Криган Григорій Георгійович

КРИГА́Н Григорій Георгі­йович (15. 05. 1941, с. Тарасівці Новоселиц. р-ну Чернів. обл. — 21. 09. 2021, Чернівці) — прозаїк, публіцист, пере­кладач. Член НСПУ (1992), СП Румунії (2004), СП Молдови (2012). Премії товариства буковин. пись­мен­ників (2003), ім. М. Емінеску (2010). Золота медаль укр. жур­налістики (2011). Закін. Чернів. університет (1963), від­діл. журналістики Академії сусп. наук при ЦК КПРС (Москва, 1978). Працював пере­кладачем у г. «Радянська Буковина» (1963–65), завідувач від­ділу (1965–69), заст. гол. ред. г. «Zorile Bukovinei» (1969–2004). Пере­бував на творчій роботі. Писав румун. мовою. Автор зб. оповідань «Casa cea nouă» («Но­вий дім», 2002); кн. статей ін­тервʼю, есе про М. Емінеску «Cea mai curată lacrimă a noastră» («Пре­чиста сльоза наша», 2009; обидві — Чернівці). У пере­кладі К. в Кишиневі ви­йшли оповіда­н­ня С. Снігура («Албена», 1976), М. Шу­мила («Голубий зеніт», 1979), Р. Федорова («Роз­мова опівночі», 1979), Дні­прової Чай­ки («Дівчина-чайка», 1986), Ю. Зба­нацького («В роз­відці», 1986), А. Мʼястківського («Паром», «Біо­­­графія», «Василь Робота», 1986); новели П. Панча («Дорого­вказ», 1979), Григора Тютюн­ника («Іван Срібний», «Нюра», «Три зозулі з поклоном», «Вуточка», «Кізочка», 1990); романи Ю. Збанацького («Малиновий дзвін», 1985, разом із І. Крецу), О. Гончара («Твоя зоря», 1986).

Завантажити статтю