Одеський археологічний музей НАНУ

ОДЕ́СЬКИЙ АРХЕОЛОГІ́ЧНИЙ МУЗЕ́Й НАНУ

Засн. 1825, є най­старішою установою НАНУ. Його від­кри­т­тю пере­дувала низка археол. знахідок у Пн. Причорноморʼї та перші наук. спроби їх інтер­претувати (І. Потоцький, П. Пал­лас, Е. Кел­лер та ін.). Значну увагу питан­ню збереже­н­ня цього на­дба­н­ня приділяли й місц. чиновники — очільники міста та краю А. Рішельє, О. Ланжерон та, особливо, М. Воронцов, який під­тримував усі почина­н­ня фахівців-археологів і звернувся до імператора Олександра І із клопота­н­ням про від­кри­т­тя музею. Об­ґрунтував необхідність його створе­н­ня І. Стемпковський, першим дир. став І. Бларамберг (пере­дав до музею свою особисту колекцію). Другий етап діяльності — заснува­н­ня 1839 Одеського товариства історії і старожитностей та музею при ньому (для цього побудували спец. споруду). 1858 завдяки зуси­л­лям М. Мурзакевича два музеї обʼ­єд­нано в один, 1872 він отримав статус імператорського. Окрім дійс. чл. Одес. товариства історії і старожитностей, у музеї працювали (або спів­­працювали) ві­домі вчені того часу Ф. Брун, П. Бек­кер, Н. Кондаков, Ф. Успенський, Е. Міннс (Велика Британія), Р. Фуртвенґлер (Німеч­чина) та ін. Знач. внесок у його роз­виток зробив Г. Маразлі, який ініціював будівництво нового приміще­н­ня музею та надав свої кошти (спільно з міською думою). Будівлю від­крито 1883 (арх. Ф. Гонсіоровський), спочатку тут знаходилась також і міська публічна б-ка. Однак оскільки колекції музею по­стійно зро­стали, завдяки зуси­л­лям Е. Штерна (заклав основи сучас. музеє­знавства, під­готував музейні каталоги, що використовують донині) від 1908 музей за­ймає усе приміще­н­ня. Серед ін. меценатів 19 — поч. 20 ст. — Т. Юзефович, О. Бертьє-Делагард, А. Маврокордато. Одес. товариство історії і старожитностей, якому належав музей, намагалося для його під­тримки при­ймати у свої чл. ві­домих осіб — політиків, науковців ін. галузей, меценатів. Так, почес. чл. товариства були усі великі князі Рос. імперії, імператор Бразилії, воєводи Сербії, Валахії та ін. 1920 музей пере­йшов у держ. власність, із заснува­н­ням Одеської комісії крає­знавства при ВУАН (головою став дир. музею С. Дложевський) його діяльність активізувалася, зокрема роз­почато стаціонарні роз­копки (Усатове, Ольвія), значну роль у яких ві­ді­грав М. Болтенко. У 1930-х рр. започатковано роз­копки на о-ві Березань, Сабатинівці, Лузанівці та ін. Під час 2-ї світової вій­ни 1941–44 колекції (окрім золотих речей) залишались в Одесі, музей продов­жував працювати протягом усього періоду окупації. Після визволе­н­ня вже 1945 організовано першу екс­педицію на о-в Березань. По­ступово екс­позиція музею почала зро­стати за рахунок роз­копок на антич. памʼятках на мор. узбереж­жі, курганів, ви­вче­н­ня трипіл. памʼяток; покращено структуру екс­позицій, наук. облік; 1957 роз­почато видавн. діяльність. На­прикінці 1950-х — на поч. 1960-х рр. до музею наді­йшли великі колекції з палеоліт. стоянок, памʼяток черняхів. культури, словʼян. поселень із Подністровʼя, унікал. Інгульський скарб доби бронзи. Особлива увага була приділена ви­вчен­ню памʼяток Нижнього По­дністровʼя. Знач. внесок у роз­виток музей. колекції зробив засн. 1976 в Одесі від­діл археології Пн.-Зх. Причорноморʼя (перший зав. — В. Станко) Ін­ституту археології АН УРСР (Київ). Широкий роз­виток польової та наук. діяльності до­зволив 1959 створити на базі музею Одеське археологічне товариство, що у роки свого роз­квіту налічувало бл. 350 чл. (кер. — М. Синицин, П. Каришковський-Ікар, нині — С. Охотніков). У 1960–80-х рр. спільно з ін. установами, насамперед Ін­ститутом археології АН УРСР, проведено мас­штабні екс­педиції у зонах новобудов (М. Шмаглій, І. Черняков, Л. Суб­ботін), завдяки чому роз­копано сотні курганів; проведено роз­копки мезоліт. стоянки Мирне (В. Станко), багатошарового городища Орлівка (Р. Бондар), поселе­н­ня Усатове (Є. Патокова). 1971 музей пере­ведено у систему АН УРСР (нині НАНУ), від 1997 він діє на правах НДІ. Продовжено роз­копки ві­домих памʼяток і роз­почато дослідж. нових, серед яких — па­мʼятка доби енеоліту Маяки (В. Пе­тренко, Л. Носова), поселе­н­ня пізньої бронзи (В. Ванчугов), грец. поселе­н­ня архаїч. часу на березі р. Дністер (С. Охотніков), рим. доби (О. Малюкевич), городища і некрополя Ніконій (Н. Секєрська, І. Бруяко), антич. поселе­н­ня Кошари (Є. Редіна), гідроархеол. дослідж. на о-ві Зміїний спільно з фахівцями з Італії (С. Охотніков). В остан­ні роки спів­праця з іноз. вченими до­зволила організувати ще низку екс­педицій — поселень доби бронзи–заліза у пониз­зі р. Дунай (В. Ванчугов, І. Бруяко) разом із Румунією, Молдовою та Німеч­чиною, а також продовжувати старі (Кошари, Ніконій — з Польщею). О. а. м. НАНУ під­тримує звʼязки з багатьма країнами Європи, із його колекціями працюють фахівці з Франції, Німеч­чини, Данії, Великої Британії, Болгарії, Румунії, Польщі та ін., бере участь у між­нар. ви­ставках і конференціях. Так, 2006 він організував і провів між­нар. ви­ставку «Скарби з Чорноморського узбереж­жя» у Нац. музеї Кракова (Польща), де було продемонстровано 511 найкращих екс­понатів від доби енеоліту до Середньовіч­чя (найбільша укр. археол. ви­ставка, що екс­понувалася за кордоном); 2007 взяв участь у ви­ставці «Золото кочовиків степів України» (м. Тренто, Італія); 2008 став спів­організатором ви­ставки «Загадки України: Дивовижна Трипільська культура (4500–2700 рр. до н. е.)» у Королів. музеї Онтаріо (м. Торонто, Канада). Спів­роб. О. а. м. НАНУ створили перший на Пд. України музей під від­критим небом, де демонструють залишки антич. поселе­н­ня 5–3 ст. до н. е. на Примор. бульварі в Одесі та Істор.-археол. музей на о-ві Зміїний. 2008 колекціям О. а. м. НАНУ на­дано статус «національне на­дба­н­ня». Нині у фондах музею — бл. 170 тис. екс­понатів, зокрема 55 тис. монет. Екс­позицію побудовано за хронол.-територ. планом, вона охоплює епохи палеоліту, енеоліту, доби бронзи, скіфо-антич. періоду, Середньовіч­чя. Античні зали повністю пере­обладнано та від­ремонтовано за під­тримки Фонду А. Левентіса (Кіпр), у спец. залах роз­таш. «Золота скарбниця» та найбільша в Україні колекція памʼяток Стародав. Єгипту. Також в О. а. м. НАНУ найбільша в Україні збірка антич. раритетів: бл. 200 зразків скульптури, мармурових архіт. деталей, понад 800 ваз, 1500 теракот, збірка скульп­тур із Кіпру, один із найбільших у світі скарбів електрових монет з м. Кізік (5–4 ст. до н. е.), один із 11-ти ві­домих науці златників князя Володимира, рідкісна плита з руніч. знаками та ін. унікал. екс­понати. Від 1971 спів­роб. О. а. м. НАНУ під­готували і видали друком 149 збірників статей і моно­графій, серед них — «Археология в Одес­се» (2010), «Древние куль­туры Северо-Западного Причерноморья» (2013); від­новили випуск альманаху «Материалы по археологии Северного Причерноморья». При музеї діє б-ка, що нараховує понад 35 тис. томів спец. літ-ри, та ре­ставрац. майстерня. Серед спів­роб. — 1 д-р і 7 канд. н. Директор — І. Бруяко (від 2007).