Одеський історико-краєзнавчий музей

ОДЕ́СЬКИЙ ІСТО́РИКО-КРАЄЗНА́ВЧИЙ МУЗЕ́Й — музей комплексного профілю, що по­єд­нує документальну, архітектурно-художню, нумізматичну, етно­графічну та наукову складову історії міста та краю. О. і.-к. м. роз­таш. у будівлі на вул. Гаван­на, № 4 (особняк палац. типу, що належав під­приємцю О. Новікову та був зведений 1876 за проектом арх. Ф. Гонсіоровського). Має філію «Меморіал героїчної оборони Одеси 1941» (вул. Дача Ковалевського, № 150, на місці 411-ї берег. батареї) та 2 від­діли — «Степова Україна» Музей (вул. Ланжеронівська, № 24а) і Бол­градський історико-етно­графічний музей. О. і.-к. м. засн. 1955, від­крито 1956. Серед фондо­утворювачів — Одес. міський музей старожитностей (створ. 1825), Музей Одеського товариства історії та старожитностей (1839), музеї «Стара Одеса» і «Степова Україна» (1925), «Героїчна оборона Одеси» (1944) і «Зала ім. графа М. Толстого» Одес. міської публіч. б-ки (1907). Зі­бра­н­ня істор. профілю — одне з кращих в Україні за змістом та культур. значе­н­ням, налічує бл. 120 тис. цін­них і оригінал. музей. предметів. Серед них — документи, повʼяза­ні з жи­т­тям і діяльністю козац. родин Колпаків та Білих, під­писані військ. суд­дею А. Головатим, адміністраторами та військ. діячами Г. Потьомкіним, П. Зубовим, Й. де Рібасом, О. Ланжероном, О. Суворовим, М. Кутузовим; архіт. та інж. проекти Ж. Гаюї, Ф. Фрапол­лі, Ф. Боффо, Г. Тор­річел­лі, Ф. Моранді, Ф. Гонсіоровського, О. Бернардац­ці, Л. Влодека, Ю. Дмитренка, А. Мінкуса, А. Лисенка; графічні роботи Л. Кас­саса, К. Бос­солі, Ф. Грос­са, Ю. Берндта; колекції ікон, зброї, предметів побуту, нумізмат. та картогр. матеріали. Порт­рет. живопис 18–20 ст. пред­ставляє геть­манів і козац. старшину, видат. управителів і пред­ставників інтелектуал. еліти краю. Діють по­стійні екс­позиції: «Стара Одеса», «Одещина 1917–41: по­гляд крізь роки», «Одеса і край у роки Другої світової вій­ни 1939–45», «Зброя з колекції музею», ви­ставк. варіанти екс­позицій «Пробудже­н­ня памʼяті (Голодомор 1932–33 на Одещині)», «Завжди напоготові» (присвячена буд-ву ЗС України). Істор.-етногр. екс­педиції 1960-х, 1980-х та від поч. 2000-х рр. сприяли знач. надходжен­ню побут. предметів, що характеризують багатонац. насел. Причорноморʼя. Багато надходжень складають дарунки творів професій. художників і предметів ужитк. декор. мистецтва, робіт нар. майстрів. О. і.-к. м. провадить активну діяльність, присвячену важливим держ. датам і подіям регіон. історії, зберіган­ню старожитностей і роз­витку традицій насел. краю. Ви­ставк. проект «Історія краю в музей. екс­позиціях» (2008–18) надав можливість по­зна­йомити громадськість Одеси з провінцій. музеями, сприяти обміну досві­дом між ними. Мист.-дослідн. проекти «Мамай мандрує» та «Роз­маї­т­тя чумацьких шляхів» по­єд­нали громад. ініціативу з краєзн. роз­відками і можливостями музейництва. Традиційним стало від­кри­т­тя ви­ставок разом з ви­ступами самодіял. колективів, теа­траліз. показами обрядовості, етногр. святами за участі нац.-куль­тур. т-в Одещини. Музейна педагогіка пред­ставлена уроками в екс­позиції, наук.-практ. учнів. та студент. конференціями, циклом майстер-класів «Арт-тера­пія предків». Результати наук.-краєзн. дослідж., здобутки та про­блеми музейництва обговорюють на Між­нар. наук.-практ. конференціях «Музей. Історія. Одеса», що проводять у ювілейні для О. і.-к. м. роки (1996, 2001, 2006, 2011, 2016). Двічі на рік друкують «Вісник Одеського історико-крає­знавчого музею». Директор музею: Б. Ковалевський (1955–62), М. Пустовойтенко (1962–78), Л. Дузь (1979–82), М. Котович (1982–84), В. Іванов (1984–94), Н. Лещинська (1994–98), В. Солодова (від 1998).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю