Одеська фабрика технічних тканин

ОДЕ́СЬКА ФА́БРИКА ТЕХНІ́ЧНИХ ТКАНИ́Н – підприємство конопледжутової галузі легкої промисловості. Засн. 1887 англ. промисловцями як Товариство папер.-джут. ф-ки в Рос. імперії на базі збанкрутілого Пд.-рос. товариства папер.-прядил. виробництва. 1909 його власником стало франц. АТ. На підприємстві, оснащеному 4-ма паровими машинами заг. потуж. 720 к. с., виготовляли полотно з індій. джуту та вироби з нього. 1893 тут працювали 572 особи й було виготовлено 2 680 000 шт. джут. мішків. Під час 1-ї світової війни доставляння джуту з Індії припинено, наприкінці 1918 ф-ка зупинила діяльність. 1920 підприємство націоналізовано, докорінно реконструйовано і перейм. в Одес. джут. ф-ку (від 1922 — ім. О. Хворостіна). Сировиною стали льон, коноплі, кудель, від 1924 почали знову переробляти джут. При ф-ці 1923 відкрито перші в Одесі дит. ясла на 50 осіб, їдальню та бібліотеку, 1924 — дит. садок на 100 осіб, 1931 — школу фабрично-завод. навчання. 1929 на підприємстві введено в дію снувал.-шліхтувал., прядил. та ремонтно-мех., значно розширено ткац. цехи. Освоєно виробництво лінолеум. полотна, що використовували для виготовлення лінолеуму на одес. лінолеум. заводі «Більшовик». Під час індустріалізації 1934 ф-ку з респ. підпорядкування передано у розпорядження наркомату місц. промисловості, а 1939 вона увійшла до числа провід. підприємств міста. 1940 тут виготовлено 21,3 млн погон. м тканин, а також 70 % мішків для цукру від усього заг.-союз. виробництва. У роки 2-ї світової війни 1941 осн. устаткування ф-ки евакуйовано в м. Фрунзе (нині Бішкек). Під час румун. окупації Одеси підприємство повністю зруйновано, 1944 розпочато відновлення та переоснащення на базі нової техніки: встановлено машини-автомати для розкрою тканин, ланцюг. конвеєри тощо. 1955 ф-ка досягла довоєн. рівня виробництва, виготовляла 35 % усієї конопледжут. продукції СРСР, переважно мішки для цукру, руди тощо, й була єдиним підприємством у країні, що випускало джут. тканину для виготовлення лінолеуму. Тут працювала Герой Соц. Праці (1966) мотальниця О. Муранова. 1969 на ф-ці вироблено 29 053,3 тис. погон. м тканин. Осн. вироб. цехи (1970): сировинний, підготовки сировини, підготовчий (передпрядильний), прядильний, снувал.-шліхтувальний, ткацький, обробно-швейний. На поч. 1980-х рр. розпочато впровадження високопродуктив. прядил. та ткац. устаткування. 1982 ф-ка виробляла 27 % усіх конопледжут. тканин СРСР. Після відновлення незалежності України становище підприємства ускладнилося через збільшення імпорту тех. тканин іноз. виробництва. Житл. будинки, ПТУ № 33 та гуртожиток, що перебували на балансі ф-ки, 1993 передано в комунал. власність міста. Підпр-во було перетвор. у ЗАТ «О. ф. т. т.», наприкінці 2003 порушено справу про його банкрутство, у жовтні 2008 визнано банкрутом і припинено як юрид. особу. Під час пожежі 2013 більша частина приміщень ф-ки згоріла.

Літ.: Славятся ткачихи мастерством. О., 1987.

А. О. Сабатин, О. В. Савченко