КРИГА́Н Григорій Георгі­йович (15. 05. 1941, с. Тарасівці Новоселицького ра­йону Чернівецької області — 21. 09. 2021, Чернівці) — прозаїк, публіцист, пере­кладач. Член Національної спілки письмен­ників України (1992), Спілки письмен­ників Румунії (2004), Спілки письмен­ників Молдови (2012). Премії товариства буковинських пись­мен­ників (2003), імені М. Емінеску (2010). Золота медаль української жур­налістики (2011). Закінчив Чернівецький університет (1963), від­діле­н­ня журналістики Академії су­спільних наук при ЦК КПРС (Москва, 1978). Працював пере­кладачем у газеті «Радянська Буковина» (1963–65), завідувач від­ділу (1965–69), за­ступник головного редактора газети «Zorile Bukovinei» (1969–2004). Пере­бував на творчій роботі. Писав румунською мовою. Автор збірки оповідань «Casa cea nouă» («Но­вий дім», 2002); книги статей інтервʼю, есе про М. Емінеску «Cea mai curată lacrimă a noastră» («Пре­чиста сльоза наша», 2009; обидві — Чернівці). У пере­кладі Кригана в Кишиневі ви­йшли оповіда­н­ня С. Снігура («Албена», 1976), М. Шу­мила («Голубий зеніт», 1979), Р. Федорова («Роз­мова опівночі», 1979), Дні­прової Чай­ки («Дівчина-чайка», 1986), Ю. Зба­нацького («В роз­відці», 1986), А. Мʼястківського («Паром», «Біо­­­графія», «Василь Робота», 1986); новели П. Панча («Дорого­вказ», 1979), Григора Тютюн­ника («Іван Срібний», «Нюра», «Три зозулі з поклоном», «Вуточка», «Кізочка», 1990); романи Ю. Збанацького («Малиновий дзвін», 1985, разом із І. Крецу), О. Гончара («Твоя зоря», 1986).