиться у пів­ден­но-західній частині України. Пл. О. о. 33 310 км² (її тер. найбільша в Україні та становить 5,5 %). За пере­писом насел. 2001, проживали 2 469 057 осіб (складає 93,4 % до 1989): українців — 62,8 %, росіян — 20,7 %, болгар — 6,1 %, молдован — 5,0 %, ґаґаузів — 1,1 %, євреїв — 0,6 %, білорусів — 0,5 %, вірменів — 0,3 %, циган — 0,2 %, поляків, німців, грузинів, греків, албанців, азербайджанців, татар, арабів — по 0,1 %; станом на 1 січня 2021 — 2 368 107 осіб (густота 71,05 осіб/км²).

До заверше­н­ня реформи децентралізації, що тривала у 2-й пол. 2010-х рр., до складу О. о. (станом на 1 січня 2020 — 2 377 230 осіб, з них міське насел. становило 67,18 %, сільс. — 32,82 %) входили: міста обл. значе­н­ня Одеса (1 017 699), Балта (18 242), Білгород-Дністровський (48 674; міськраді були під­порядк. смт Затока та Сергіївка), Біляївка (12 526), Ізмаїл (71 299), Чорноморськ (до 2016 — Іл­лічівськ; 58 934; смт Олександрівка), Подільськ (до 2016 — Котовськ; 40 023), Теплодар (10 146), Южне (32 724), Анань­ївський район (1104 км², 25 393 особи; м. Ананьїв), Арцизький район (від­повід­но 1379 і 43 774; м. Арциз), Балтський район (1317 і 8164), Березівський район (1637 і 32 760; м. Березівка, смт Раухівка), Білгород-Дністровський район (1852 і 59 349), Біляївський район (1496 і 81 171; смт Хлібодарське), Бол­градський район (1364 і 66 666; м. Бол­град), Великомихайлівський район (1436 і 30 166; смт Велика Михайлівка, Цебрикове), Захарів. р-н (1927–2016 — Фрунзівський район; 956 і 19 824; смт Захарівка, що 1927–2016 мало назву Фрунзівка, та смт Затиш­шя), Іванівський район (1162 і 25 743; смт Іванівка, Петрівка, Радісне), Ізмаїльський район (1254 і 50 568; смт Суворове), Кілійський район (1359 і 50 386; міста Кілія та Вилкове), Кодимський район (818 і 28 282; м. Кодима, смт Слобідка), Лиман. р-н (до 2016 — Комінтернівський район; 1487 і 72 605; смт Доброслав, що до 2016 мало назву Комінтернівське, та смт Нові Білярі, Чорноморське), Любашівський район (1100 і 29 253; смт Любашівка та Зеленогірське), Миколаївський район (1093 і 15 399; смт Миколаївка), Овід­іопольський район (815 і 87 551; смт Овід­іополь, Авангард, Великодолинське, Таїрове), Окнян. р-н (до 2016 — Красноокнянський район; 1013 і 19 606; смт Окни, що до 2016 мало назву Красні Окни), Поділ. р-н (до 2016 — Котовський район; 1037 і 25 524), Ренійський район (861 і 36 117; м. Рені), Роз­дільнянський район (1368 і 57 209; м. Роз­дільна, смт Лиманське), Савранський район (618 і 18 167; смт Саврань), Саратський район (1475 і 44 171; смт Сарата), Тарутинсь­кий район (1874 і 40 054; смт Тарутине, Березине, Бородіно, Серпневе), Татарбунарський район (1748 і 38 065; м. Татарбунари), Ширяївський район (1502 і 26 325; смт Ширяєве); 19-ти міським (обл. і рай. значе­н­ня), 32-м селищ., 439-ти сільс. радам були під­порядк. 1123 сільс. насел. пункти.

2016 під час декомунізації, окрім назв р-нів, міст і смт, пере­йменували назви й знач. кількості сільс. насел. пунктів: у Балт. р-ні — с. Ухожани на Новополь, с. Червона Зірка на Шумилове; у Березів. р-ні — с. Вовкове на Танівка, с. Жовтнівка на Вино­град, с. Котовське Роз­квітів. сільс. ради на Чудське, с. Котовське Червоноволодимирів. сільс. ради на Котовка, с. Червоний Агроном на Вишневе, с. Червоноармійське на Новокальчеве, с. Червоноволодимирівка на Михайлівка; у Біляїв. р-ні — с-ще Жовт­нева Революція Хлібодар. селищ. ради на Радісне, с. Котовка на Латівка, с. Ленінське Перше на Сонячне, с. Петрівське на Петрове, с. Чапаєве на Тихе, с. Червона Зірка на Зоряне, с-ще Червоний Роз­селенець на Роз­селенець; у Бол­град. р-ні — с. Жовтневе на Каракурт, с. Нове Жовтневе на Новий Каракурт, с. Червоноармійське на Кубей; у Великомихайлів. р-ні — с. Артема на Трудомирівка, с. Благоєве на Мартове, с. Дзержинське на Єрмішкове, с. Кірове на Вишневе, с. Незаможник на Заможне, с. Петрівське на Полішпакове, с. Чапаєве на Воробіївка; у Іванів. р-ні — с. Благоєве на Великий Буялик, с. Леніна на Букачі, с. Щорсове на Шеметове; у Кодим. р-ні — с. Котовці на Сергіївка; у Комінтернів. р-ні — с. Благоєве на Христо-Ботеве, с. Іл­лічівка на Ілічанка, с. Кірове на Трояндове, с. Петрівка на Курісове, с. Петровського Сербків. сільс. ради на Вишневе, с. Свердлове на Іванове, с. Червона Нива на Тилігульське; у Котов. р-ні — с. Куйбишевське на Казбеки, с. Чапаєвка Куяльниц. сільс. ради на Малий Куяльник, с. Чапаєвка Чапаєв. сільс. ради на Ставки; у Красноокнян. р-ні — с-ще Червоний Орач на Новий Орач; у Любашів. р-ні — с. Жовтневе Любашів. селищ. ради на Вишневе; у Микол. р-ні — с. Воровського Микол. селищ. ради на Ставкове; в Овід­іо­пол. р-ні — с. Ленінталь на Лібенталь, с. Мізікевича на Лиманка; у Роз­дільнян. р-ні — с. Кірове на Благодатне, с. Ленінське Друге на Новодмитрівка Друга, с. Піонерське на Вино­градівка; у Тарутин. р-ні — с. Жовтневе на Матильдівка; у Татарбунар. р-ні — с. Дмитрівка на Дельжилер; у Фрунзів. р-ні — с. Леніне на Торосове; у Ширяїв. р-ні — с. Жовтень на село Петровірівка, с. Жовтневе Новоандріїв. сільс. ради на Докторове, с. Жовтневе Орджонікідзев. сільс. ради на Крижанівка, с. Жовтневе Старомаяків. сільс. ради на Буци, с. Орджонікідзе на Армашівка, с. Петрівське на Жуковське, с. Червоний Кут на Чорний Кут.

У липні 2020 під час адм.-територ. реформи створ. Одеський район (3922,8 км², 1 375 838 осіб; унаслідок обʼ­єд­на­н­ня насел. пунктів Біляїв., Лиман., Овід­іопол. р-нів та Одес. міськради) й укрупнено 6 р-нів — Березів. (5551,6 і 109 402; зараховано насел. пункти пере­важно Іванів., Микол. та Ширяїв. р-нів), Білгород-Дністров. (5220,6 і 201 396; Сарат. і Татарбунар.), Бол­град. (4559,4 і 148 978; Арциз. і Тарутин.), Ізмаїл. (3434,4 і 215 113; Кілій. і Реній.), Поділ. (7063,6 і 229 863; Ананьїв., Балт., Кодим., Любашів., Окнян. і Савран.), Роз­дільнян. (3564,4 і 104 163; Великомихайлів. і Захарівський). Територ. громади: у складі Одес. р-ну — Одес. (164,9 км², 1 017 699 осіб), Біляїв. (396,4 і 22 712), Теплодар. (7,7 і 10 146), Чорномор. (25,2 і 71 733), Южнен. (115,4 і 35 273) міські, Авангардів. (66,5 і 18 690), Великодолин. (128,8 і 16 797), Доброслав. (310 і 15 091), Овід­іопол. (231,5 і 15 477), Таїров. (42,8 і 14 065), Чорномор. (42,7 і 7910) селищні, Велик­одальниц. (147,4 і 12 088), Вигодян. (288,8 і 12 044), Визир. (447,7 і 9621), Дальниц. (180,4 і 13 839), Дачнен. (175 і 10 513), Красносіл. (394,5 і 17 351), Маяків. (154,3 і 12 238), Нерубай. (95,8 і 12 648), Усатів. (247,4 і 14 939), Фонтан. (57,6 і 13 079), Яськів. (214,4 і 8560) сільські; Березів. р-ну — Березів. міська (684,7 і 16 659), Іванів. (438,7 і 8229), Микол. (541,9 і 7281), Раухів. (283,6 і 7921), Ширяїв. (323,3 і 9970) селищні, Андрієво-Іванів. (298,6 і 5298), Великобуялиц. (165,7 і 6155), Зна­мʼян. (411,7 і 8537), Коноплян. (449,5 і 6413), Курісов. (258,2 і 8389), Новокальчев. (432,1 і 4044), Петровірів. (292,4 і 4890), Роз­квітів. (230,5 і 4136), Старомаяків. (304,2 і 4559), Стрюків. (252,6 і 2820), Чогодарів. (184,1 і 2107) сільські; Білгород-Дністров. р-ну — Білгород-Дністров. (309,4 і 48 674), Татарбунар. (616,7 і 24 190) міські, Сарат. (452,7 і 16 742), Сергіїв. (183,3 і 9475) селищні, Дивізій. (350,7 і 5717), Кароліно-Бугаз. (21,3 і 4512), Кулевчан. (209,7 і 5785), Лиман. (652,2 і 4622), Маразліїв. (297,2 і 6702), Мологів. (210,1 і 13 155), Петропавлів. (273,4 і 7822), Плахтіїв. (319,2 і 8323), Старокозац. (632,3 і 18 455), Тузлів. (126,3 і 3536), Успенів. (291,1 і 7102), Шабів. (278,5 і 15 048) сільські; Бол­град. р-ну — Бол­град. (296,4 і 26 253), Арциз. (760,7 і 31 900) міські, Бородін. (924,2 і 15 898), Тарутин. (868,1 і 22 553) селищні, Василів. (407,1 і 11 701), Городнен. (297,5 і 14 931), Криничнен. (186,1 і 4350), Кубей. (269,2 і 9605), Павлів. (287,5 і 5201), Теплиц. (269,2 і 5581) сільські; Ізмаїл. р-ну — Ізмаїл. (54,1 і 71 299), Вилків. (553,8 і 12 883), Кілій. (699,1 і 34 029), Реній. (840,1 і 36 117) міські, Суворов. селищна (376,1 і 11 994), Сафʼян. сільська (916,7 і 42 927); Поділ. р-ну — Поділ. (124,7 і 43 567), Ананьїв. (825,7 і 22 391), Балт. (1040,6 і 34 117), Кодим. (706,3 і 24 777) міські, Зеленогір. (269,8 і 7544), Любашів. (834,7 і 21 709), Окнян. (1020,2 і 19 606), Савран. (626,4 і 18 167), Слобід. (115,2 і 3505) селищні, Долин. (305,3 і 4037), Куяльниц. (924,6 і 21 980), Піщан. (275,1 і 5441) сільські; Роз­дільнян. р-ну — Роз­дільнян. міська (766,9 і 33 116), Великомихайлів. (583,9 і 13 607), Затишан. (227,1 і 6578), Захарів. (721,0 і 13 246), Лиман. (252,1 і 14 408), Цебриків. (290,1 і 4975) селищні, Великоплосків. (244,4 і 5013), Новоборисів. (229,8 і 5359), Степанів. (251,0 і 7045) сільські.

На Пн. межує з Вінн. та Кіровогр., на Сх. — з Микол. областями; на Пд. Сх. і Пд. омивається водами Чорного моря; на Пд. Зх. проходить укр.-румун., на Зх. — укр.-молд. кордони, заг. довж. яких становить 1362 км. До складу О. о. входить о-в Зміїний. Область за­ймає землі Пн.-Зх. Причорно­морʼя від гирла Дунаю до Тилігульського лиману. Довжина мор. узбереж­жя бл. 300 км, протяжність О. о. від моря на Пн. 200–250 км. Крайні точки: на Пн. — 48°13´ пн. ш. (на Пн. від с. Камʼяне Савран. громади Поділ. р-ну), на Пд. — 45°12´ пн. ш. (Курильські о-ви в дельті Дунаю), на Зх. — 28°12´ сх. д. (сх. околиця с. Зеленопі­л­ля Новокальчев. громади Березів. р-ну), на Сх. — 31°14´ сх. д. (гирло Прута). Тер. області повʼязана фрагментами 3-х різновік. тектоніч. елементів. Основу пд.-зх. частини Одещини становить Придо­бруджинський прогин, де на палеозой. комплексі порід потуж. понад 3 км залягають юрські карбонатно-териген­ні від­клади потуж. до 2,5 км. Крайня пн. частина — Побуж­жя — лежить на пд. схилі Українського щита, що складений кри­сталіч. породами. На чорномор. узбереж­жі, на Пд. від від­слоненого контура щита поверх­ня порід по­ступово занурюється на глиб. до 2 км. На ці структури накладений карбонатно-териген. комплекс порід Пд.-Укр. монокліналі (потуж. зро­стає з Пн. на Пд.): нео­ген. піски, глини, вапняки, палеоген. глини, алевроліти, пісковики, піски, мергелі, крейд. мергелі, вапняки, пісковики. Корін­ні породи пере­криті пліоцен-антропоген. червоно-бурими глинами і антропоген. лесоподіб. утворе­н­нями. Пере­важна частина О. о. лежить на Причорноморській низовині, що по­ступово знижується на Пд. Сх. — від бл. 150 м до 20–30 м. У гирлі Дунаю подекуди вис. до 2 м. Поверх­ня її — пологохвиляста і плоска лесова рівнина, роз­членована ярами та балками. На Пн. Зх. — від­роги Подільської височини (вис. у межах області до 288 м); на Пн. Сх. — Придні­провської височини (хвилясті вододіли під­носяться до 160–200 м); на Пд. Зх. — Центральномолд. рівнини (вис. коливається від 200 м на Пн. до 50–100 м на Пд.). На схилах долин — зсуви та яри; на узбереж­жі — акумулятивні форми рельє­фу, зокрема й дельти, коси. Роз­ві­дані попередньо чи про­гнозно оцінені понад 160 родовищ корис. копалин (піски, су­глинки, гравій, галька, граніти, вапняк, нафта, природ. газ, залізна руда, фосфорити, кольор. метали, золото, камʼя­не й буре вугі­л­ля та ін.), але їхня осн. частина знаходиться на ор­них землях.

Клімат вологий, помірно континентальний (по­єд­нує риси континентального й морського). Зима мʼяка, малосніжна та не­стійка; середня температура січня від -2 °C на Пд. до -5 °C на Пн. Для весни характерні похмура погода, тумани у звʼязку з охолоджув. впливом моря. Літо пере­важно спекотне, сухе; середня температура липня від +21 °C на Пн. Зх. до +23 °C на Пд., макс. температура зро­стає до +36–39 °C. Осінь тривала, тепліша від весни, пере­важно хмарна. Середньорічна температура коливається від +8,2 °C на Пн. до +10,8 °C на Пд. Заг. кількість опадів 340–470 мм на рік, гол. чином випадають улітку (часто у ви­гляді злив). Число годин соняч. сяйва бл. 2200 на рік. Тривалість вегетац. періоду 168–210 діб із заг. сумою т-р від +28 °C до +34 °C. Взимку пере­важають пн. і пд.-зх. вітри, влітку — пн.-зх. і пн. На Пд. області бувають посухи, курні бурі, суховії. Річк. мережа О. о. належить басейнам Чорного моря, Дністра, Пів­ден­ного Бугу. Протікають бл. 200 річок довж. понад 10 км. Гол. річки: Дунай (його Кілій. гирло), Дністер з притокою Кучурган, Пд. Буг з притоками Кодима й Савранка. Річки, що влітку пере­сихають: Великий Куяльник, Малий Куяльник, Когильник, Тилігул, Сарата та ін. У примор. смузі багато озер: прісноводні — Кагул, Ялпуг, Катлабух; солоні — Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас. Найбільші лимани: Дністровсь­кий, Куяльницький і Хаджибейський. Річки, водо­сховища (Дмитріївське, Дракулівське, Кучурганське, Нерушайське, Хаджидерське та ін.), озера та ставки (понад 500) використовують для водопо­стача­н­ня, риборо­зведе­н­ня та зрошува­н­ня; Дунай і Дністер — для судноплавства.

Ґрунти пере­важно чорноземні: на Пн. — ре­градовані та типові, в центр. частині — звичайні, на Пд. — пів­ден­ні; є темно-каштан. солонцюваті; у річк. долинах — лучно-чорноземні та лучно-солонцюваті. Заг. пл. земель лісового фонду області становить 223,4 тис. га, з яких вкрито лісовою рослин­ністю 199,1 тис. га. Функціонують Ананьїв., Балт., Березів., Великомихайлів., Ізмаїл., Кодим., Одес., Поділ., Савран., Сарат., Ширяїв. лісові господарства. Гол. лісові породи: дуб звичайний і скельний, клен гостролистий, граб, берест, явір, ясен, липа, вільха; у під­ліску — клен татарський, глід, терен, ліщина, крушина, бузина, шипшина. У плавнях Дністра і Дунаю ростуть вербові ліси з тополею і вільхою, на піщаних гривах — дуб, ясен і берест; у заплавах річок — осика, тополя, верба, чорна вільха; на схилах балок — терен, мигдаль степовий, таволга, вишня степова, глід, шипшина, дереза, караган кущовий. Збереглися невеликі ділянки різнотравно-типчаково-ковилової рослин­ності. У плавнях Дунаю і Дністра поширені високотравні болота з очерету, бульбокомишу, куги, рогози, осоки; на узбереж­жях і в пониз­зях заплав — солончакові луки. Фауна пред­ставлена степовими та деякими лісовими тваринами. Серед ссавців — козуля, лось, свиня дика, борсук, вовк сірий, лисиця, куниці камʼяна й лісова, ласка, соня лісова, заєць-русак, ховрах крапчастий, хомʼячок сірий, кріт, їжак. Плазуни та земноводні: ящірка, вуж, жовтобрюх, гадюки лісова й степова; квакша, ропуха та ін. З птахів водяться сокіл-балобан, орел степовий, сова сіра, дятел, дрізд чорний, зяблик, сойка, жайворонок, грак, пере­пел тощо; у плавнях — коровайка, норець чорношиїй, баклан великий, мартин сріблястий, лебідь-шипун, чапля руда, лунь болотяний, кулик, чайка, журавель, сова вухата, сич хатній. У Чорному морі трапляються дельфіни. Риби: мор. — сардина, хамса, анчоус, ставрида, скумбрія, бички, осетер, білуга; річк. — оселедець дунайський, сазан, щука, сом, окунь, лящ.

Станом на 1 січня 2021 природно-заповід. фонд складався зі 125-ти тер. і обʼєктів (163,5 тис. га, або 4,9 % від заг. пл. Одещини), з них заг.-держ. значе­н­ня: Дунайський біо­сферний заповід­ник (утвор. 1998, площа 51 547,9 га); Нижньодністровський національний природний парк (2008, 21 311,1 га), «Тузловські лимани» Національний парк (2010, 27 865 га); заказники Петрівський (1974, 340 га), о-в Зміїний (1998, 232 га; обидва — заг.-зоол.), Савранський ліс (1974, 8397 га), озера Картал (2141,2 га) та Кагул (1411 га; обидва — 2019; усі — ландшафтні), коса Стрілка (1985, 394 га, орнітол.), Дальницький (1204 га), Староманзирський (128 га; обидва — 1974), Долинський (815 га), Павлівський (403 га; обидва — 1998; усі — ботан.); памʼятки природи Одеські катакомби (1963, 4,67 га, геол.), Михайлопільський яр (1984, 5,5 га, ботан.); Ботанічний сад Одеського національного університету (16 га), Одеський зоологічний парк (6,5 га; обидва — 1983); памʼятка садово-парк. мистецтва Кардамичівський парк (49 га, 1960).

За істор.-геогр. поділом О. о. складається з 3-х частин: крайні пн. землі належать до Поді­л­ля; ме­жиріч­чя Дністра й Дунаю — до Пд. Бес­сарабії (Буджак); решта тер. на Сх. від Дністра — до регіону, що у 18 ст. за­ймала Єдисан., або Очаків. орда. У пізній палеоліт сучасні р-ни О. о. були вже заселені. Досліджено мезоліт. та неоліт. поселе­н­ня, трипіл., гумельниц. й усатів. памʼятки. За доби бронзи тут мешкали пред­ставники ямної, катакомб. та зруб. культурно-істор. спільностей, сабатинів. і білозер. культур; від 7 до 3 ст. до н. е. — скіфи; від 2 ст. до н. е. до 3 ст. н. е. — сармати. У 6 ст. до н. е. на чорномор. узбереж­жі почали виникати грец. колонії, зокрема й Ніконій та Тіра (на­прикінці 13 ст. на її руїнах виникло м. Ак­керман, нині Білгород-Дністровський). Зна­йдено артефакти черняхів. культури (3–4 ст.). Від кін. 4 ст. у причорномор. степах домінували кочові тюрк. народи — авари, болгари, печеніги, половці. Від 1240-х рр. до 14 ст. тер. О. о. пере­бувала під владою Золотої Орди. На­прикінці 14 ст. Буджак ві­ді­йшов до Молд. князівства, а степи на Сх. від Дністра — до Великого князівства Литовсь­кого. Від кін. 15 — 1-ї третини 16 ст. майже всі землі сучас. О. о. пере­бували під контролем Осман. імперії. Після рос.-турец. вій­ни 1787–91 більша частина за Яс­сь­ким мирним договором 1791 ві­ді­йшла до Рос. імперії. 1797–1802 належала до Новорос., від­тоді — до Херсон. губ. Унаслідок рос.-турец. вій­ни 1806–12 до Рос. імперії ві­ді­йшла ще частина тер. ниніш. краю, що уві­йшла до Бес­сараб. обл. (від 1873 — губ.), яка від 1818 мала автоном. статус, а після 1828 була при­єд­нана до Новорос. генерал-губернаторства. На­прикінці 18 ст. на Пн.-Зх. При­чорноморʼї та в Буджац. степу почали зʼявлятися числен­ні болгар., ґаґауз. та нім. колонії. 1807 та 1828–68 існувало Усть-Дунай. козац. військо. Після Крим. вій­ни 1853–56 Пд. Буджак разом з м. Ізмаїл ві­ді­йшов до Молд. князівства. Унаслідок рос.-турец. вій­ни 1877–78 ця територія була повернута Рос. імперії. 1918–40 Бес­сарабія пере­бувала під владою Румунії. 1920–25 існувала Одеська губернія; 1923–30 — Одеська округа.

О. о. була утвор. 9 лютого 1932 у складі 50-ти адм. одиниць: 4-х міст обл. значе­н­ня — Одеса, Зі­новʼєвськ (1934–39 — Кірове, 1939–2016 — Кірово­град, від 2016 — Кропивницький), Миколаїв, Херсон — та 46-ти р-нів — Анатолів., Андріїво-Іванів., Антоно-Кодинців., Арбузин., Баштан., Березів., Бери­слав., Біляїв., Благоїв. (нац. болгар.), Бобринец., Великовисків., Великоолександрів., Вільшан. (нац. болгар.), Вознесен., Голованів., Голо­при­стан., Гросулів., Грушків., Добровеличків., Доманів., Жовтневий, Зельц. (нац. нім.), Знамʼян., Калініндорф. (нац. євр.), Карл-Лібкнехтів. (нац. нім.), Кахов., Кривоозер., Любашів., Новоархангел., Новобуз., Новомиргород., Новоодес., Новоукр., Очаків., Первомай., Роз­дільнян., Скадов., Снігурів., Спартаків. (нац. нім.), Троїц., Устимів., Фрунзів., Хмельов., Хорлів., Цебриків. і Цюрупинський. До неї належали землі сучас. Кірово­градської області, Миколаївської області та Херсонської області. Від­тоді межі О. о., кількість р-нів, під­порядкува­н­ня міських, селищ. і сільс. рад та ін. багато разів змінювали. 27 лютого 1932 Біляїв. р-н був ліквідований, а його тер. при­єд­нано до Одес. міськради; з частини Бобринец. р-ну (13 сільс. рад) утвор. Брат. р-н, а з частини Любашів. р-ну (14 сільс. рад) — Великоврадіїв. р-н. Під час голодомору 1932–33 Одещина за­знала знач. людських втрат. Нині складно на­звати точну кількість жертв, вона коливається в межах 15–19,9 % від заг. кількості населе­н­ня. Проте ві­домо, що восени 1933 у вимерлі села О. о. Всесоюз. пере­селен. комітет пере­селив 15 тис. госп-в із Серед. Азії і 6750 госп-в із РФ та Білорусі (загалом щонайменше 35 тис. осіб). У подальші роки багато мешканців О. о. за­знали сталін. ре­пресій. 11 лютого 1933 від­новлено Савран. р-н; 7 березня того ж року пере­йменовано Анатолів. р-н на Тилігуло-Березан. р-н, Суворове — на Тилігуло-Березанку, Гросс-Лібенталь — на Спартаківку, Захарівку — на Фрунзівку; 4 липня того ж року з частини Зіновʼєв. міськради утвор. Компаніїв. р-н, з частини Новоукр. р-ну — Рівнян. р-н. На липень 1934 у складі О. о. було 50 р-нів. 22 січня та 17 лютого 1935 кількість р-нів збільшено до 70-ти; були утвор.: Аджам., Біляїв., Благодатнів., Березнегуват., Володимирів., Варварів., Витязів., Горностаїв., Гайворон., Єланец., Єлизаветгр., Мостов., Маловисків., Нововоронцов., Привольнян., Піщаноброд., Тишків., Чаплин., Ширяїв., Янівський. 7 серпня 1935 Антоно-Кодинців. р-н пере­йменовано на Комінтернів. р-н, с. Антоно-Кодинцево — на Комінтернівське, с. Ландау (центр Карл-Лібкнехтів. р-ну) — на с. Карла Лібкнехта. 29 серпня 1937 на тер. приміс. зони Одес. міськради утвор. Одес. р-н (сільс. ради: Августів., Барабой., Бурлачебалків., Гільдендорф., Гниляків., Григорʼїв., Дальницька 1-А, Дальницька 1-Б, Дальницька II, Ільїн., Калаглій., Кривобалків., Крижанів., Маринів., Нерубай., Новодофінів., Овід­іопол., Олександрів., Протопопів., Роксолян., Санжій., Сухолиман., Татар., Усатівська), Великофонтан., Люстдорф., Потриваїв. та Чубаїв. сільс. ради пере­творено на селищні ради та під­порядковано Одес. міськраді.

22 вересня 1937 з О. о. виділено Микол. обл. у складі 32-х адм. одиниць: 3-х міст обл. значе­н­ня — Миколаїв, Херсон, Кірове — та 29-ти р-нів — Аджам., Баштан., Березнегуват., Берислав., Бобринец., Варварів., Великоолександрів., Витязів., Володимирів., Голо­при­стан., Горностаїв., Єланец., Єлизаветгр., Знамʼян., Калініндорф., Кахов., Компаніїв., Новобуз., Нововоронцов., Новоодес., Очаків., Привольнян., Скадов., Снігурів., Тилігуло-Березан., Устинів., Хорлів., Чаплин. і Цюрупинський. 25 жовтня 1938 смт Вознесенськ і Новоукраїнка від­несено до категорії міст, села Гайворон, Мала Виска, Ульянівка, Помічна, Роз­дільна — смт. 10 січня 1939 з О. о. до ново­утвореної Кіровогр. обл. ві­ді­йшли 10 р-нів: Великовисків., Добровеличків., Маловисків., Новоархангел., Новомиргород., Новоукр., Піщаноброд., Ровнян., Тишків., Хмельовський. 26 березня того ж року ліквідовано Благоїв., Зельц., Карл-Лібкнехтів., Спартаків. р-ни й утвор. Веселинів. та Овід­іопол. р-ни. У серпні 1940 до О. о. при­єд­нано Ананьїв., Балт., Валегоцулов., Кодим., Котов., Красноокнян., Піщан. і Чорнян. р-ни, що від 1924 належали до Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки. Від­тоді у складі області було 38 р-нів. Під час нім.-румун. окупації (жовтень 1941 — серпень 1944) тер. О. о. входила до складу губернаторства Транс­ністрія (повіти: Ананьїв., Балт., Березів., Голтян., Дубосар., Овід­іопол., Одес., Рибниц., Тираспольський) та Ген. округи Миколаїв (ґебіти: Гайворон., Первомай. і Вознесенсь­кий). Діяли рад. під­піл. організації та партизан. загони. Нацисти вбили тисячі цивіл. громадян (з них найбільшу кількість євреїв) та рад. військовополонених. 29 березня 1944 зі складу О. о. до Микол. обл. пере­дано Арбузин., Благодатнів., Брат., Веселинів. і Вознесен. р-ни. 25 травня 1945 із Андріїво-Іванів. р-ну виділено Микол. р-н (центр — Миколаївка). 15 грудня 1945 Гросулов. р-н пере­йменовано на Великомихайлів. р-н, Валегоцулов. р-н — на Долин. р-н, Янів. р-н — на Іванів. р-н; 5 травня 1949 Грушків. р-н — на Ульянов. р-н. У лютому 1954 від О. о. до Микол. обл. ві­ді­йшли м. Первомайськ, Великоврадіїв., Доманів., Кривоозер., Мостов., Первомай. р-ни, до Кіровогр. обл. — Вільшан., Гайворон., Голованів., Ульянів. р-ни; тоді ж до О. о. при­єд­нано міста Ізмаїл, Білгород-Дністровський, Вилкове (1951–57 — обл. значе­н­ня) й Арциз., Бол­град., Бородин., Кілій., Лиман., Новоіванів., Реній., Сарат., Старокозац., Суворів., Тарутин., Татарбунар., Тузлів. р-ни ліквідованої Ізмаїл. обл. 7 червня 1957 Чорнян. і Красноокнян. р-ни обʼ­єд­нано в один Красноокнян. р-н. 28 листопада того ж року ліквідовано 3 р-ни — Долин. (при­єд­нано до Ананьїв. та Котовського), Піщан. (до Балт. та Савран.) та Троїц. (до Ананьїв., Любашів. та Ширяїв. р-нів); Лиман. р-н від­повід­но з на­звою його центру пере­йменовано на Білгород-Дністров. р-н. 21 січня 1959 ліквідовано ще 3 р-ни — Андріїво-Іванів. (до Микол.), Жовтн. (до Березів., Цебриків. і Ширяїв.) та Тузлівсь­кий (до Білгород-Дністров., Сарат. та Татарбунар. р-нів); райцентр Суворів. р-ну пере­несено в Ізмаїл і р-н отримав від­повід­но назву Ізмаїльський.

У грудні 1962 кількість р-нів скоротили з 31-го до 14-ти: до Ананьїв. р-ну зарахували частину насел. пунктів Ширяїв. р-ну, до Балт. — Кодим., Савран., до Березів. — Микол., Цебриків., Ширяїв., до Білгород-Дністров. — Сарат., Старокозац., до Біляїв. — Овід­іопол., Одес., до Бол­град. — Новоіванів., Реній., до Ізмаїл. — Кілій., Новоіванів., до Комінтернів. — Іванів., Одес., до Котов. — Красноокнян., до Любашів. — Микол., Савран., до Роз­дільнян. — Великомихайлів., Іванів., Цебриків., до Тарутин. — Арциз., Бородин., Сарат., до Татарбунар. — Арциз., Сарат., до Фрунзів. — Великомихайлів., Цебриків., Ширяївського. Від­тоді межі р-нів кілька разів змінювали. У січні–лютому 1965 від­новлено Великомихайлів., Кілій., Кодим., Микол., Сарат. і Ширяїв. р-ни. 04 січня 1965 до категорії міст обл. під­порядкува­н­ня від­нес­ли Одесу (з смт Іл­лічівськ), Білгород-Дністровський, Ізмаїл, Котовськ, Рені, рай. під­порядкува­н­ня — Балту, Кілію та Роз­дільну. 8 грудня 1966 від­новлено Арциз., Іванів., Красноокнян., Овід­іопол. та Савран. р-ни; 17 березня 1969 — Реній. р-н. 1973 на­дано статус міста обл. значе­н­ня Іл­лічівську, 1993 — Южному, 1997 — Теплодару, 2016 — Балті та Біляївці.

Починаючи з 24 лютого 2022 тер. України, зокрема й О. о., за­знає агресивних військових дій з боку РФ. Ворожі війська з кораблів з акваторії Чорного моря та за допомогою крилатих ракет, дронів багаторазово об­стрілювали Одесу та ін. населені пункти Одещини. Тисячі місцевих жителів евакуювалися у центр. і зх. області України та за кордон, зокрема й у Молдову та Польщу. У перший день рос.-укр. вій­ни та 5 березня були збиті по одному рос. військ. літаку над Одесою, 3 березня — над с. Біленьке Біл­город-Дністров. р-ну. 2 березня рос. війська унаслідок об­стрілів с. Дачне Одес. р-ну та пн.-зх. тер. Одеси по­шкодили 9 будинків. 9 травня з рос. літака стратегіч. авіації Ту-22 випущено ракети типу «Кинджал» по 5-м будівлям турист. інфра­структури в смт За­тока Біл­город-Дністров. р-ну. 16 травня там само були по­вторені подібні агресивні дії. 26, 27 квітня, 2, 10 і 17, 30 травня російська армія завдавала ракетних ударів по автомобіл.-залізничному мосту через Дністровський лиман у Затоці. 30 червня внаслідок ракетного удару по смт Сергіївка Білгрод-Дністров. р-ну загинули 19 осіб, з них 16 — від потрапля­н­ня ракети у багатоповерх. житл. будинок і 3 — у будівлю бази від­починку. Бл. 40 осіб отримали поране­н­ня. Досить знакові події в укр.-рос. проти­стоян­ні повʼязані з о-вом Зміїний, який від 24 лютого до 30 червня пере­бував під контролем РФ. Фраза українських захисників Зміїного «Російський військовий кораблю, іди нах...!» стала символом незламності та сили духу українців. 14 квітня побл. острова двома ракетами «Нептун» був потоплений флагман чорноморського флоту РФ ракетний крейсер «Мос­ква». Також у квітні — червні на цій ділянці фронту вороги втратили буксирне судно «Василій Бех», 4 катери «Раптор», десантний корабель класу «Серна», 3 системи протиповітр. оборони, гелікоптер Мі-8 та ін.

Нині влада Одещини активно спів­працює з владами багатьох регіонів різних країн світу. Між­регіональні угоди про спів­робітництво в торг.-економічній, наук.-технічній і гуманітарно-культурній сферах під­писані між О. о. та регіонами Польщі, Чехії, Італії, Угорщини, Болгарії, Румунії, Туреч­чини, Молдови, Латвії, Литви, Грузії, Китаю та ін. На її тер. діють 24 дипломат. установи країн світу та 4 по­стійні пред­ставництва між­нар. організацій. О. о. є дійсним членом Асамблеї європейських регіонів, Асоціації європейських прикордоних регіонів, Робочої спів­дружності Придунайських країн, Конференції Приморскьих регіонів Європи, Асамблеї європейських виноробних регіонів, Єврорегіону «Нижній Дунай».

В О. о. роз­ташовані головні морські зовн.-торг. обʼєкти господарського комплексу України. Діють Білгород-Дністровсь­кий морський порт, Ізмаїльський морський порт, Одеський морський порт, мор. порти «Пів­ден­ний» (Южне), «Чорноморськ» (до 2017 — Іл­лічівський морський торговельний порт), Ренійський морський порт, Усть-Дунайський морський порт. Одещина обслуговує між­нар. транзитні вантажо- і пасажиропотоки, виконує найважливіші транс­порт­но-роз­поділ. функції на нац. і між­нар. рівнях (довж. залізнич. колій 10 441 тис. км, автошляхів — 8 300 тис. км); є провід. укр. регіоном за рівнем роз­витку морегосп. комплексу і галузей, повʼязаних з викори­ста­н­ням ресурсів моря і Світ. океану; одним з найпер­спективніших регіонів щодо роз­витку зовн.-екон. діяльності, спіл. під­приємництва, формува­н­ня спец. (вільних) екон. зон; має знач. наук.-тех. і проект­но-кон­структор. потенціал, є центром під­готовки кадрів, а також здійсне­н­ня наук.-тех., інформ., ін­новац. й інвестиц. діяльності регіон. і нац. мас­штабу; є одним з найпер­спективніших рекреац. р-нів примор. типу. О. о. є одним з осн. центрів машинобудува­н­ня, металооб­роб­ле­н­ня, хім., легкої та харч. галузей промисловості регіон. і нац. мас­штабу; важливим регіоном інтенсив. с. господарства з високою часткою зрошув. землеробства й індус­трією пере­робле­н­ня с.-г. продукції. На Одес. пром. вузол, що сформувався в межах Одес. агломерації (Великої Одеси) та Южнен. і Чорномор. пром. центрів, припадає понад 65 % обсягу пром. продукції області. Пл. с.-г. угідь — 2,6 млн га, з них орних земель — 2,1 млн га. Роз­винені рослин­ниц­тво (вирощують озиму пшеницю, ячмінь, кукурудзу, соняшник та ін. культури), вино­градарство, овочівництво, баштан­ництво, мʼясо-молочне скотарство, свинарство, птахівництво, рибництво. Станом на 1 січня 2021 працювали 372 с.-г. ТОВи, 211 с.-г. приват. під­приємств, 130 с.-г. вироб. і 53 обслуговувал. ко­оперативи, 5205 фермер. госп-в. Найбільшу кількість землі обробляють: ТОВи «Агро Пів­день-1» (11 953 га, Одес. р-н), «Обрій-МТС» (7196 га, Роз­дільнян. р-н), «Агропрайм Холдинг» (6599 га, Бол­град. р-н) та с.-г. вироб. ко­оператив «Родина» (8145 га, Білгород-Дністров. р-н). Діють Морської біо­логії Ін­ститут НАНУ, Про­блем ринку та економіко-екологічних досліджень Ін­ститут НАНУ, Фізико-хімічний ін­ститут ім. О. Богатського НАНУ, Фізико-хімічний ін­ститут захисту навколишнього середовища та людини Міністерства освіти і науки України та НАНУ, Від­діл. гідро­акустики Ін­ституту геофізики НАНУ (усі — Одеса); Вино­градарства і виноробства Ін­ститут ім. В. Таїрова НААНУ (Таїрове), Одеська державна сільськогосподарська дослідна станція НААНУ, «Біо­техніка» Інженерно-технологічний ін­ститут НААНУ (обидві — Хлібодарське), Селекційно-генетичний ін­ститут — Національний центр насін­нє­знавства та сортови­вче­н­ня НААНУ; Очних хвороб і тканин­ної терапії ім. академіка В. Філатова Ін­ститут НАМНУ, Стоматології та щелепно-лицевої хірургії Ін­ститут НАМНУ; Медицини транс­порту Український науково-дослідний ін­ститут, Медичної реабілітації та курортології Український науково-дослідний ін­ститут, Протичумний Український науково-дослідний ін­ститут ім. І. Мечникова; Морського транс­порту Державний проект­но-вишукувальний та науково-дослідний ін­ститут «Чорноморнді­проект», Морського флоту України Науково-дослідний проект­но-кон­структорський ін­ститут (усі — Одеса); Одеський науково-дослідний ін­ститут звʼязку, Одеський науково-дослідний ін­ститут телевізійної техніки; Одеський науково-дослідний ін­ститут судових екс­пертиз. Мережа закладів освіти: вищої та фахової пере­двищої — 60 (Держ. університет інтелектуал. технологій і звʼязку, що був утвор. 2020 на базі Одеської державної академії технічного регулюва­н­ня та якості й Одес. академії звʼязку (див. Академія звʼязку Українська державна); Одеський національний технологічний університет, до якого 2012 при­єд­нано Одеську державну академію холоду; Одеська державна академія будівництва та архітектури, «Одеська морська академія» Національний університет, Одеська національна музична академія ім. А. Неж­данової, «Одеська юридична академія» Національний університет, Одеський державний аграрний університет, Одеський державний екологічний університет, Одеський державний університет внутрішніх справ, Одеський національний економічний університет, Одеський національний медичний університет, Одеський національний морський університет, «Одеська політехніка» Національний універ­ситет, Одеський національний уні­верситет ім. І. Мечникова, Одеський фаховий коледж мистецтв ім. К. Данькевича, Пів­ден­ноукраїнський національний педагогічний університет ім. К. Ушинського, Військ. академія в Одесі (див. Одеські військові на­вчальні заклади), Одес. регіон. ін­ститут держ. упр. Нац. академії держ. упр. при Президентові України, Одес. торг.-екон. ін­ститут Київ. торг.-екон. університету, Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Одеський державний музичний ліцей ім. професора П. Столярського, Одеський художній фаховий коледж ім. М. Грекова), профес. (профес.-тех.) — 36 (в Одесі, Ананьєві, Березівці, Білгород-Дністровському, Захарівці, Ізмаїлі, Кілії, Лиманському, Овід­іополі, Подільську, Саврані, Тарутиному, Татарбунарах, Цебриковому, Чорноморську, селах Старокозаче Білгород-Дністров. р-ну, Ісаєве Березів. р-ну та Теплиця Бол­град. р-ну), заг. серед. — 809, до­шкіл. — 879. Функціонують Одес. академія неперерв. освіти Одес. обл. ради; Одес. обл. гуманітар. центр поза­шкіл. освіти та вихова­н­ня, Чорномор. обл. флотилія юних моряків; Одес. обл. СДЮШОР, 34 ДЮСШ.

Ві­домих письмен­ників, художників, композиторів, музико­знавців і архітекторів обʼ­єд­нують Одес. обл. організації НСПУ, НСХУ, НСКУ, НСАУ. В О. о. — Одеський національний академічний театр опери та балету, Одеський обласний академічний драматичний театр, Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька, Одеський академічний обласний театр ляльок, Одеський академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного, Одеський театр юного глядача ім. Ю. Олеші, Одеська обласна філармонія; 717 б-к, зокрема й Одеська національна наукова біб­ліотека, Одеська обласна універсальна наукова бібліотека ім. М. Грушевського, Одес. обл. бібліотека для дітей ім. В. Катаєва, Одес. обл. бібліотека для юнацтва ім. В. Маяковського; 720 Будинків культури та клубів, 4 Палаци культури; Одес. обл. центр укр. культури, Ізмаїл. і Реній. обл. центри нац. культур, Бол­град. обл. центр болгар. культури, Вино­градів. обл. центр ґаґауз. культури (Бол­град. р-ну); 71 школа мистецтв; Одеський національний художній музей (з філією — Ананьївський історико-художній музей ім. Є. Столиці), Одеський археологічний музей НАНУ, Одеський історико-крає­­знавчий музей (з філією «Меморіал героїчної оборони Одеси 1941» та 2-ма від­ділами — «Степова Україна» Музей і Бол­градський історико-етно­графічний музей), Одеський літературний музей (з філіями — Олійника Степана Меморіальний музей у с. Левадівка Березів. р-ну, Паустовсь­кого К. Одеський літературно-меморіальний музей, Пушкіна О. Одеський літературно-меморіальний музей, Музей Х. Ботєва у с. Задунаївка Бол­град. р-ну), Одеський музей західного та східного мистецтва, Одеський муніципальний музей особистих колекцій ім. О. Блещунова, Реріха М. К. Одеський будинок-музей, Білгород-Дністровський крає­­знавчий музей, Іванівський історико-крає­знавчий музей, Ізмаїльська картин­на галерея, Ізмаїльський історичний музей О. Суворова, Ізмаїльський історико-крає­­знавчий музей Придунавʼя, Кілійський історико-крає­знавчий музей, Кодимський історико-крає­­знавчий музей, Любашівський історико-крає­знавчий музей, Миколаївський історико-крає­знавчий музей, Овід­іопольський історико-крає­знавчий музей, Поділ. краєзн. музей (див. Котовський міський крає­знавчий музей), Ренійський історико-крає­знавчий музей, Роз­дільнянський історико-крає­знавчий музей, Савранський історико-крає­знавчий музей, Саратський історико-крає­знавчий музей, Татарбунарський історико-крає­знавчий музей, «Чистої питної води» Біляївський міський музей, Ширяївський історико-крає­­знавчий музей, Музей образо­твор. мистецтв у Чорноморську (див. Іл­лічівський музей образотворчих мистецтв ім. О. Білого), Южного міста Музей, Балт. істор., Біляїв., Захарів. істор.-краєзн. музеї; 10 парків культури та від­починку; Одеський державний цирк. Найві­доміші творчі колективи області: Одеський філармонійний оркестр Національний (кер. — нар. арт. України Х. Ерл), академ. ансамбль укр. музики, пісні та танцю «Чайка» (худож. кер. — засл. діяч мистецтв України Ю. Саакянц, гол. диригент — засл. арт. України Д. Притула), ансамбль нар. інструментів «Мозаїка», тріо бандуристок «Мальви», ансамбль солістів «Ренесанс» Одес. філармонії; ансамбль танцю «Дитинство» Одес. міського центру хореогр. мистецтва. Серед аматор. колективів одними з найпопулярніших стали: у Балті — хореогр. ансамбль «Балтська зірочка»; у Білгород-Дністровському — ансамбль нар. танцю «Бес­сарабський сувенір», ансамбль укр. нар. музики «Веселка»; у Бол­град. р-ні — ансамбль танцю «Росна китка» (с. Василівка), ансамбль албан. пісні та танцю «Колорит» (с. Каракурт); в Ізмаїл. р-ні — оркестр нар. музики «Бес­сарабія», ансамблі танцю «Придунавʼє» (обидва — Ізмаїл), «Райдуга» (с. Камʼян­ка), «Тинереця» (с. Озерне), вокал. ансамблі «Катлабухські голоси» (с. Багате), «Етнос», ансамбль пісні й танцю «Дор Бас­сарабян» (обидва — с. Утконосівка); у Кодимі — етногр. гурт «Витоки», ансамбль «Консонанс-ретро»; в Одес. р-ні — ансамбль грузин. танцю «Сакартвело» (Одеса), ансамбль нар. танцю «Дана», цирк. студії «Арлекіно» (обидва — Чорноморськ), «Каскад», інструм. ансамбль «Акцент» (обидва — Южне), духовий оркестр «Юність» (с. Троїцьке); у Подільську — вокал. колектив «Стожари».

Газети: «Одеські вісті», «Чорноморські новини» (обидві — обласні), «Вечерняя Одес­са», «Одес­ская жизнь», «Арцизские вести», «Вісті Ананьївщини», «Вісті Кодимщини», «Вісті Подільщини» (див. «Котовські вісті»), «Вперед» (Роз­дільна), «Дружба» (Бол­град), «Єд­ність» (Велика Михайлівка), «Знамя труда» (Тарутине), «Миколаївський вісник», «Над­дністрянська правда» (Овід­іополь), «Народна трибуна» (Балта), «Наше время» (Кілія), «Новинар» (Захарівка), «Новини Южного», «Ок­нянський вісник» (див. «Красноокнянський вісник»), «Пів­ден­на зоря» (Біляївка), «Придунайские вести» (Ізмаїл), «Промінь» (Ширяєве), «Ренийский вестник», «Сільські новини» (Саврань), «Слава хлібороба» (Доброслав), «Слово Придністровʼя» (Білгород-Дністровський), «Степовий маяк» (Березівка), «Степові зорі» (Іванівка), «Татарбунарский вестник», «Хлібороб» (Любашівка), «Час. Люди. Події» (Сарата), «Чорноморський маяк» (Чорноморськ) та ін. Охорону здоровʼя забезпечують 167 мед. закладів (ліжк. фонд становить бл. 14 тис. од.), в яких працюють понад 9 тис. лікарів. Серед лікувал. установ обл. під­порядкува­н­ня: в Одесі — клінічні лікарні для дорослих і дітей, дит. шкірно-венерол. лікарня, туберкульозна клінічна лікарня, клінічна стоматол. поліклініка, го­спіталь інвалідів Великої Вітчизн. вій­ни, очний шпиталь інвалідів Великої Вітчизн. вій­ни; ендокринол., протитуберкульоз., шкірно-венерол., лікар.-фізкультур., кардіол., онкол. диспансери; клініч. мед. і консультативно-діагност. центри; центри здоровʼя, псих. здоровʼя, екс­треної мед. допомоги й медицини ката­строф, з профілактики та боротьби зі СНІДом, медико-соц. екс­пертизи; станція пере­лива­н­ня крові; патол.-анатом. бюро; в Одес. р-ні — дит. санаторій «Мала Долина» (с. Малодолинське) та психіатр. лікарня № 2 (с. Олександрівка); у Березів. р-ні — психіатр. лікарня № 3 (с. Заводівка); у Білгород-Дністровському — психіатр. лікарня № 4, спеціаліз. будинок дитини, шкірно-венерол. диспансер, протитуберкульоз. диспансер № 2; в Ізмаїлі — Дунай. басейн. лікарня на водному транс­­порті, спеціаліз. будинок дитини. Станом на 1 січня 2021 в О. о. було зареєстровано 1388 реліг. організацій, з них пере­важна більшість має християн. спрямува­н­ня — 792 православ., 477 проте­стант. (164 євангел. християн-баптистів; 104 християн віри євангельської, зокрема й 51 пʼятдесятників; 70 харизматів, 51 адвентистів сьомого дня, 13 свідків Єгови, 5 нім. євангелічно-лютеранських та ін.), 58 католиц. (31 РКЦ і 27 УГКЦ). Є 15 юдей. і 14 іслам. організацій; 26 належить до нетрадиц. і новіт. віро­сповідань (РУНвірівці, кришнаїти, буд­дисти, багаї). Діють 11 духов. навч. закладів (зокрема й Одеська духовна семінарія УПЦ МП), 18 православ. монастирів (зокрема й Ізмаїльський Свято-Костянтино-Оленинський чоловічий монастир, Ізмаїльський Свято-Миколаївський чоловічий монастир, Одеський Свято-Архангело-Михайлівський жіночий монастир, Одеський Свято-Успенський патріарший чоловічий монастир, Олександрівський Свято-Різдво-Богородичний жіночий монастир у Бол­град. р-ні, Свято-Преображенський жіночий монастир у с. Борисівка Білгород-Дністров. р-ну; Свято-Пантелеймонів. жіночий і Свято-Іл­лінський та Івер. ікони Божої матері чоловічі в Одесі; Свято-Воскресен. Теплодар. жіночий і Свято-Покров. Балтсько-Феодосіїв. чоловічий) і скитів, 6 монастирів РКЦ (зокрема й дочок Марії й чоловічі ордену св. Франциска Сальського та отців пал­лотинів в Одесі), 2 монастирі УГКЦ.

На тер. О. о. на обліку пере­буває 4492 памʼятки культур. спадщини: історії — 1306, археології — 1679, архітектури — 1422, монум. мистецтва — 78, науки і техніки — 6, садово-парк. мистецтва — 1. Памʼятки нац. значе­н­ня: у Березів. р-ні — садиба Курисів у с. Курисове Курисів. громади (1810–20); у Білгород-Дністровському — комплекс споруд Ак­керман. фортеці (генуез. замок, брами, башти та мури, 15 ст.), церкви Успі­н­ня Пресвятої Богородиці (вірм., 14 ст.), Іоан­на Предтечі (грец., 13–17 ст.), Іоан­на Сучавського (під­земна, 14–17 ст.; усі — архітектури), городище Тіра (6 ст. до н. е. — 4 ст., 12–17 ст.), під­курган. склеп «Скіфська могила» (4–3 ст. до н. е.); у Білгород-Дністров. р-ні — під­курган. склеп «Попова могила» у с. Біленьке Шабів. громади (дата неви­значена), земляний вал побл. с. Красна Коса Старокозац. громади (2–3 ст.); у Білгород-Дністров., Бол­град. та Ізмаїл. р-нах — земляне укріпле­н­ня «Траянів вал» (4 ст.; усі — археології); у Бол­граді — Спасо-Преображен. собор (1833–38), Митрофанів. (мавзолей І. Інзова, 1840–44), Свято-Микол. (1871–81) церкви; у Кілії — Свято-Микол. церква та дзвіниця (1647, 1896); в Ізмаїлі — мала мечеть (Хресто-Воздвижен. церква, 15–16 ст.), Свято-Покров. собор з приділ. церквою св. Миколи (1821–31), церква Різдва (1823), Свято-Нікол. (старообрядниц., 1833, 1899–1906), Свято-Успен. (1841), Свято-Микол. (1852) церкви (усі — архітектури), памʼятник рос. військ. діячу О. Суворову (1913, монум. мистецтва); в Ізмаїл. р-ні — культур. шар о-ва Зміїний (9 ст. до н. е. — 4 ст.), городище Орлівка (Камʼяна гора, 8 ст. до н. е. — 3 ст.), ґрунт. могильник (4 ст. до н. е., серед. 3 ст.), земляний вал (пізніше 4 ст.) у с. Орлівка Реній. громади, поселе­н­ня Сафʼяни в с. Сафʼяни Са­фʼянів. громади (12–10 ст. до н. е.; усі — археології), Свято-Успен. церква в с. Кирнички Суворов. громади (1841), Свято-Введен. церква в с. Нова Некрасівка Новонекрасів. громади (поч. 20 ст.), дзвіниця церкви Іоан­на Богослова (1823; усі — архітектури), Пд. пункт Дуги Струве «Старонекрасівка» (1853, науки і техніки) у с. Стара Некрасівка Сафʼянів. громади; в Одес. р-ні — городище Кошари та некрополь Кошари в Южнен. громаді, Надлиманське городище у Маяків. громаді (9 ст. до н. е.), Роксоланське городище (стародавнє м. Ніконій; 9 ст. до н. е. — 4 ст.) у Дальниц. громаді, курган у с. Усатове Усатів. громади (див. Усатівська культура та Усатівські памʼятки; усі — археології), Свято-Введен. церква в с. Нерубайське Нерубай. громади (1816), Свято-Різдво-Богородична церква в с. Усатове Усатів. громади (1822); у Поділ. р-ні — Свято-Михайлів. церква та дзвіниця в с. Липецьке Поділ. громади (1807).

Турист. галузь є стратегіч. вектором роз­витку області. Щорічно О. о. від­відують понад 6 млн туристів. Особливості геогр. роз­міще­н­ня, сприятливий клімат, найбільші мор. порти України, курортно-рекреац. комплекс, транс­­порт­на, фінанс. та соц.-культурна інфра­структура створюють усі пере­д­умови для функціонува­н­ня в області різних видів туризму (як внутр., так і зарубіж.): культурно-пі­знавал., реліг., лікувал.-оздоров., екол., круїз., сільського та ін. Основу роз­виненої турист. інфра­структури Одещини складають санаторно-курортні, оздоровчі та ін. установи, зокрема: бази від­починку та приватні апартаменти — 572, готелі та апарт-готелі — 540, хостели — 37, садиби сільс. туризму — 32. Функціонує понад 46 турист. маршрутів, зокрема й «Байдарки на Турунчуку», «Бес­сарабська садиба “У Меланії”», «Дністровська Амазонія», «Ранчо дядечка Бо», «Таємне життя Северина Потоцького», «Долина троянд», «Як козаки по сіль ходили…», «По хвилях Бес­сарабії», «Чумацькими шляхами», «Шабо та Ак­керман», «Етнопарк “Нью Васюки”», «Фрумушика-Нова», «Дунайська-дельта — 0 км». Турист.-екс­курс. потенціал області також ви­значає значна кількість обʼєктів природно-заповід. фонду, памʼяток різних часів з ві­домими істор.-культур. заповід­никами, памʼятни­ка­ми та музеями. Це, напр., ві­домі у світі Одес. театр опери та балету, Потьомкін. сходи, м. Вилкове, Білгород-Дністров. фортеця, роз­копки антич. міст Тіри і Ніконії, па­мʼятки культової архітектури в Одесі, Ізмаїлі, Рені, Кілії тощо. 10 міст (Одеса, Ананьїв, Балта, Білгород-Дністровський, Бол­град, Вилкове, Ізмаїл, Кілія, Кодима, Рені) і 2 смт (Велика Михайлівка, Овід­іополь) області занесені до Списку істор. насел. місць України. 16 вересня 2019 Центром всесвіт. спадщини ЮНЕСКО офіційно під­тверджено включе­н­ня обʼєкта «Тіра–Білгород (Ак­керман) — на шляху від Чорного до Балтійського морів» до Поперед. списку ЮНЕСКО. На тер. області є такі природні лікувал. та курортно-рекреац. ресурси: мінерал. води (Кароліно-Бугазьке, Куяльницьке, Одеське, Сергіївське, Чорноморське родовища), пелоїди (лікувал. грязі) та ропа озер і лиманів (Сасик, Бурнас, Алібей, Шагани, Будакського, Тилігульського, Куяльницького і Хаджибейського), мор. узбереж­жя, природні обʼєкти та комплекси зі сприятливими для лікува­н­ня, оздоровле­н­ня та мед. реабілітації клімат. умовами. Гол. рекреац. зони: Вапнярка, Гвардійське, Грибівка, Дальник, Затока, Кароліно-Бугаз, Косівка, Крижанівка, Курортне, Лебедівка, Ліски, Миколаївка, Нова Дофинівка, Одеса, Попаздра, Приморське, Санжійка, Сергіївка, Сичавка, Тузли, Чорноморськ. 2019 природні тер. Куяльниц. лиману оголошено курортом держ. значе­н­ня. В області роз­таш. 29 санаторно-курорт. закладів. Пирогова імені Клінічний санаторій ПрАТ «Укр­­профо­здоровниця» є найбільшим санаторно-курорт. закладом регіону, що щорічно при­ймає понад 10 тис. осіб.

Серед видат. уродженців — агроном, публіцист, громад. діяч, меценат Є. Чикаленко (с. Пере­шори Поділ. р-ну), болгар. політ. діяч О. Малинов (с. Пандаклія, нині Оріхівка Бол­град. р-ну), громад.-політ. діяч, мово­знавець, літературо­знавець А. Ніковський (с. Іванове Одес. р-ну); мово­знавець, пере­кладач 19 ст. Я. Гінкулов (Овід­іополь), хімік С. Вольфкович (академік АН СРСР; Ананьїв), історики М. Слабченко (академік АН УРСР; с. Нерубайське Одес. р-ну), І. Курас (с. Немирівське Поділ. р-ну), гідробіо­лог Ю. Зайцев (с. Миколаївка-Новоросійська Білгород-Дністров. р-ну), мово­знавець О. Мельничук (с. Писарівка Поділ. р-ну; усі — академік НАНУ), фахівець у галузі машинобудува­н­ня Л. Крамаренко (чл.-кор. АН УРСР; Балта), мікробіо­лог К. Андріюк (с. Маяки Одес. р-ну), металофізик Ю. Коваль (Подільськ), педіатр Б. Резнік (с. Холодна Балка Одес. р-ну), фахівець у галузі енергетики А. Щерба (с. Данилівка Березів. р-ну; усі — чл.-кор. НАНУ), психолог О. Чебикін (академік НАПНУ; с. Нерубайське Одес. р-ну); поети В. Бошков (с. Кубей Бол­град. р-ну), В. Геть­ман (с. Маяки Одес. р-ну), О. Лукашевич, Т. Федюк (обидва — Ананьїв), С. Олійник (с. Пасицели Поділ. р-ну), прозаїки Д. Буханенко (с. Білка), А. Маляров (с. Шевченкове; обидва — Березів. р-ну), Б. Деревʼянко (Іванівка), І. Черкашенко (с. Піщана Балт. р-ну), пере­кладач І. Буше (маєток Юковського, нині у ме­жах с. Михайлопіль), поет, прозаїк І. Мавроді (с. Знамʼянка; обидва — Березів. р-ну), поет, пере­кладач, публіцист В. Вихристенко (с. Нова Олександрівка Роз­дільнян. р-ну); живописці Є. Столиця (академік С-Петербур. АМ; с. Будеї), А. Гавдзинський (нар. художник України; с. Бобрик Перший), В. Чегодар (засл. художник УРСР; с. Червоний Яр; усі — Поділ. р-ну), С. Петрашевський (засл. художник України; с. Піщана Балт. р-ну), Л. Ходченко (засл. художник УРСР; с. Шаманівка), В. Вербаховський (с. Степанівка; обидва — Одес. р-ну), С. Горбенко (Овід­іополь), В. Афанасьєв (с. Павлівка Бол­град. р-ну), В. Синицький (с. Курісове-Покровське, нині Курісове), М. Хру­сталенко (с. Бог­данівка), живописець, графік М. Гевелюк (засл. художник УРСР; с. Карнагорове; усі — Березів. р-ну), графік О. Козюренко (засл. діяч мистецтв УРСР; с. Гнилякове Одес. р-ну), художник театру М. Вилкун (засл. художник України; с. Левадівка Березів. р-ну), скульптор, живописець М. Степанов (с. Роксолани Одес. р-ну), скульптор Г. Тен­нер (Білгород-Дністровсь­кий), майстер декор. живопису Р. Палецький (с. Коханівка Поділ. р-ну); мистецтво­знавець А. Шпаков (с. Ново­градківка Одес. р-ну); архітектори Й. Каракіс (Балта), Є. Лопушинська (Березівка), М. Шаповаленко (с. Калинівка Березів. р-ну); брати актор А. Носачов (нар. арт. УРСР) та актор, режисер, театр. діяч Г. Квітко (с. Гіржове Роз­дільнян. р-ну); актори В. Самойлов (с. Єгорівка Одес. р-ну), Д. Дарієнко (с. Валегоцулове, нині Долинське Поділ. р-ну; обоє — нар. арт. СРСР), Г. Бутовська (засл. арт. УРСР; Біляївка), А. Бобер (засл. арт. України; Чорноморськ), Д. Зеркалова (нар. арт. РРФСР; с. Анатолівка Березів. р-ну), актор, антре­пренер М. Багров (Топор; Ананьїв), художник-по­становник, режисер В. Чвалінський (с. Сичавка Одес. р-ну), актриса, журналістка Л. Недін (Овід­іополь; засл. арт. України); актор, кінорежисер Б. Савченко (нар. арт. України; с. Анатолівка Березів. р-ну), кінорежисер В. Шевченко (засл. діяч мистецтв УРСР; Балта), кіно­оператор Є. Козинсь­кий (с. Обжиле Поділ. р-ну); артистка балету, балет­мейстер В. Ферро (нар. арт. України; Анань­їв); композитор М. Чембержі (нар. арт. України, академік НАМУ, чл.-кор. НАПНУ), композитор, музико­­знавець, диригент М. Бойченко, композитор, хор­мейстер Г. Музическу (Музиченко; усі — Ізмаїл); диригент І. Ла­дановський (засл. діяч мистецтв УРСР; Ананьїв), хор. диригенти В. Кіосе (засл. арт. УРСР; с. Калчева Бол­град. р-ну), І. Шилова (нар. арт. України; с. Обжиле Поділ. р-ну); віолончеліст Г. Аверʼянов (засл. діяч мистецтв УРСР; Біляївка); спів­аки М. Огренич (нар. арт. УРСР; Іванівка), Т. Пономаренко (нар. арт. УРСР; х. Варварівка, нині у межах с. Армашівка Березів. р-ну), Г. Олійниченко (нар. арт. РРФСР; с. Куртовка, нині с. Новоукраїнка Бол­град. р-ну), Н. Войцеховська (засл. діяч мистецтв України; с. Гнилякове Одес. р-ну), І. Горді (Овід­іополь), М. Дідученко (с. Троїцьке Одес. р-ну), К. Михайлов-Стоян (с. Великий Буялик), спів­ак, танцівник П. Лещенко (Мастикович; с. Ісаєве; обидва — Березів. р-ну). На Одещині народилися 85 Героїв Рад. Союзу, з них цим зва­н­ням були від­значені двічі С. Артеменко (с. Рацулове Березів. р-ну), Р. Малиновський (Одеса), С. Тимошенко (с. Орман, нині Фурманівка Ізмаїл. р-ну). З О. о. повʼязані життя Героїв України — промисловців С. Стребка, М. Павлюка, В. Філіпчука, кер. агрофірм З. Гришка, В. Видобори, мецената, громад. діяча Б. Литвака, учасників рятува­н­ня людей під час пожежі Г. Бортюк і С. Шатохіна. В Одесі здобували військ. освіту Герої України О. Довгий, Ю. Коваленко, Є. Лоскот, О. Порхун, С. Собко, В. Чибінєєв.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю