Одеський національний академічний театр опери та балету

ОДЕ́СЬКИЙ НАЦІОНА́ЛЬНИЙ АКАДЕМІ́ЧНИЙ ТЕА́ТР О́ПЕРИ ТА БАЛЕ́ТУ

1-й театр. сезон на сцені Міського театру від­крився 10 лютого 1810 одноакт. оперою «Нове сімейство» С. Фреліха й водевілем «Утішена вдова» Я. Княжніна, що були по­ставлені рос. трупою П. Фортунатова. Від 1811 ви­ступала рос. драм. трупа князя О. Шаховського. У 1820–50-х рр. у репертуарі пере­важали італ. опери (антре­пренери Дж. Монтовані, Й. Замбоні, Ґ. Буанаволіо та ін.): «Італійка в Алжирі», «Семіраміда», «Танкред», «Сорока-крадійка», «Турок в Італії» Дж. Рос­сіні, «Таємний шлюб», «Клотильда» Д. Чімарози, «Чужоземка», «Норма», «Сомнамбула» В. Бел­ліні, «Любовний напій», «Анна Болейн», «Лючія ді Лам­мермур», «Пуритани», «Фаворитки» Ґ. Доніцет­ті, «Ломбардці», «Обидва Фоскарі», «Роз­бійники», «Ріґолет­то», «Трубадур» Дж. Верді, а також ви­стави рос. композиторів, зокрема «Князь-невидимка», «Ілля-богатир, або Звільне­н­ня Чернігова», «Козак-віршотворець» К. Кавоса, «Дівич­ник» О. Тітова. 1821 у театрі вперше в Рос. імперії по­ставлено оперу «Севільський цирульник» Дж. Рос­сіні. 1873 внаслідок пожежі приміще­н­ня театру було знищене. Сучасна будівля зведена 1887 під керівництвом арх. Ф. Фельнера і Г. Гельмера («Бюро Фельнер&Гельмер»). Аттик 2-поверх. портика увінчаний запряженою 4-ма пантерами квадригою музи трагедії Мельпомени. При вході в приміще­н­ня на пʼєде­сталі пластично втілені сцени з трагедії Еврипіда «Іполит» та комедії Аристофана «Птахи». З боків, на карнизах балкона, роз­таш. ще 2 скульптурні групи: з правого боку — муза танцю Терпсіхора на­вчає своєму мистецтву, зліва — кентавр Хірон дає урок гри на лірі Апол­лону. По обидва боки центр. портика, у верх. частині балкон. ярусу напів­колом роз­міщені в нішах погру­д­дя О. Грибоєдова, О. Пушкіна, М. Гоголя, М. Глінки, що ре­презентують різні види мистецтва: драму, поезію, комедію та музику. Інтерʼєр будівлі від­значається роз­кіш­шю і знач. кількістю прикрас, позолотою, орнаментацією, яскравою колористикою. Плафон прикрашений золоченим багетом з 4-ма картинами, що зображають сцени з творів В. Шекс­піра. Арх-ра глядац. залу витримана в стилі пізнього франц. Рококо, унікал. акустика до­зволяє доносити шепіт зі сцени навіть в найвід­даленіший куточок залу. Це був 1-й театр у Новорос­сії і 1-й будинок на Пд. Причорноморʼя з електрикою та паровим устаткува­н­ням (вартість будівництва становила 1 500 000 крб). Від­кри­т­тя театр. сезону у новому приміщен­ні від­булося 1 жовтня 1887 «Прологом» Г. Лішина у виконан­ні артистів трупи антре­пренера І. Черепен­никова. Також було показано 2 фрагменти з повісті «Борис Годунов» О. Пушкіна та 3-ю дію з комедії «Лихо з ро­зуму» О. Грибоєдова. Епоха роз­квіту театру припала на 1897–1900, коли закладом керував спів­ак і антре­пренер О. Сибіряков. В Одесі гастролювали Л. Тетраціні, М. Бат­тістіні, драм. трупа М. Солов­йова. Від 1903 антре­призою керувала спів­ачка М. Лубковська, яка 1905 організувала гастролі видат. італ. баритона Т. Руффо. Разом з ним в низці ви­став (зокрема «Євгеній Онєгін» П. Чайковського, «Демон» А. Рубінштейна) арії виконували італ. тенор Дж. Ансельмі та польс. сопрано Я. Королевич-Вайдова. По­становником та виконавцем танців був Х. Ніжинський, який створив балетні номери для опер «Кармен» Ж. Бізе та «Життя за царя» М. Глінки. У по­становках брали участь пере­важно вихованці Варшав. хореогр. школи, оскільки власної балет. трупи в театрі не було. 1923 сформовано по­стійну балетну трупу. Того ж року кер. балет. колективу став ві­домий балет­мейстер Р. Баланот­ті, першою по­становкою якого стало «Лебедине озеро» П. Чайковського (премʼєра 7 грудня 1923). Поряд із рос. і зх.-європ. операми зі сцени звучали твори укр. авторів — «Тарас Бульба» і «Наталка Полтавка» М. Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. Зʼявилися опери на укр. сюжети, написані рос. композиторами, — «Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського, «Черевички» П. Чайковського. Від 1926 — Одес. держ. академ. театр опери та балету. У рад. період в театрі ставили опери «Орлиний бунт» А. Пащенка (1927), «Роз­лом» В. Фемеліді (1929), «Золотий обруч» (1930), «Щорс» (1938) Б. Лятошинського, «Яблуневий полон» (1931), «Броненосець “Потьомкін”» (1955, 2-а ред.) О. Чишка, «Трагедійна ніч» К. Данькевича (1935), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1954), «Катерина» М. Аркаса (1958), «Макбет» (1959), «Дон Карлос» (1962) Дж. Верді, «Віндзорські кумоньки» О. Ніколаї (1964), «Вітрова донька» Ю. Мейтуса (1965), «Собака на сіні» О. Сандлера (1966), «Загибель ескадри» (1967), «Листи коха­н­ня» (1978) та «Вій» (1984) В. Губаренка, «Наталка Полтавка» (1969), «Тарас Бульба» (1971) М. Лисенка, «Біліє парус одинокий» С. Баневича (1969, премʼєра), «Арсенал» Г. Майбороди (1970), «Запорожці» (1979), «Кирило Кожумʼяка» (1982) Г. Юцевича, «В бурю» Т. Хрєн­никова (1981), «Вірна любов» Л. Колодуба (1985), «Усього один день» М. Кармінського (1987); балети «Кармань­йола» В. Фемеліді (1928), «Ференджі» Б. Яновського (1931), «Пісня синіх морів» Б. Буєвсь­кого (1967), «Свіч­чине весі­л­ля» Ю. Знатокова (1973; обидва — премʼєра). 1965–67 та 1996–2007 проведено капітал. ре­ставрації театру. 1971 встановлено орган. 2007 театр отримав статус «національний». У сучас. репертуарі — «Любовний напій» Ґ. Доніцет­ті, «Дідона і Еней» Г. Персел­ла (обидві — 2016), «Спляча красуня» П. Чайковського, «Тангейзер» Р. Ваґнера (у концерт. виконан­ні), «Набук­ко» (усі — 2017), «Трубадур», «Травіата» (обидві — 2019) Дж. Верді, «Орфей і Евридіка» К. Ґлюка, «Маскарад» А. Хачатуряна (обидві — 2018), «Мадам Бат­терфляй» Дж. Пуч­чіні, «Ромео і Джульєт­та» С. Прокофʼєва (обидві — 2019), «Карміна Бурана» К. Орффа (2020). На сцені театру диригували П. Чайковський, М. Римський-Корсаков, А. Рубінштейн, Е. Направник, А. Аренський, О. Глазунов; ви­ступали актори М. Щепкін, П. Мочалов, М. Милославський, С. Шумський, К. Соленик; спів­аки Е. Карузо (Італія), П. Лисиціан, І. Архипова, О. Пирогов (усі — Росія), М. Бієшу (Молдова), З. Анджапарідзе (Грузія), Г. Крумм, Г. Отс (обидва — Естонія), Ф. Шаляпін, Л. Собінов, С. Крушельницька, Л. Липковська, А. Неж­данова, С. Лемешев, М. Магомаєв, А. Со­ловʼяненко, І. Алчевський, П. Цесевич, М. Литвиненко-Вольгемут, І. Паторжинський, А. Джамагорцян, Р. Сергієнко, Н. Ткаченко, М. Огренич, Є. Іванов, А. Ріхтер, І. Пономаренко, Т. Мороз, Г. Олійниченко, Л. Ширіна, А. Бойко, А. Капустін, В. Тарасов; арт. балету А. Па­влова, К. Гельцер, М. Семенова, Г. Уланова, М. Плісецька, А. Осипенко, М. Єгоров (усі — Росія), М. Сабірова (Таджики­стан), М. Лієпа (Латвія), О. Годунов (Росія–США), Р. Петі (Франція), А. Дункан, Т. Карсавіна, О. Лепешинська, В. Писарев, С. Антипова, Н. Баришева, С. Вальтер, В. Волкова, В. Каверзін, Е. Караваєва, І. Михайличенко, В. Михайловський, В. Новицький, М. Пєтухов, А. Риндіна, П. Фомін, Т. Демпель-Ващенко, А. Васильєва, А. Яригіна, Т. Іваньковська, В. Гришукова, А. Середа, В. Лесневський, А. Гирман. З концертами ви­ступали С. Рахманінов, О. Скрябін, С. Про­кофʼєв, Г. Нейгауз, Д. Ой­страх, Р. Ґлієр, Е. Гілельс. У різний час у театрі працювали диригенти Й. Прибік, М. Покровський, Я. Вощак, Д. Сіпітінер, Г. Проваторов, Б. Грузін, Б. Афанасьєв, І. Шаврук, О. Самоїле; реж. В. Лоський, М. Боголюбов, С. Гаудасинський, А. Почиковський, Б. Рябикін, Г. Дикий; художники І. Назарʼян-Назаров, П. Злочевський, Н. Бевзенко-Зинкіна; хор­мейстери К. Пігров, Д. За­грецький, П. Толстяков, М. Тараканов, В. Бричевсь­кий, І. Серебрянський, С. Крижановський, І. Спів­акова, Л. Бутенко; балет­мейстери М. Болотов, П. Вірський, А. Терехов, П. Йоркін, Л. Жуков, М. Мойсеєв, Н. Риженко, В. Смирнов-Голованов, І. Чернишов, В. Трощенко, Ю. Васюченко, В. Вронський, М. Трегубов, Л. Лавровський, О. Вино­градов, Г. Ма­йоров. Нині у складі трупи — спів­аки В. Навротський, Л. Зуєнко, В. Васильєва, В. Мітюшкін, О. Стародубцева, Т. Спаська, В. Горай, О. Злакоман, Д. Павлюк; арт. балету Г. Севоян, О. Добрянська, В. Статний, М. Полюдова, О. Рожевич, С. Доценко, К. Кальченко; реж. Л. Калашнік, О. Тараненко, П. Кошка.

1998 в театрі започатковано між­нар. фестиваль опер. мистецтва «Золота корона», на якому ви­ступали солісти з театру «Ла Скала» (Італія), Швейцарії, США, Австрії, Польщі, Хорватії, Румунії, Росії, Молдови; 2016 — фестиваль «Оксамитовий сезон в Одеській опері». 2012, 2013 проведено між­нар. фестивалі мистецтв, зокрема по­ставлено опен-ейр оперу «Аїда» Дж. Верді і сценічну кантату «Карміна Бурана» К. Орффа, балети «Жар-птиця» й «Весна священ­на» І. Стравинського, оперу «Алкід» Д. Бортнянського; 2021 — між­нар. майстер-клас молодих опер. диригентів під орудою О. Линів, у якому взяли участь молодi диригенти з України, Естонії, Франції; 2022 — 1-й Між­нар. конкурс молодих опер. спів­аків. 2021 за під­тримки Укр. культур. фонду здійснено унікал. проект-колаж «Ковчег “УКРАЇНА”: Музика» під диригува­н­ням О. Линів, у якому взяли участь молодіж. симф. оркестр України «YsOU», чол. хор. капела «Дударик», камер. дівочий хор Київ. муз. ліцею ім. М. Лисенка, гурти «Хорея козацька», «Курбаси». Колектив театру, а також окремі солісти з великим успіхом ви­ступали на між­нар. фестивалях в Болгарії, Великій Британії, Греції, Естонії, Італії, Іспанії, Канаді, Китаї, Лівані, Німеч­чині, ОАЕ, Росії, США, Фінляндії, Франції, Швейцарії, Японії, на Кіпрі; арт. балету гастролювали в Канаді, Японії, Вʼєтнамі, Китаї, Угорщині, Болгарії, Фінляндії, Пд. Кореї, Італії, Іспанії, Португалії, Індонезії, Швейцарії, Швеції та ін. країнах. Музейна екс­позиція «Історія театру» роз­повід­ає про творчу біо­графію театру протягом усіх років його існува­н­ня, роль театру у культур. та громад. житті Одеси, історію будівлі театру як памʼятку архітектури нац. значе­н­ня. Екс­позиція є зі­бра­н­ням матеріалів з архівів та особистих колекцій: фото­графії, документи, афіші, про­грами ви­став репертуару різних років, а також особисті речі артистів, костюми та ін. Ген. дир. — Н. Бабіч (від 2009), гол. диригент — В. Чернухо-Воліч (від 2019), гол. за­прошені диригенти — О. Линів і Х. Йошіда (Японія), гол. хор­мейстер — В. Регрут (від 2018), гол. художник — І. Анісенко (від 2017).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю