Одеський завод радіально-свердлильних верстатів
ОДЕ́СЬКИЙ ЗАВО́Д РАДІА́ЛЬНО-СВЕРДЛИ́ЛЬНИХ ВЕРСТА́ТІВ — підприємство у галузі верстатобудування. Засн. 1884 як Новорос. мех. і чавуноливар. завод. Під час воєн. дій 1918–20 підприємство зруйновано, відновлено 1924 як Держ. маш.-буд. завод ім. В. Леніна. Від 1928 завод спеціалізувався на випуску металорізал. верстатів, зокрема було освоєно виробництво вертикал.-свердлил. верстатів діаметром свердління до 75 мм. До 1941 налагоджено випуск агрегатно-свердлил. напівавтоматів, хонінгувал., розточувал. верстатів та верстатів глибокого свердління. Під час 2-ї світової війни в липні 1941 завод евакуйовано у м. Стерлітамак (Башкортостан, РФ). Після звільнення Одеси в травні 1944 на новому місці зведено О. з. р.-с. в. (від 1969 — ім. В. Леніна). 1946 виготовлено перший радіал.-свердлил. верстат моделі 255 діаметром свердління 50 мм, згодом випускав верстати діаметром свердління 75 і 100 мм, переносні свердлил. верстати з поворот. головкою діаметром свердління до 75 мм, хонінгувал. (до 600 мм) та глибокого свердління (до 50 мм) верстати. 1957 на тер. підприємства встановлено 15-метр. копію Ейфелевої вежі, побуд. робітниками ковал.-зварювал. цеху масштабом 1:15. У структурі (1971) — 17 цехів: 10 осн. (ливар., ковал.-зварювал., 5 мех. і 3 складал.) та 7 допоміжних (інструм., модел., ремонтно-мех., електроремонт., транспорт. тощо). 1976 завод — гол. підприємство Одес. верстатобуд. ВО, до складу якого ввійшли також СКБ алмазно-розточувал. верстатів і Проектно-технол. бюро верстатобудування. Вироб. номенклатуру доповнено спец. розточувал. верстатами, верстатами глибокого свердління, вертикал. оброблювал. центрами з числовим програм. керуванням. Від 1985 — у складі ВО «Мікрон». У 1980-х рр. О. з. р.-с. в. — єдине підприємство в СРСР, де радіал.-свердлил. верстати виробляли великими серіями конвеєрно-поток. способом. У цей час завод, на якому працювали бл. 5,5 тис. осіб, випускав ковал.-прес., алмазно-розточувал., хонінгувал., спец. й агрегатні верстати, а також верстати глибокого свердління (зокрема високої та підвищеної точності); низка моделей могла працювати в напівавтомат. й автомат. режимах, частину верстатів оснащено числовим програм. керуванням. Чимало робітників відзначено уряд. нагородами, зокрема токаря Г. Нежевенка — Державною премією СРСР. Соц. сфера: база відпочинку «Лузанівка», стадіон «Радіалка», житл. фонд. 1994 підприємство приватизовано й перетвор. у ВАТ «О. з. р.-с. в.» (від 2011 — ПАТ), серед продукції — радіал.-свердлил. верстати діаметром свердління 32 та 40 мм. У 1-й пол. 2000-х рр. завод, що зберіг ливарне виробництво, виконував роботи з лиття металів. Через екон. кризу 2008 більшість працівників звільнено, згодом підприємство практично припинило вироб. діяльність. Приміщення здано в оренду, а частину продано через борги.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
